5-2602км11 Про хуліганство, скоєне у стані алкогольного сп'яніння - 04.10.2011 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 4 жовтня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 27 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 23 лютого 2011 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 27 квітня 2010 року засуджено:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого 11 лютого 2009 року за ч. 1 ст. 296 КК України до штрафу, який сплачено ним 20 серпня 2009 року,

за ч. 3 ст. 296 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 230 годин громадських робіт;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 296 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 150 годин громадських робіт.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 23 лютого 2011 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а зазначений вирок - без зміни.

Як установив суд, ОСОБА_5, маючи не зняту та не погашену судимість за вчинення злочину, передбаченого ст. 296 КК України, 23 листопада 2009 року, спільно з ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, безпричинно, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, вчинив хуліганські дії.

Так, ОСОБА_6, приблизно о 1 годині ночі, безпричинно, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, пошкодив вікно літньої кухні, розташованої на подвір’ї ОСОБА_7 в АДРЕСА_1, та зірвав кабель електромережі, чим потерпілій було спричинено матеріальну шкоду на суму 30 грн. 16 коп.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, приблизно о 3 годині ночі, на подвір’ї господарства ОСОБА_8, безпричинно, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, на відмову співмешканця господарки – ОСОБА_9 продати їм алкогольні напої, почали висловлюватися нецензурними словами на адресу ОСОБА_8 та її співмешканця і погрожували їм фізичною розправою. Після цього засуджені завдали кілька ударів руками і ногами по тілу ОСОБА_9, а після цього поклали потерпілому на спину 3 шлакоблоки, спричинивши йому фізичний біль. Залишаючи господарство ОСОБА_8, ОСОБА_6 умисно, з хуліганських мотивів, пошкодив антену супутникового телебачення, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на суму 80грн.

Крім того, ОСОБА_6 приблизно о 4 годині, безпричинно, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, умисно, пошкодив скло у вікнах приміщення будинку культури в с. Попівці Кременецького району, чим спричинив матеріальні збитки на суму 283 грн. 04 коп.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та м’якістю призначеного засудженим покарання. Зазначає, що при призначенні засудженим покарання із застосуванням ст. 69 КК України суд не дав належної правової оцінки ступеню тяжкості, характеру суспільної небезпеки та обставинам вчинених злочинів. Крім того, при призначенні покарання ОСОБА_5 судом не було враховано те, що останній має не зняту і не погашену судимість за аналогічний злочин.

На касаційну скаргу прокурора захисником ОСОБА_10 подано заперечення, в якому він просить залишити судові рішення щодо ОСОБА_5 без зміни.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав скаргу, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні ними зазначених у вироку злочинів відповідає фактичним обставинам справи, які по суті не оспорюються в касаційній скарзі та є правильними. За встановлених судом фактичних обставин справи кваліфікація дій засуджених ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 296 КК України і ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 296 КК України є вірною.

Доводи прокурора про м’якість призначеного засудженим покарання внаслідок безпідставного застосування до них положень ст. 69 КК України є непереконливими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно зі ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м’якого виду покарання, не зазначеного в санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженим покарання, суд у повній мірі дотримався вимог зазначених законів. Зокрема, судом враховано ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 злочинів, які, відповідно до ст. 12 КК України, є середньої тяжкості, конкретні обставини справи, дані про особу засуджених, які повністю визнали свою вину, щиро розкаялися, активно сприяли встановленню істини по справі, що суд врахував як обставини, які пом’якшують покарання. Приймаючи рішення про можливість застосування до засуджених положень ст. 69 КК України та призначення їм покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статей, за які вони засуджені, суд у вироку послався на те, що засуджені позитивно характеризуються (а.с. 95, 105, 212), завдані ними збитки відшкодовано (а.с. 69, 158, 159) та потерпілі не мають до них претензій і просять суворо не карати. Крім того, судом враховано те, що засуджений ОСОБА_6 раніше не судимий та взято до уваги незначну роль ОСОБА_5 у даному злочині та кількість вчинених ним епізодів, а також молодий вік засуджених.

За наявності зазначених обставин, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість переходу на інший, більш м’який вид покарання, ніж передбачений санкціями статей, за які засуджено ОСОБА_5 та ОСОБА_6

З даними висновками погодився і суд апеляційної інстанції, ухвала якого відповідає вимогам ст. 377 КПК України та містить докладні мотиви прийнятого рішення.

Крім того, як свідчать матеріали справи, вирок Апеляційного суду Тернопільської області від 21 липня 2010 року, яким ОСОБА_5 та ОСОБА_6 засуджено за вчинення зазначених вище злочинів до покарання у виді позбавлення та обмеження волі відповідно, а також звільнено їх від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку, було скасовано ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 16 листопада 2010 року внаслідок істотного порушення апеляційним судом вимог кримінально-процесуального закону, а не за м’якістю призначеного покарання.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 27 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 23 лютого 2011 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - без задоволення.