Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Слинька С.С., Суржка А.В.,

за участю прокурора Казнадзея В.В.,

засудженого ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 вересня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 на вирок та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 24 червня 2010 року.

Вироком Апеляційного суду Київської області від 24 червня 2010 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Білорусії, не судимого,

засуджено за п.п. 6, 12 ст. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всьогомайна, яке є його власністю.

ОСОБА_1 визнано винним у тому що він, за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, вчинив умисне вбивство ОСОБА_4 на замовлення з корисливих мотивів, а також придбав, носив та зберігав вогнепальну зброю та бойові припаси без передбаченого законом дозволу.

Так, невстановлена слідством особа, маючи умисел на умисне вбивство ОСОБА_4, під час телефонної розмови в листопаді 2007 року з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження і яка була відома в злочинних колах як виконавець злочинів на замовлення за грошову винагороду, запропонувала останньому здійснити умисне вбивство ОСОБА_4 за грошову винагороду в сумі 5 тисяч доларів США. У свою чергу, особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, повідомила ОСОБА_1 про цю пропозицію.

Погодившись вчинити умисне вбивство ОСОБА_4 за винагороду, ОСОБА_1 і особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, використовуючи мобільний зв’язок оператора "Київстар", отримали від невстановленої слідством особи інформацію про місце проживання ОСОБА_4

29 листопада 2007 року, зв’язавшись за допомогою мобільного телефону з невстановленою слідством особою і отримавши підтвердження замовлення умисного вбивства ОСОБА_4 за грошову винагороду, ОСОБА_1 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, прибули в м. Бровари Київської області, де вказана особа зустрілась із замовником злочину та отримала від нього вогнепальну зброю калібру 9 мм з бойовими припасами до нього, а також гроші за скоєння умисного вбивства в сумі 5 тисяч доларів США.

30 листопада 2007 року, приблизно о 21-ій годині, маючи отриману від замовника умисного вбивства ОСОБА_4 інформацію відносно місця проживання останнього, ОСОБА_1 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, на автомобілі ВАЗ-2109, з державним номером НОМЕР_1, під’їхавши до будинку АДРЕСА_1, де проживав потерпілий, стали очікувати його прибуття.

У цей же вечір приблизно о 23 годині 30 хвилин замовник умисного вбивства ОСОБА_4 зателефонував на мобільний номер НОМЕР_2, яким користувались ОСОБА_1 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, та при цьому повідомив останніх про те, що ОСОБА_4 під’їжджає до свого будинку.

У той час, коли ОСОБА_4, залишивши свій автомобіль поряд з будинком АДРЕСА_1, де він проживав, підійшов до під’їзду, відповідно до розподілених ролей, особа, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, залишилась в автомобілі з метою подальшого зникнення з місця скоєння злочину, а ОСОБА_1, наздогнавши ОСОБА_4, з метою вчинення його вбивства на замовлення за винагороду умисно здійснив шість пострілів із вогнепальної зброї калібру 9 мм в область тулубу ОСОБА_4, від чого останній помер.

Після цього ОСОБА_1 та особа, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, з місця вчинення злочину зникли.

Крім того, 30 листопада 2007 року особа, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, передала ОСОБА_1 незаконно отриману від замовника вогнепальну зброю і боєприпаси, для скоєння умисного вбивства ОСОБА_4, після вчинення якого ОСОБА_1 повернув знаряддя злочину вказаній особі, яка в майбутньому заховала його в невстановленому слідством місці.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24 червня 2010 року кримінальну справу в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 127 КК України повернено прокурору Київської області для проведення додаткового розслідування.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину за таких обставин.

