Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого-судді

Животова Г.О.,

суддів

Сахна Р.І., Матієк Т.В.,

з участю прокурора

Казнадзея В.В.,

розглянула в судовому засіданні 4 жовтня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 21 червня 2011 року щодо нього.

Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 січня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого: - вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 16.07.2002 року за ст. 116 КК України на 5 років позбавлення волі;

- вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 06.11.2006 року за ч.1 ст. 263, 71 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 12.06.2009 року по відбуттю строку покарання,

засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п. 2, 3,4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Херсонської області від 21 червня 2011 року зазначений вирок суду першої інстанції скасовано в частині призначеного покарання. Призначено ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 263 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Як установив суд, ОСОБА_5 27 серпня 2010 року, приблизно о 12 годині, на березі р. Дніпро під "Антоновським" мостом в районі с. Антонівка м. Херсона, умисно, незаконно, шляхом привласнення знайденого, придбав зброю, яка, згідно висновку експерта № 1953 від 23.09.2010 року, є гладкоствольною вогнепальною зброєю – дульно-зарядним (шомпольним) пістолетом, виготовленим саморобним способом, придатним для здійснення пострілів, який він носив при собі до моменту його виявлення працівниками міліції під час проведення особистого огляду о 16 годині 27 серпня 2010 року.

У касаційній скарзі засуджений, як убачається з її змісту, оскаржує фактичні обставини справи та міру призначеного йому покарання, вважаючи її надто суворою, та висловлює прохання про звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який вважав касаційну скаргу засудженого безпідставною, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні ним зазначеного у вироку злочину відповідають фактичним обставинам справи, встановленим судом, які не заперечував у судовому засіданні сам засуджений. Внаслідок цього справу було розглянуто судом у порядку ч. 3 ст. 299 КПК України, при цьому учасники процесу підтвердили, що вони правильно розуміють зміст цих фактичних обставин та погоджуються з тим, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку (а.с. 86).

Виходячи з цього, доводи ОСОБА_5 про те, що він зазначеного злочину не вчиняв, не можуть бути предметом розгляду і суду касаційної інстанції.

За встановлених судом обставин дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 263 КК України кваліфіковано правильно.

Посилання засудженого на невідповідність призначеного йому покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу внаслідок суворості є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженому ОСОБА_5 покарання, суд апеляційної інстанції у повній мірі дотримався вимог зазначеного закону. Зокрема, судом враховано, що вчинений злочин, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості, засуджений на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо (а.с. 55-а, 56).

Крім того, судом при призначенні покарання було взято до уваги, що засуджений раніше неодноразово судимий, у тому числі за аналогічний злочин, передбачений ст. 263 КК України, покарання за який він відбував у місцях позбавлення волі, на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин, що вказує на підвищену суспільну небезпечність даної особи для суспільства. За викладених обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_5 без реального відбування ним покарання. Висновок місцевого суду про застосування до ОСОБА_5 положень ст. 75 КК України визнав необґрунтованим.

Дані висновки апеляційного суду касаційна інстанція вважає переконливими.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_5 не вбачається.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Апеляційного суду Херсонської області від 21 червня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 – без задоволення.