Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 4 жовтня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 4 березня 2011 року щодо ОСОБА_5

Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, таку, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винною у тому, що вона, 2 січня 1997 року у денний час, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, незаконно придбала шляхом знайдення поліетиленового пакету з наркотичним засобом – макової соломки, яку незаконно зберігала з метою збуту за вказаною адресою.

13 січня 1997 року о 12 годині, ОСОБА_5 перебуваючи у приміщенні вище вказаної квартири, незаконно збула ОСОБА_6 наркотичний засіб – макову соломку висушену, вагою 45,5 г за 20 гривень, після чого о 13 годині 15 хвилин була затримана працівниками міліції.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 4 березня 2011 року вирок змінено в частині призначеного ОСОБА_5 покарання і на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на два роки, з покладенням на неї обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ст. 76 КК України.

У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі зі змінами прокурор, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_5 та направлення справи на новий апеляційний суд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої внаслідок м’якості.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, суд зробив на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, і детально викладених у вироку, що по суті у касаційній скарзі не оспорюються.

Дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 307 КК України кваліфіковано правильно.

Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про безпідставність пом’якшення апеляційним судом покарання зі звільненням засудженої ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком, то вони не заслуговують на увагу.

Так, апеляційний суд, розглянувши кримінальну справу щодо ОСОБА_5 за апеляціями засудженої та її захисника ОСОБА_7, в яких порушувалось питання про пом’якшення засудженій покарання, належним чином вмотивував прийняте рішення щодо міри покарання засудженій за ч. 1 ст. 307 КК України, зазначивши в ухвалі пом’якшуючі відповідальність обставини та дані про особу винної, які давали підстави дійти висновку про можливість виправлення засудженої без відбування покарання.

Зокрема, судом апеляційної інстанції ураховано, що засуджена визнала повністю вину, щиро розкаялася, має на утримання трьох дітей. Окрім того, судом апеляційної інстанції враховано і те, що з моменту вчинення нею злочину пройшло 13 років, що від злочину не наступило тяжких наслідків, а також те, що по вироку Волжського міського суду Волгоградської області Росії від 14.09.2007 року ОСОБА_5 відбула покарання, а на території України вважається такою, що не має судимості.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання, врахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Тому на основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання апеляційний суд дійшов правильного висновку про можливість виправлення засудженої ОСОБА_5 та попередження нових злочинів можна досягти без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою під час іспитового строку.

Підстав вважати призначене покарання м’яким, немає.

Керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 4 березня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.