Так, 26 жовтня 2007 року, приблизно о 10 годин 30 хвилин, ОСОБА_1 разом з особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, виконуючи замовлення невстановленої слідством особи на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 з метою змусити його вчинити дії, які суперечать його волі, маючи при собі бити, придбані ними раніше, на автомобілі ВАЗ-2109, державний номерний знак НОМЕР_1, приїхали в м. Київ. Залишивши автомобіль, ОСОБА_1 та особа, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, прийшли у двір будинку АДРЕСА_2 та стали очікувати ОСОБА_4

В той момент, коли ОСОБА_4 порівнявся з ними, ОСОБА_1 разом з особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, стали наносити удари битами по голові і тулубу ОСОБА_4. Після того, як вони завдали не менше чотирьох ударів, особа, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, завдала ще два удари по тулубу ОСОБА_4 передметом, який має колючі властивості.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 разом з особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, згідно висновку судово-медичної експертизи №36/351 від 18 грудня 2008 року, заподіяли потерпілому ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров’я у виді: забійних ран тім’яно-потиличної області голови справа, синців на правому плечі і спині зліва, дві колоті рани в області правого соска і тулубу справа на рівні реберної дуги, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Розглядаючи справу суд дійшов висновку, що під час розслідування справи органом досудового слідства допущена така його неповнота, яка не може бути усунута в судовому засіданні. Зокрема, суд послався на те, що в обвинуваченні не вказано до яких саме дій, що суперечили волі потерпілого примушував його ОСОБА_1, що свідчить про суттєву неповноту досудового слідства, оскільки не встановлений мотив злочину, у зв’язку з чим пред’явлене обвинувачення є неконкретним, що порушує право ОСОБА_1 на захист.

У своїх касаційних скаргах прокурор ставить питання про скасування вироку та ухвали суду.

Так, прокурор просить скасувати постановлений щодо ОСОБА_1 вирок у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок м’якості, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки суд, при призначенні покарання засудженому не дотримався вимог ст. 65 КК України та не взяв до уваги особливу суспільну небезпечність, яку становить собою ОСОБА_1 для суспільства.

Також прокурор просить скасувати зазначену ухвалу суду, а справу направити на новий судовий розгляд. Своє прохання він обґрунтовує тим, що рішення суду про повернення справи на додаткове розслідування є помилковим, а його висновки про невизначеність мотиву вчинення злочину не відповідають матеріалам справи, зокрема протоколам допиту ОСОБА_1 в якості обвинуваченого від 24 березня та 02 квітня 2007 року, в яких останній вказував на свої мотиви побиття потерпілого, які мають бути перевірені та оцінені судом у відповідності до вимог закону. Також зазначає, що суд, приймаючи рішення про направлення справи на додаткове розслідування не вказав які саме слідчі дії необхідно провести, а недоліки зазначені судом неможливо усунути в ході додаткового розслідування.

У касаційних скаргах та в доповненнях до них засуджений ОСОБА_1 та його захисник – адвокат ОСОБА_2 просять зазначений вирок скасувати, а справу закрити у зв’язку з недоведеністю вини ОСОБА_1 у скоєнні злочину. Обґрунтовуючи доводи своїх касаційних скарг, які за змістом є аналогічними, посилаються на те, що у справі немає жодних прямих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненому, крім його явок з повинною та протоколу його допиту в якості обвинуваченого від 24 березня 2009 року, які, за твердженням засудженого, були дані ним внаслідок застосування до нього заходів фізичного та психічного впливу. Крім того, засуджений ОСОБА_1 вказує на фальсифікацію доказів працівниками міліції та невідповідність ІМЕІ телефонів, які були запеленговані в місці скоєння злочину та які були вилучені у свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який не підтримав касаційні скарги та вважав судові рішення по справі законними та обгрунтованими, засудженого, який підтримав свою та захисника касаційні скарги, просив вирок суду скасувати, а справу закрити за недоведеністю його вини у вчиненні злочину, за який його засуджено, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів відповідають фактичним обставинам справи й обґрунтовуються сукупністю зібраних в ході досудового слідства доказів, які були ретельно перевірені в судовому засіданні та наведені у вироку.

