Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого-судді

Животова Г.О.,

суддів

Сахна Р.І., Матієк Т.В.,

з участю прокурора

Казнадзея В.В.,

розглянула в судовому засіданні 4 жовтня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Закарпатської області на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня 2010 року щодо ОСОБА_5

Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня 2010 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого: - 02.03.2005 року за ст. 185 ч. 2 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

- 09.11.2005 року за ст. 185 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого 08.05.2007 року умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 3 дні,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку дане судове рішення не переглядалося.

Як установив суд, 6 квітня 2010 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, у приміщенні літньої кухні АДРЕСА_1, умисно, повторно, з корисливих мотивів, у присутності ОСОБА_6 відкрито викрав з кишені куртки ОСОБА_7 гроші в сумі 180 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку у зв’язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_5 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості і направлення справи на новий судовий розгляд. Зокрема, зазначає, що суд при призначенні засудженому покарання не врахував того, що ОСОБА_5 раніше двічі судимий за тяжкі корисливі злочини, на шлях виправлення не став і знову вчинив корисливий злочин, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність. Крім того прокурор вказує, що за наявності непогашеної судимості та обтяжуючої обставини – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, рішення суду про звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням є необґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав скаргу, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку, та які по суті не оспорюються у касаційній скарзі.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії засудженого за ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковано вірно.

Доводи прокурора про м’якість призначеного засудженому покарання внаслідок безпідставного звільнення його від відбування покарання з випробуванням є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженому покарання, суд у повній мірі дотримався вимог зазначених законів. Зокрема, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким, обставини справи, дані про особу засудженого, який повністю визнав свою вину, з’явився в органи досудового слідства з повинною (а.с. 24), відшкодував завдану злочином шкоду (а.с. 148). Приймаючи рішення про можливість виправлення засудженого без реального відбування ним покарання, суд у вироку послався на те, що ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується позитивно, раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності, звільнений умовно-достроково 08.05.2007 року і протягом тривалого часу злочинів не вчиняв. До обставин, що пом’якшують покарання, судом віднесені щире каяття у скоєному та активне сприяння розкриттю злочину.

За наявності зазначених обставин, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування ним покарання, встановивши максимальний іспитовий строк та поклавши на нього обов’язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну судового рішення, у справі не допущено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без змін, а касаційну скаргу першого заступника прокурора Закарпатської області – без задоволення.