Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Слинька С.С., Суржка А.В.,

за участю прокурора Саленка І.В.,

захисника ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні 6 жовтня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Обухівського районного суду Київської області від 25 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 2 лютого 2011 року щодо ОСОБА_2

Вироком Обухівського районного суду Київської області від 25 листопада 2010 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено:

за ч. 1 ст. 119 КК України на 5 років позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 2 лютого 2011 року вказаний вирок змінено: ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 119 КК України призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 263 КК України –3 роки позбавлення волі. На підставі ч. 2 ст. 70 КК України ОСОБА_2 остаточно призначено 5 років позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він протягом 2000-2010 років у різний час та спосіб, діючи з прямим умислом, незаконно придбав, виготовив, зберігав та носив при собі вогнепальну зброю та бойові припаси.

Так, у 2006 році ОСОБА_2 незаконно придбав у невстановленої слідством особи в с. Підгірці Обухівського району Київської області за сто доларів США револьвер системи "Наган" калібру 7, 62 мм, 1917 року випуску, придатний для стрільби.

У 2007 році ОСОБА_2 придбав в одному з магазинів м. Києва стартовий гладкоствольний пістолет "Клас стрет" калібру 8мм, який в подальшому переробив на вогнепальну зброю.

У невстановлений слідством час у зазначений період ОСОБА_2 придбав шляхом привласнення знайдених на сміттєзвалищі, що розташоване у с. Підгірці Обухівського району Київської області гладкоствольний короткоствольний пістолет "Перфекта Мод. 8000", 26 патронів калібру 7, 62 мм, 48 патронів калібру 9 мм, 10 мисливських патронів калібру 5,5х39 мм, п’ять патронів калібру 5, 45 мм, один патрон калібру 5,6 мм, обріз гвинтівки "Лебель", калібру 8 мм, вісім патронів перероблених саморобним способом з шумових патронів калібру 8 мм, десять патронів перероблених саморобним способом з патронів "Ремінгтон" 223 калібру, п’ять патронів перероблених з патронів калібру 5, 45 мм, які зберігав за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 та носив з собою.

Крім того, ОСОБА_2 21 лютого 2010 року, після вживання алкогольних напоїв за місцем проживання прийшов до магазину "Ганнуся", що розташований по вул. Радянська, 1-Б в с. В. Дмитровичі Обухівського району Київської області, де разом із знайомим, придбавши алкогольні напої, продовжив їх вживати. Неподалік від нього, за одним із столиків в даному приміщенні вживали алкогольні напої та відпочивали ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Через деякий час між останніми та засудженим виникла сварка, однак через декілька хвилин вони помирились та продовжили вживати спиртні напої разом.

Приблизно о 17 годині 20 хвилин засуджений разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вийшли на вулицю та зайшли за магазин "Ганнуся", де між засудженим і ОСОБА_4 знову виникла сварка. Під час сварки, для надання собі переваги, засуджений дістав з кишені револьвер системи "Наган" № НОМЕР_1, калібру 7,62 мм., який був споряджений бойовими патронами, та почав ним погрожувати ОСОБА_4 У цей час ОСОБА_3 стояла в стороні. ОСОБА_4, побачивши пістолет, припинив сварку та почав відходити до приміщення, а засуджений, не маючи наміру на умисне заподіяння смерті сторонніх осіб, які знаходились навколо нього, з необережності, не передбачаючи настання наслідку своєї дії, яка виразилася у вигляді злочинної недбалості, хоча за даних обставини повинен був її передбачати, тримаючи в руках "Наган" у напрямку до того місця де перебувала потерпіла ОСОБА_3, випадково натиснув на спусковий гачок, у результаті чого влучив у потерпілу, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді проникаючого сліпого вогнепального кульового поранення живота з пошкодженням тонкого кишечника, 3-го поперекового хребця, крововиливів під оболонки спинного мозку на даному рівні, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 32/1 від 12 травня 2010 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння та потягли смерть потерпілої ОСОБА_3 того ж дня в Обухівській ЦРЛ під час надання їй медичної допомоги.

У касаційній скарзі прокурор просить вказані судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Обґрунтовуючи свої касаційні вимоги, він вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги та не надав оцінки показам свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які були очевидцями даного злочину, внаслідок чого необґрунтовано перекваліфікував злочинні дії засудженого. Крім того, скаржник вказує на порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив судові рішення по справі скасувати, захисника, який вважав, що скарга не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, ретельно досліджених та належно оцінених судом, і ніким не оспорюється.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, органами досудового слідства дії ОСОБА_2 щодо спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України.

За цим обвинуваченням справа надійшла на розгляд до суду першої інстанції, який постановляючи вирок у справі змінив кваліфікацію дій ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України, тобто на вбивство, вчинене через необережність.

До такого висновку суд дійшов на підставі аналізу й оцінки всієї сукупності досліджених доказів. Зокрема, показань самого засудженого, які протягом досудового та судового слідства були послідовними та незмінними, згідно з якими після того, як він вийшов з магазину "Ганнуся" у нього виник конфлікт з ОСОБА_8, під час якого він зі свого одягу витягнув револьвер та пригрозив ним останньому. ОСОБА_8 відвів його руку з револьвером в сторону та пішов до магазину, а він здійснив постріл з револьверу, але не бачив куди; показань свідка ОСОБА_8, який підтвердив, що суперечка була тільки між ним та засудженим, в ході якої останній погрожував лише йому зброєю, а потерпіла в цей час була в стороні від них; даних протоколу відтворення обстановки та обставин подій за участю ОСОБА_2 від 23 лютого 2010 року, у ході якого він підтвердив свої показання, дані ним раніше; показань допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_9, який провів судово-медичну експертизу за фактом смерті ОСОБА_3, відповідно до яких куля в тілі потерпілої пройшла майже горизонтально та враховуючи фізіологічні особливості ОСОБА_2 здійснення пострілу з сидячого положення було можливим.

Що стосується посилань прокурора на те, що свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили факт вчинення ОСОБА_2 умисного вбивства, то вони є безпідставними, оскільки жодна із зазначених осіб не була свідком безпосереднього здійснення пострілу ОСОБА_2 в напрямку ОСОБА_3

Отже, проаналізувавши ці та інші докази в їх сукупності, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано послався на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність умислу засудженого на вбивство, та дійшов правильного висновку про те, що засуджений, здійснивши постріл, не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг його передбачити, а тому вірно кваліфікував дії засудженого за ч. 1 ст. 119 КК України.

За таких обставин, підстав вважати, що суд неправильно застосував кримінальний закон, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора, немає.

Покарання, призначене ОСОБА_2 відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Посилання прокурора на те, що апеляційний суд при розгляді його скарги порушив вимоги ст. 377 КПК України є неспроможними, оскільки в ухвалі суду апеляційної інстанції належним чином наведені підстави, через які апеляцію прокурора задоволено частково.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Обухівського районного суду Київської області від 25 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 2 лютого 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, – без задоволення.