Дії засудженого ОСОБА_1 за ст.ст. 115 ч. 2 п.п.6, 11, 12 ; 263 ч. 1 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно.

Цей висновок, зокрема, ґрунтується на показаннях засудженого

ОСОБА_1 під час його допитів в якості обвинуваченого 24 березня та 02 квітня 2009 року, в тому числі і у присутності захисника та понятих на стадії досудового слідства, у яких він підтверджував факт вчинення вбивства ОСОБА_4 на замовлення з корисливих мотивів. При цьому детально розповідав про обставини розвитку подій, спосіб та механізм вчинення злочину та мотиви своїх дій. В тому числі ОСОБА_1 також вказував, що ОСОБА_7, передав йому заряджений пістолет, який він залишив у себе на зберіганні, а в подальшому за допомогою зазначеної зброї здійснив вбивство ОСОБА_4. Після цього вказаний пістолет він повернув ОСОБА_7, який заховав його під сидіння свого автомобіля (т. 4, а.с.120-122).

Ці ж обставини ОСОБА_1 підтверджував і під час відтворення обставин та обстановки подій від 02 квітня 2009 року (т. 4, а.с.124-132), яке також було проведено в присутності його захисника та понятих, під час якого засуджений детально розповідав про обставини та механізм спричинення вогнепальних поранень, що в подальшому підтвердилося висновком експерта № 7/345/дод. за результатами проведення додаткової судово-медичної експертизи від 08 травня 2009 року.

Тобто ОСОБА_1 під час даної слідчої дії вказав на ті деталі скоєння вбивства, про які міг знати тільки безпосередній виконавець, і на час проведення даної слідчої дії ще не були встановлені слідством.

Посилання засудженого на те, що він писав явки з повинною і давав показання в яких обмовив себе, а також ОСОБА_7 та ОСОБА_8 внаслідок застосування недозволених методів слідства, є безпідставними. Такі посилання засудженого перевірялись як на стадії досудового слідства, так і в судовому засіданні, і свого підтвердження не знайшли, про що обґрунтовано зазначено у вироку з наведенням відповідних мотивів, з якими погоджується колегія суддів.

Про достовірність показань ОСОБА_1, у яких він визнавав свою вину, і які суд обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку, свідчить і той факт, що дані щодо перетину кордону України, про які він зазначав під час допиту в якості обвинуваченого та в своїх явках з повинною, підтверджуються даними довідки Державної Прикордонної служби України від 11 грудня 2007 року, згідно з якою ОСОБА_1 разом з ОСОБА_7 перетнули кордон за день до вбивства ОСОБА_4, а саме 29 листопада 2007 року на автомобілі марки ВАЗ-2109, державний номерний знак НОМЕР_1 (т. 2, а.с.230-239).

З показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 вбачається, що 30 листопада 2007 року під час патрулювання території в м. Борисполі, приблизно о 23.40 годин, вони почали переслідувати автомобіль марки ВАЗ-2109, з державним номерним знаком НОМЕР_1, який грубо порушив правила дорожнього руху та здався їм підозрілим, але наздогнати їм його не вдалось.

Свідок ОСОБА_9 був допитаний 29 січня 2008 року, тобто через 2 місяці після вчинення вбивства ОСОБА_4, і за 6 місяців до винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченого.

Відповідно до даних рапорту головного оперуповноваженого Департаменту Карного розшуку МВС України, розшифровок телефонних дзвінків, повідомлення начальника відділу ДКР МВС України на виконання окремих доручень слідчого, схем радіусів дій базових станцій, мобільний термінал НОМЕР_2, яким користувались ОСОБА_7 та ОСОБА_1, працював безпосередньо в районі вчинення вбивства вбивства; за кілька хвилин до вбивства на нього здійснювався вхідний дзвінок з номеру НОМЕР_3, який згідно з даними УУР УВД в Гомельській області належить співмешканці ОСОБА_1 Крім того, 30 листопада 2007 року зазначений мобільний термінал на територію м. Києва не заїжджав, а постійно пересувався в Броварському районі та м. Борисполі Київської області.

