Колегія суддів Cудової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі:

захисника ОСОБА_5,

потерпілої ОСОБА_6

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 вересня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_6 на судові рішення щодо ОСОБА_7

Постановою Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2011 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 23 червня 2005 року звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України.

Органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він 19 червня 2005 року в нічний час, будучи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем "Шевролет-Авео", рухаючись на автодорозі Бахчисарай-Ялта, в порушення вимог п. п. 1.5, 2.3. "б", 2.9 "а", 12.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , проявив неуважність до зміни дорожньої обстановки, не вибрав безпечну швидкість руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення його автомобіля з автомобілем "Опель-Вектра" під керуванням ОСОБА_8, який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок цього водію ОСОБА_8 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило його смерть, та пасажирам ОСОБА_9 й ОСОБА_10 – середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 липня 2011 року постанова місцевого суду залишена без зміни.

У касаційній скарзі потерпіла порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_7 у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону з направленням справи на новий судовий розгляд. На обґрунтування своєї позиції посилається на те, що суд неправильно звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію" від 23.06.2005 року, якого, на її думку, не існувало. Також зазначає, що судом не враховано ту обставину, що ОСОБА_7 скоїв злочин у стані алкогольного сп’яніння, та на день винесення постанови його син був уже повнолітнім. Крім того, не погоджується з тим, що ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності, а не від покарання.

У заперечені на касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6, захисник ОСОБА_5 просить судові рішення щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу – без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення потерпілої ОСОБА_6 на підтримання доводів своєї касаційної скарги, думку захисника ОСОБА_5 про законність та обґрунтованість судових рішень та прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги потерпілої, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду щодо звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію" 31 травня 2005 року (2591-15) , є обґрунтованим.

Статтею 12 цього Закону зазначено, що його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до набрання ним чинності включно. Відповідно до ст.17 Закону України "Про амністію" він набирає чинності з дня його опублікування, тобто з моменту опублікування в газеті Голос України № 114 від 23 червня 2005 року. Оскільки злочин ОСОБА_7 учинив 19 червня 2005 року, то він підпадав під дію цього Закону (2591-15) .

Згідно з п. "б" ст. 1 та ст. 6 Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року передбачено звільнення від кримінальної відповідальності осіб, кримінальні справи стосовно яких не розглянуті судами і які на день набрання чинності цим законом мають неповнолітніх дітей, не позбавлені батьківських прав і вчинили з необережності злочини, за які законом передбачено покарання менш суворе ніж позбавлення волі на строк не більше 10 років.

По справі встановлено, що на момент вчинення злочину ОСОБА_7 мав на утриманні неповнолітньою дитину – ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, та на момент набрання чинності вказаним Законом (2591-15) йому не виповнилося 18 років (т.4 а.с. 96). ОСОБА_7 не позбавлений батьківських прав, він обвинувачувався у вчиненні злочину з необережності, за який законом передбачене покарання до 8 років позбавлення волі. В судовому засіданні не заперечував проти застосування амністії, а тому суд на законних підставах застосував до ОСОБА_7 акт амністії та в судовому засіданні звільнив його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України.

Разом із тим, місцевий суд, звільняючи ОСОБА_7 на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію", помилково зазначив дату опублікування цього Закону 23 червня 2005 року, а не дату його прийняття, тобто 31 травня 2005 року.

Апеляційний суд при перевірці даної кримінальної справи надав відповіді на всі доводи потерпілої, які були викладені в її апеляції, але не виправив помилки місцевого суду в частині зазначення дати, від якої був прийнятий Закон.

У зв’язку з цим колегія суддів вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_7 підлягають уточненню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 липня 2011 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.

Судові рішення щодо ОСОБА_7 в частині звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію" (2591-15) від 23 червня 2005 року уточнити, та вважати звільненим ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року.