Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 вересня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженої ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 11 березня 2011 року щодо ОСОБА_6

Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 10 грудня 2010 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, не судиму,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі,

за ч. 3 ст. 191 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді 3 років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено її від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням на неї відповідних обов'язків, встановлених ст. 76 КК України.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7, щодо якої у касаційному поряду судові рішення не оскаржуються.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 – 3200 грн., на користь ОСОБА_9 – 1500 грн.; з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ОСОБА_10 20041 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 11 березня 2011 року змінено вирок суду першої інстанції. Перекваліфіковано дії ОСОБА_6 з ч. 3 ст. 191 на ч. 2 ст. 190 КК України і за цим законом призначено їй покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 190 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді 3 років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено її від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

В решті залишено вирок без зміни.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винною в тому, що вона 2 грудня 2009 року, біля 5 год., за попередньою змовою з ОСОБА_7, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, з врем’янки по АДРЕСА_2, скориставшись відсутністю ОСОБА_10 викрали належне їй майно, спричинивши потерпілій шкоду на суму 20041 грн.

8 червня 2010 року, біля 22 год. 30 хв. ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, у квартирі АДРЕСА_1, діючи повторно, таємно викрала жіночу сумочку ОСОБА_8 із належним потерпілій майном, чим спричинила останній шкоду на загальну суму 3617 грн.

Крім того, 22 червня 2010 року, біля 12 год. ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, поряд із торговельним павільйоном на території продовольчого ринку по вул. Вайсера у м. Хмельницькому привласнила жіночу сумочку ОСОБА_9 із майном, належним потерпілій, спричинивши останній шкоду на загальну суму 1884 грн. Такі дії ОСОБА_6 були кваліфіковані судом за ч. 3 ст. 191, як привласнення чужого майна, яке було ввірено особі, вчинене повторно. Ці ж дії засудженої були перекваліфіковані судом апеляційної інстанції на ч. 2 ст. 190 КК України, оскільки ОСОБА_6 заволоділа майном потерпілої шляхом зловживання довірою останньої, повторно.

У касаційній скарзі захисник засудженої ОСОБА_5 порушує питання про зміну рішення апеляційного суду у зв'язку з неправильним, на його думку, застосуванням кримінального закону, наполягаючи на необхідності перекваліфікації дій його підзахисної по епізоду від 22.06.2010 з ч. 2 ст. 190 на ч. 3 ст. 191 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, в епізоді від 22.06.2010 року із потерпілою ОСОБА_9, апеляційний суд, сумніви, які виникли у нього щодо кваліфікації дій ОСОБА_6 за цим епізодом, правильно протлумачив на користь засудженої, перекваліфікувавши її дії з ч. 3 ст. 191 на ч. 2 ст. 190 КК України, санкція якої передбачає більш м’яке покарання.

Захисник у своїй скарзі, всупереч принципам професійної етики, вийшов за межі своїх процесуальних повноважень, оскільки він фактично поставив питання про погіршення становища його підзахисної, що згідно п. 1 ч. 2 ст. 384 КПК України не відповідає інтересам засудженої.

Суд касаційної інстанції відповідно до ст. 395 КПК України не вправі погіршити становище засудженого, тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 11 березня 2011 року щодо ОСОБА_6 – без зміни.