Таким чином, зазначені докази в своїй сукупності підтверджують правдивість показань ОСОБА_1 в якості обвинуваченого, від 24 березня 2009 року, в яких він детально та послідовно описав обставини вчинення вбивства ОСОБА_4

Крім того, висновок суду ґрунтується на показаннях потерпілої

ОСОБА_13 згідно з якими 30 листопада 2007 року вона, близько 23 години по телефону спілкувалась зі своїм чоловіком ОСОБА_4, який їй повідомив, що скоро буде вдома. Пізніше вона почула хлопки з вулиці, після чого вона вийшла на вулицю і побачила свого чоловіка, який лежав біля під’їзду без свідомості; показаннях свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, відповідно до яких 30 листопада 2007 року після 23 години вони стояли на сходовому майданчику свого будинку, почувши 5-6 пострілів та вийшовши з під’їзду, вини побачили ОСОБА_4, який повідомив їм, що в нього стріляли і попросив їх повідомити про це його дружину; даними протоколу відтворення обстановки та обставин події, під час якої свідок ОСОБА_9 вказав де саме 30 листопада 2007 року його екіпаж побачив автомобіль марки ВАЗ-2109, державний номерний знак НОМЕР_1, а також напрямок, в якому зазначений автомобіль зник (т. 2, а.с.186-192); показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що вона в перших числах грудня 2007 року на узбіччі автодороги Бориспіль-Бровари знайшла мобільний телефон моделі "Нокіа-1110і" без акумулятора і сім-карти; даними протоколу виїмки мобільного телефону у вказаного свідка (т.2, а.с. 246); даними протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю свідка ОСОБА_6 під час якого свідок на місці показала де саме вона знайшла мобільний телефон ( т.6, а.с. 1-5); показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що на початку лютого 2008 року він придбав мобільний телефон марки "Нокіа-1110" у знайомого ОСОБА_16 ( т. 6, а.с.36-38); даними протоколу виїмки мобільного телефону у даного свідка (т. 6, а.с.34); показаннями свідка ОСОБА_17 про те, що під час досудового слідства до ОСОБА_1 ніяких недозволених заходів не застосовувалось, ні він, ні його захисник не звертались зі скаргами про застосування таких заходів; показаннями свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19 про те, що ОСОБА_1 явки з повинною в яких вказував на факт та деталі вчинення ним умисних злочинів писав добровільно без будь-якого психічного чи фізичного впливу з боку третіх осіб; даними протоколу огляду місця події від 30 листопада 2007 року, під час якого були вилучені шість предметів схожі на гільзи (т.1, а.с.125-133); даними протоколу огляду трупу ОСОБА_4 (т. 1, а.с.189-198); висновком судово-медичної експертизи № 345 від 02 лютого 2008 року, згідно з яким смерть ОСОБА_4 настала від численних вогнепальних поранень тулубу, нижніх кінцівок та правої кисті (т. 5, а.с.4-11); висновком спеціаліста № 3578 від 05 грудня 2007 року, згідно з яким надані на дослідження гільзи і куля є не боєприпасами, а їх частинами – гільзами і кулею стандартних боєприпасів калібру 9 мм та були вистріляні з однієї зброї (т. 5, а.с.49-52); повідомленні начальника ДКР МВС України про те, що телефоном НОМЕР_3 користується співмешканка ОСОБА_1 – ОСОБА_20 (т. 6, а.с.127).

Посилання у скарзі засудженого про невідповідність останньої цифри ІМЕІ телефонів, які були вилучені у свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з останньою цифрою ІМЕІ телефонів, що були запеленговані в місці вчинення злочину, пояснюється рапортом старшого оперуповноваженого інспектора ДКР МВС України про те, що заводом, кожному мобільному терміналу, який ним виготовлений, присвоюється свій ІМЕІ, який складається з 15 цифр, 14 з яких є незмінними і можуть в своїй комбінації належати тільки одному телефону, а остання цифра може змінюватись залежно від того яким оператором обслуговується даний мобільний термінал (т. 6, а.с.124).

