Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 вересня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2011 року щодо ОСОБА_5

Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, не судиму

в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на неї обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2011 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За вироком ОСОБА_5 визнано винною в тому, що вона, 14 червня 2010 року, близько 23 години 20 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в будівлі АДРЕСА_1, під час сварки з колишнім чоловіком - ОСОБА_6, діючи умисно, на ґрунті раптового виниклих неприязних стосунків, з метою спричинення останньому тілесних ушкоджень, нанесла один удар кухонним ножем в живіт потерпілого, чим спричинила йому тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи правильність кваліфікації дій засудженої, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд, у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м’якості. Вказуючи на безпідставне застосування до засудженої ст. 75 КК України, прокурор вважає, що суди, при призначенні ОСОБА_5 покарання, не прийняли до уваги те, що скоєний нею злочин є тяжким, та під час його вчинення вона перебувала у стані алкогольного сп’яніння.

Крім того, прокурор вказує на порушення вимог ст. 377 КПК України апеляційним судом, оскільки, на його думку, ухвала не містить аналізу доводів, викладених в апеляції прокурора щодо невідповідності вироку суду вимогам ст. 334 КПК України, і в ній не наведено мотивів неприйняття до уваги вказаних порушень.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, але вважала, що справу необхідно направити не на новий судовий, а на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав .

Судом першої інстанції судове слідство було проведено неповно в частині дослідження особи засудженої, відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_5 вважається такою, що не має судимості в порядку, визначеному ст. 89 КК України, але в матеріалах справи відсутній вирок Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 03.05.2007 року щодо ОСОБА_5 Суд апеляційної інстанції, переглядаючи цю справу в апеляційному порядку, мав перевірити цю обставину, витребувати вирок та дослідити його, що вимагало від нього проведення часткового судового слідства відповідно до вимог ч. 3 ст. 358 КПК України.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, на вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 було подано апеляції, як потерпілим, так і прокурором, при цьому останнім ставилося питання про скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного засудженій покарання з постановленням нового вироку у зв’язку із необхідністю призначення їй більш суворого покарання.

Колегія суддів вважає, що перевірку доводів апеляційної скарги прокурора, в якій він просить постановити новий вирок, неможливо провести без судового слідства.

Зазначене порушення призвело до того, що суд апеляційної інстанції не дослідив безпосередньо доказів, які мають значення при призначенні покарання, а тому обмежився загальною фразою про те, що суд першої інстанції при призначенні покарання засудженій прийняв до уваги ступень суспільної небезпеки, тяжкість та характер скоєного нею злочину, особу винної, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Отже, не проведення судового слідства у цій справі при наявності апеляції, в якій ставилося питання про постановлення нового вироку, з метою погіршити становище засудженої, перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу і постановити обґрунтоване і справедливе рішення, тому, відповідно до положень п. 1 ч.1 ст. 398 та ч.1 ст. 370 КПК України, визнається колегією суддів істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, і є підставою для скасування вироку апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд.

З доводами касаційної скарги прокурора про м’якість призначеного засудженій покарання та застосування до неї ст. 75 КК України, колегія суддів погоджується лише в частині того, що рішення судів є необґрунтованими належним чином, і цей недолік може бути усунений на стадії апеляційного розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила

злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

З гідно з вимогами ст. 75 КК України, для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням необхідно враховувати не тільки дані про особу засудженого та обставини, що пом’якшують покарання і свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання, а й ступінь тяжкості вчиненого злочину, виходячи з особливостей та обставин його вчинення.

Однак, суд при призначенні покарання в достатній мірі не врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії тяжких, а також те, що ОСОБА_5 в судовому засіданні суду першої інстанції визнавала вину лише частково (а.с. 223) і не відшкодувала потерпілому шкоду.

При призначенні покарання засудженій за ч. 1 ст. 121 КК України, суд обрав їй мінімальний розмір, передбачений санкцією цієї статті. Одночасно, у вироку суду є посилання на те, що суд визнає обставиною, яка обтяжує покарання засудженій вчинення нею злочину у стані алкогольного сп’яніння, але з вироку не видно, як саме ця обставина була врахована при призначенні їй покарання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що залишення без зміни вироку суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_5 покарання є передчасним, оскільки таке рішення необґрунтоване належним чином, тому при новому розгляді цієї справи апеляційному суду слід дати належну вмотивовану оцінку доводам прокурора і потерпілого, викладених ними в апеляційних та касаційній скаргах. Перевіряючи правильність звільнення від покарання засудженої, апеляційному суду слід врахувати всі обставини справи, а також обставини, що обтяжують і пом’якшують покарання та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2011 року щодо ОСОБА_5 – скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд .