Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Сахна Р.І., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Сингаївської А.О.,

розглянула в судовому засіданні 4 жовтня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харків від 23 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного Харківської області від 20 січня 2011 року.

Вказаним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 212 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права займати посади, пов’язані з обліком, зберіганням та розпорядженням матеріальними цінностями, а також займатися підприємницькою діяльністю на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком

2 роки з покладенням на нього обов’язку, передбаченого п. 2 ст. 76 КК України.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він, будучи зареєстрованим як суб’єкт підприємницької діяльності – фізичною особою, в період з 1 серпня 2002 року по 31 грудня 2003 року умисно приховав від сплати до бюджету держави податок на додану вартість на загальну суму 713 848 грн шляхом завищення кредиту з податку на додану вартість та приховання об’єктів оподаткування при веденні господарсько-фінансової діяльності.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування постановлених судових рішень щодо ОСОБА_1 з направленням справи на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого. Вказує на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вироком від 23 липня 2010 року, який був скасований апеляційним судом у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а не за суворістю призначеного покарання, засудженому ОСОБА_1 було призначено покарання з реальним його відбуттям.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвала апеляційного суду – це рішення вищого суду щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою. Окрім додержання інших, передбачених ст. 377 КПК України вимог, в ухвалі слід проаналізувати і співставляти з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен з них вичерпну відповідь, пославшись на відповідний матеріальний чи процесуальний закон. У разі залишення вироку без зміни в ухвалі необхідно докладно викласти мотиви й підстави відхилення апеляції, а також докази, що спростовують наведені в останній доводи.

Ухвала ж апеляційного суду щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам закону.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись із вироком, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції звернувся до апеляційного суду із апеляцією на вказане судове рішення. За змістом якої, останній звертав увагу на те, що призначене місцевим судом ОСОБА_1 покарання, із звільненням останнього від його відбування з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, не відповідає вимогам закону.

Як вбачається з ухвали, апеляційний суд при розгляді справи по суті всі зазначені в апеляції доводи ретельно не перевірив і не проаналізував, переконливої відповіді на них не дав.

З урахуванням наведеного, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, у процесі якого необхідно ретельно перевірити підстави прийнятого судом першої інстанції рішення щодо застосування до ОСОБА_1 ст. 75 КК України, усунути вищевказані недоліки та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного Харківської області від 20 січня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.