Вказівки засудженого про те, що в протоколі судового засідання не відображенні клопотання, заявлені ним та його адвокатом, про допит в судовому засіданні додаткових свідків, є необґрунтованими, оскільки в матеріалах кримінальної справи відсутні жодні письмові зауваження на протокол судового засідання.

Посилання у касаційних скаргах засудженого та його захисника, що суд необґрунтовано поклав в основу своїх висновків показання ОСОБА_1 на досудовому слідстві, які він надавав в якості обвинуваченого 24 березня та 02 квітня 2009 року, незважаючи на те, що він в подальшому відмовився від цих показань, є безпідставними та спростовуються змістом мотивувальної частини вироку, з якої вбачається, що всім цим доводам у вироку дана належна оцінка з наведенням відповідних ґрунтовних мотивувань, з якими погоджується і колегія суддів.

Отже, суд належно оцінив сукупність наведених доказів і правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.

Перевіркою матеріалів справи не виявлено даних стосовно того, що під час збирання та процесуального закріплення доказів були допущені порушення вимог кримінально-процесуального закону та дані, котрі б давали підстави вважати недостовірними чи недопустимим зібрані у справі докази, не виявлено й таких порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно, всебічно розглянути справу й постановити законний та обґрунтований вирок.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України та обрано судом з урахуванням тяжкості вчинених ним злочинів, даних про його особу, з яких убачається, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, неодноразово нагороджувався дипломами за спортивні досягнення.

Враховуючи всі зазначені обставини в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк й належно вмотивував своє рішення, з яким погоджується і колегія суддів.

За таких обставин, доводи касаційного подання про м’якість призначеного покарання та доводи касаційних скарг засудженого та його захисника про безпідставність засудження ОСОБА_1 є необґрунтованими.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про необхідність скасування ухвали суду про направлення кримінальної справи в частині обвинувачення ОСОБА_1 по ч. 2 ст. 127 КК України на додаткове розслідування, то вони також не є достатніми для скасування зазначеної ухвали суду.

Так, відповідно до ст. 64, 132 КПК України, при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи у суді, серед інших обставин підлягають доказуванню мотиви злочину, а пред’явлене обвинувачення повинно бути конкретним.

Як вірно вказано в ухвалі суду, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що зазначені вимоги закону при розслідуванні цієї справи органами досудового слідства у повному обсязі виконані не були, по справі була допущена суттєва неповнота досудового слідства, оскільки залишилися недослідженими обставини, з’ясування яких має суттєве значення для прийняття правильного рішення по справі.

Так, у пред’явленому ОСОБА_1 обвинуваченні не вказано до вчинення яких саме дій, що суперечать волі потерпілого ОСОБА_1 намагався його примусити.

Таким чином, не встановлено мотив злочину, а тому обвинувачення є неконкретним, чим порушується право обвинуваченого на захист.

Те, що в ході досудового слідства ОСОБА_1 вказував про мотиви побиття потерпілого, не робить обвинувачення конкретним.

Та обставина, що суд, приймаючи рішення про направлення справи на додаткове розслідування, не вказав які саме слідчі дії необхідно вчинити, не є підставою для скасування ухвали суду, оскільки закон не передбачає обов’язкового зазначення в ухвалі суду про направлення справи на додаткове розслідування переліку таких слідчих дій.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК, колегія суддів,

вирок Апеляційного суду Київської області від 24 червня 2010 року щодо ОСОБА_1 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 24 червня 2010 року про повернення кримінальної справи в частині обвинувачення ОСОБА_1 по ч. 2 ст. 127 КК України на додаткове розслідування залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2- без задоволення.