Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Єлфімова О.В. та Крещенка А.М.,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

та захисника ОСОБА_1

розглянула 4 жовтня 2011 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_2 за касаційними скаргами останнього та захисника ОСОБА_1 на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

В цій справі вироком Ємільчинського районного суду Житомирської області від 3 вересня 2010 року засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого, громадянина України,

- за ч. 1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі.

Стягнуто із засудженого 300 грн. 48 коп. на відшкодування судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 16 листопада 2010 року зазначений вирок залишено без зміни.

Згідно вироку, ОСОБА_3 14 липня 2009 року, приблизно о 23 години, в будинку ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 ударив ОСОБА_5 дерев’яною штахетиною по голові умисно спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційних скаргах захисник і засуджений порушують питання про скасування вищезазначених судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд через невідповідність висновків суду про винуватість ОСОБА_3 фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема - апеляційним судом, який розглянув справу без участі засудженого.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив залишити скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів визнає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції і перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України, не підлягають.

Висновки суду першої інстанції про винуватість засудженого у вчиненні вказаного у вироку злочину відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені дослідженими в судовому засіданні достовірними доказами.

Правильність цих висновків підтверджується, зокрема:

• показаннями потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6 про те, що саме ОСОБА_3 вдарив першого по голові штахетиною та показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10;

• даними протоколів огляду місця події та вилучення штахетини з будинку ОСОБА_5;

• висновками судово-медичних експертиз № 164 та № 227 відповідно до яких локалізація та характер виявлених у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень відповідають його показанням та свідка ОСОБА_6 про знаряддя та механізм їх заподіяння;

• даними протоколів очних ставок.

Обґрунтовано визнавши ці докази достовірними суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 121 КК України і обрав міру покарання з дотриманням вимог ст. 65 КК України.

Ухвала апеляційного суду, усупереч твердженням захисника, відповідає вимогам ст. 377 КПК України щодо наведення докладних мотивів прийнятого рішення, а доводи засудженого про порушення його права на захист безпідставні, оскільки у передбаченому ст. 351 КПК України порядку він був своєчасно повідомлений про подані апеляції, день і місце розгляду справи, забезпечений можливістю ознайомитися з ними та подати заперечення, але клопотання про виклик до апеляційного суду ОСОБА_3 не заявляв (т. 3 а. с. 59-60, 63).

Інші порушення вимог кримінально-процесуального закону, на які звертають увагу і особи, що оскаржили судові рішення, не є істотними, оскільки не перешкодили повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Зважаючи на зазначене та керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Вирок Ємільчинського районного суду Житомирської області від 3 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 16 листопада 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, касаційні скарги останнього та захисника ОСОБА_1 - без задоволення.