Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Слинька С.С., Суржка А.В.,

за участю прокурора Саленка І.В.

розглянула в судовому засіданні 6 жовтня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 18 січня 2011 року щодо ОСОБА_2

Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від

01 листопада 2011 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень.

Даним вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому що він, 3 серпня 2009 року, близько 16-ї години, перебуваючи на

АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_3, на ґрунті особистих неприязних відносин, наніс останньому удар в груди в область серця, внаслідок чого той упав у вириту траншею та додатково отримав тілесні ушкодження. Зазначеними діями ОСОБА_2 спричинив потерпілому тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 18 січня

2011 року вирок місцевого суду змінено: дії ОСОБА_2 перекваліфіковано на ч. 1 ст. 125 КК України та призначено йому за цією статтею покарання у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1, не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду, порушує питання про її скасування та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв’язку з порушенням норм кримінально-процесуального права та неправильним застосуванням кримінального закону. Обґрунтовуючи свої касаційні вимоги потерпілий вказує на безпідставність перекваліфікації дій засудженого апеляційним судом.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який вважав ухвалу суду законною та обґрунтованою, а касаційну скаргу такою, що не підлягає

задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з показань потерпілого, під час конфлікту, який виник між ним та ОСОБА_2, останній завдав йому один удар в область грудей, від якого той впав у вириту траншею і одержав тілесні ушкодження.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтвердили, що ОСОБА_2 завдав ОСОБА_1 один удар в область грудей, від чого той впав.

Згідно з висновками судово-медичної експертизи № 789/2289-09 від 13 травня 2010 року у ОСОБА_1 були виявлені тілесні ушкодження у виді саден у потиличній області та на лівій гомілці, крововиливу на грудній клітині зліва та струсу головного мозку, які виникли в результаті не менше 3-х ударних дій тупими твердими предметами. За ступенем тяжкості садно на лівій гомілці та крововилив на грудній клітині зліва, кожне, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, а садна в потиличній області зі струсом головного мозку – до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров’я.

За таких обставин, легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров’я, не були безпосереднім наслідком заподіяного засудженим удару в область грудної клітини потерпілого, а результатом удару внаслідок падіння останнього у траншею, чого засуджений хоч і не передбачав, але повинен був і міг передбачити.

Отже, апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що в даному випадку заподіяння засудженим потерпілому тілесного ушкодження у вигляді садна в потиличній області зі струсом головного мозку є не умисним, а необережним, та обґрунтовано перекваліфікував дії засудженого на ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки чинним кримінальним Законом відповідальність за заподіяння необережного легкого тілесного ушкодження не передбачена.

Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Даних, які б свідчили про неправильне застосування кримінального закону чи порушення вимог кримінально-процесуального закону судом апеляційної інстанції, які перешкодили чи могли перешкодити йому повно та всебічно розглянути справу, постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення, колегією суддів не виявлено.

Враховуючи викладене, підстав для скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

ухвалу Апеляційного суду Миколаївського області від 18 січня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 – без задоволення.