Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С.С.,

суддів Наставного В.В., Суржка А.В.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.

розглянувши в судовому засіданні 29 вересня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 27 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2010 року,

вироком Краматорського міського суду Донецької області від 25 березня 2010 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 350 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі із застосуванням до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем відбування покарання.

Не погоджуючись з вказаним вироком, в інтересах засудженого ОСОБА_1 захисником ОСОБА_2 29 березня 2010 року була подана апеляція (т.2 а.с. 1-5).

30 червня 2010 року від засудженого ОСОБА_1 надійшли доповнення до апеляції, в яких він просив виправдати його за ст. 350 ч. 2 КК України.

Судом першої інстанції вказані доповнення засудженого були визнані апеляцією, яка, у свою чергу, була визнана такою, що не підлягає розгляду у зв’язку з пропуском установленого законом строку на оскарження вироку та відсутністю клопотання про його поновлення.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2010 року вищезазначена постанова залишена без зміни.

У касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, просить їх скасувати та направити його доповнення до апеляції захисника на апеляційний розгляд.

На обґрунтування своїх вимог засуджений посилається на те, що він надіслав доповнення до апеляції захисника, яка була подана у строки визначені законом, а не нову апеляцію. У зв’язку з цим, на його думку, доводи суду про пропуск ним строку на подання апеляції, є неспроможними.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення скарги засудженого ОСОБА_1, а рішення судів вважала законними та обґрунтованими, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів уважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 353 КПК України визначено, що до початку розгляду справи в апеляційному суді особа, яка подала апеляцію, має право доповнити, змінити або відкликати її.

Як убачається з матеріалів справи, апеляція на вирок суду подавалась не засудженим, а його захисником, якому, в даному випадку, надавалось право на подання доповнень.

Проте, враховуючи, що викладені засудженим у доповненнях доводи, формулювання і прохання відповідали формі і змісту апеляції, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що останній фактично подав апеляцію на вирок.

Однак, оскільки апеляція засудженим була подана з пропуском строку, встановленого ст. 349 КПК України, а клопотання про відновлення цього строку ним не подавалось, суд, діючи відповідно до ст. 353 цього Кодексу, обґрунтовано визнав її такою, що не підлягає розгляду.

Доводи засудженого про те, що він мав право подавати доповнення до апеляції захисника, не заслуговують на увагу, оскільки чинним кримінально-процесуальним законом таке право надано лише особі, яка безпосередньо подала апеляцію. Засудженому, крім випадків передбачених ч. 1 ст. 45 КПК України, відповідно до ч. 4 ст. 355 КПК України, надано лише право відкликати свою апеляцію або свого захисника.

Апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляцією засудженого, прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону і постановлене з дотриманням ст. 377 КПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, і не вбачає підстав для скасування судових рішень за викладеними у касаційній скарзі засудженого мотивами.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

постанову Краматорського міського суду Донецької області від 27 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу – без задоволення.