5-2991к11 Про одержання хабара шляхом вимагання, а також скоєння замаху на повторне одержання хабара, поєднане з вимаганням - 04.10.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 4 жовтня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції та засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2011 року

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 26 жовтня 2010 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого заступником директора філії концерну "Техвоєнсервіс" "Оборонавтосервіс", раніше не судимого,

засуджено та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України:

- за ч. 2 ст. 368 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 368 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено ОСОБА_1 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням,

встановивши 3-х річний іспитовий строк з покладенням на засудженого обов’язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в доход НДКЕКЦ ГУ МВС України в Київській області 156 грн. 92 коп. судових витрат.

Вирішено питання про долю речових доказів.

Як визнав встановленим суд першої інстанції, ОСОБА_1, являючись службовою особою, шляхом вимагання одержав хабар, а також вчинив замах на повторне одержання хабара, поєднаний з вимаганням, за наступних обставин.

Так, засуджений ОСОБА_1, займаючи посаду заступника директора підвідомчої МОУ філії концерну "Техвоєнсервіс" "Оборонавтосервіс" за продаж чотирьох одиниць техніки – БРДМ-2 вимагав від ОСОБА_2, який діяв в інтересах ПП "Боард", хабар – 20 000 гривень, пообіцявши йому посприяти у придбанні вказаної техніки не за 70 000 гривень за одиницю, а за 30 000 гривень.

6 вересня 2007 року, о 14 годині, у приміщенні кафе "М’ясний удар", що в м. Києві по вул. Ревуцького, 2-в, під час зустрічі між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, за вказівкою засудженого, ОСОБА_2 передав присутньому при цьому ОСОБА_3, який погодився допомогти ОСОБА_1, гроші в сумі 20 000 гривень в якості хабара. При цьому, свідок ОСОБА_3 не був обізнаний із злочинними намірами ОСОБА_1. Відразу після передачі хабара, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були затримані працівниками УБОЗ УМС України у Київській області.

Таким же чином, ОСОБА_1, вимагав хабар у ОСОБА_4 в сумі 10 000 гривень, якому у серпні 2007 року він пообіцяв посприяти у придбанні двох одиниць техніки – БРДМ-2 не за 70 000 гривень за одиницю, а за 35 000 гривень.

6 вересня 2007 року, ОСОБА_4, згідно досягнутої домовленості з засудженим, маючи при собі 10 000 гривень для передачі ОСОБА_1, прибув до філії "Оборонавтосервіс", розташованої по вул. Бориспільська, 15 у м. Києві. Від присутніх там працівників міліції ОСОБА_4 дізнався про затримання ОСОБА_1 під час одержання хабара. При таких обставинах довести до завершення свій злочинний намір засуджений не зміг із незалежних від його волі причин.

Вироком Апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2011 року апеляцію засудженого залишено без задоволення, а апеляцію прокурора – задоволено частково.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 26 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_1, скасований в частині призначеного покарання.

Вироком Апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2011 року ОСОБА_1 призначено покарання:

за ч. 2 ст. 368 КК України у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати певні посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків строком на 3 роки та з конфіскацією майна;

за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 368 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків строком на 2 роки та з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено ОСОБА_1 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків строком на 3 роки з конфіскацією майна.

На вирок Апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2011 року подані касаційні скарги.

Засуджений ОСОБА_1 в своїй касаційній скарзі просить вирок змінити в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, перекваліфікувати його дії з ч.2 ст. 368 КК України на ч.2 ст. 190, ч.1 ст. 364 КК України, за ч. 2 cт. 15, ч.2 cт. 368 КК України (2341-14) – виправдати.

В обґрунтування своїх доводів ОСОБА_1 стверджує, що в його діях відсутня об’єктивна сторона інкримінованих йому складів злочинів, оскільки ОСОБА_2 і ОСОБА_4 він не заподіяв шкоди їх правам та законним інтересам, не примушував їх давати хабар, не погрожував вчинити або не вчинити певні дії відносно них, оскільки не уповноважений був це робити.

Засуджений вважає, що його дії не є вимаганням хабара, оскільки вони не порушували прав та законних інтересів хабародавців, так як фактично були спрямовані на задоволення інтересів останніх, так як ОСОБА_2 і ОСОБА_4 отримали змогу придбати техніку за заниженою ціною, що безумовно було їм вигідно та отримання матеріальних благ ним з використанням свого службового становища.

Крім того, ОСОБА_1 просить вирок змінити і в частині призначеного покарання, оскільки на його думку призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та його особі. Скаржник вважає, що судом безпідставно не взято до уваги пом’якшуючу обставину – сприяння у розкритті злочину, щире каяття та визнання вини у вчиненому. Також судом не було враховано те, що він єдиний син та утримувач матері – інваліда 3-ї групи, яка страждає на психічне захворювання.

При цьому засуджений зазначає, що аналогічного змісту ним була подана апеляція, яка залишена без задоволення.

В касаційній скарзі прокурор просить вирок відносно ОСОБА_1 змінити в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

На думку прокурора в діях засудженого відсутня кваліфікуюча ознака "вимагання хабара" і тому його дії за епізодом отримання хабара від ОСОБА_2 слід перекваліфікувати з ч.2 ст. 368 КК України на ч.1 ст. 368 КК України та призначити за цією статтею покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків строком на 2 роки.

Прокурор також зазначає, що в діях ОСОБА_1 за епізодом замаху на повторне одержання хабара від ОСОБА_4 також відсутня кваліфікуюча ознака "вимагання хабара" і тому цю кваліфікуючу ознаку з мотивувальної частини також слід виключити.

В обґрунтування своєї позиції прокурор зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, що діями ОСОБА_1 заподіяно істотну шкоду правам та законним інтересам ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а останні діяли під час передачі хабара з метою запобігання настання шкідливим наслідкам щодо своїх прав та законних інтересів, а саме з метою зменшення вартості БРДМ.

Крім того, прокурор відповідно до ст. 70 КК України при остаточному призначенні ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст. 368 КК України та ч. 2 cт. 15, ч.2 cт. 368 КК України (2341-14) вважає за необхідне застосувати шлях часткового складання призначених покарань.

В зв’язку з чим, прокурор просить остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків строком на 2 роки та з конфіскацією майна.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка частково підтримала касаційні скарги в зв’язку з чим, просила вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційні скарги прокурора та засудженого підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирок апеляційної інстанції є рішенням вищого суду щодо законності та обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинен відповідати тим же вимогам, що і рішення суду першої інстанції, тобто бути законним і обґрунтованим.

Так, відповідно до ст. 378 КПК України, вирок апеляційної інстанції за своїм змістом має відповідати вимогам статей 332- 335 КПК України. У вироку апеляційної інстанції зазначається зміст вироку першої інстанції, суть апеляцій, мають бути наведені докладні мотиви прийнятого рішення, всі доводи, що містяться в апеляціях, мають бути проаналізовані і жоден з них не повинен залишатися без відповіді.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, апеляційний суд при розгляді справи відносно ОСОБА_1 в апеляційному порядку не дотримався вказаних вимог закону, оскільки не дав відповіді на жоден із доводів, викладених в апеляції засудженого, не навів докладних мотивів і підстав відхилення апеляції, належним чином не мотивував свій висновок з цього приводу.

У вироку апеляційний суд лише формально зазначив, що доводи ОСОБА_1 являються безпідставними і не ґрунтуються на вимогах закону, що являється порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що вирок апеляційного суду відносно ОСОБА_1 не відповідає вимогам статей 332- 335, 378 КПК України і тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляцій та постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції та засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати. Справу направити на новий апеляційний розгляд в той же суд.