Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Слинька С.С., Суржка А.В.,

за участю прокурора Саленка І.В.,

засудженої ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні 6 жовтня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_2 на вирок Попаснянського районного суду Луганської області від 15 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 25 лютого 2011 року.

Вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 15 вересня 2010 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, не судиму,

засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки;

за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки;

за ч. 1 ст. 364 КК України до покарання у виді 6 місяців арешту.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки.

Застосовуючи ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на неї обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 25 лютого 2011 року вказаний вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнана винною в тому, що вона в серпні 2009 року, будучи державним службовцем 11 рангу і службовою особою, умисно, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, діючи в інтересах третьої особи – ОСОБА_3, на прохання останньої про консультацію з приводу юридичної допомоги в суді її сину, порадила їй не звертатись до адвоката та пообіцяла допомогти їй за грошову винагороду. Після чого ОСОБА_1 дала ОСОБА_3 номер свого мобільного телефону і сказала, щоб вона зателефонувала їй ввечері.

У вказаний час ОСОБА_3 зателефонувала ОСОБА_1, яка повідомила їй, що вона розмовляла з суддею і для того, щоб покарання ОСОБА_4 не було пов’язане з позбавленням волі їй необхідно судді дати хабара в розмірі 500 доларів США.

У вересні 2009 року біля приміщення Лисичанського районного суду Луганської області ОСОБА_1 умисно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище всупереч інтересів служби, в інтересах третьої особи – ОСОБА_3, нібито для дачі хабара судді за призначення покарання підсудному ОСОБА_4 не пов’язаного з позбавленням волі, отримала від знайомої ОСОБА_5 гроші в сумі 300 доларів США, що складає 2 631 гривень, а також ще 300 гривень, як винагороду за передачу хабара, а всього грошей на загальну суму 2 931 гривня, якими розпорядилась на власний розсуд.

Таким чином ОСОБА_1 здійснила шахрайство – шляхом обману та зловживання довірою заволоділа чужим майном, а саме майном потерпілої ОСОБА_5, завдавши останній матеріальну шкоду на суму 2931 грн, а також здійснила зловживання службовим становищем, в результаті чого була заподіяна суттєва шкода охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, а саме ОСОБА_3, та авторитету і престижу органів державної влади.

У січні 2010 року ОСОБА_6 зустрів свою знайому ОСОБА_1, під час розмови з якою запитав, чи зможе вона йому допомогти, оскільки він притягається до кримінальної відповідальності. ОСОБА_1 на таку пропозицію погодилась та сказала, щоб він до неї звернувся коли справа надійде до суду.

9 лютого 2010 року, приблизно о 19 годині, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 прийшли до ОСОБА_1 додому, щоб порадитись щодо організації захисту ОСОБА_6 в суді.

ОСОБА_1, маючи умисел на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, порадила їм не звертатись до адвоката, пояснивши, що це зайва втрата грошей, і що вона сама зможе їм допомогти. Сказала, що вже поговорила з суддею. Щоб покарання не було пов’язане з позбавленням волі, йому необхідно дати хабара в сумі 1 000 доларів США.

12 лютого 2010 року, приблизно о 13 годині, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 прийшли до Лисичанського відділення № 16 ОАО Акціонерного банку "БІЗНЕС СТАНДАРТ", в касі якого ОСОБА_5 купила 200 доларів США по курсу 810 гривень за 100 доларів, заплативши 1610 гривень. Після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_7 пішли в суд, де їх очікувала ОСОБА_1

12 лютого 2010 року, приблизно о 13 годині 45 хвилин в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області ОСОБА_1, маючи умисел на зловживання службовим становищем, всупереч інтересам служби, діючи в інтересах третьої особи, а також маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, від своїх знайомих ОСОБА_5 та ОСОБА_7 отримала гроші в сумі 200 доларів США, нібито для дачі хабара судді за призначення підсудному ОСОБА_6 покарання не пов’язаного з позбавленням волі, та 200 гривень в якості особистої винагороди за передачу хабара, якими розпорядилась на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_1 повторно, шляхом обману та зловживання довірою заволоділа чужим майном, а саме майном потерпілої ОСОБА_5, завдавши останній матеріальну шкоду на суму 2931 грн, а також здійснила зловживання службовим становищем, в результаті чого була завдана суттєва шкода охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, а саме ОСОБА_3 та підрив авторитету і престижу органів державної влади.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить скасувати постановлені щодо неї судові рішення, в зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального законодавства, а кримінальну справу щодо неї закрити у зв’язку з відсутністю складу злочину. Посилається на ряд грубих порушень процесуальних норм, які допустив суд першої інстанції, який розглядав її справу з обвинувальним ухилом, зокрема на порушення судом вимог ст. 263 КПК України, порушення її права на захист, оскільки вона не була допитана в ході судового слідства, перекручення показань її доньки та фальсифікацію протоколу судового засідання.

Захисник ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі також просить судові рішення щодо його підзахисної ОСОБА_1 скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки та не була допитана в судовому засіданні, хоча не відмовлялась від дачі показань. Також він посилається на виключно позитивну характеристику засудженої та компрометуючі дані щодо сім’ї потерпілої.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який вважав, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з вироку належить виключити, як зайву, таку кваліфікуючу ознаку злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.1, 190 ч. 2 КК України, як зловживання довірою, та призначити за ці злочини інше покарання, оскільки покарання у виді обмеження волі не може бути застосовано до ОСОБА_1, яка має неповнолітню дитину, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Твердження засудженої та її захисника у касаційних скаргах про те, що вона необґрунтовано засуджена є безпідставними.

Свої висновки щодо винуватості ОСОБА_1, з якими погоджується і колегія суддів, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином умотивували у постановлених ними судових рішеннях. Вони підтверджені доказами, які суди ретельно перевірили та належним чином оцінили. Зокрема: показаннями потерпілої ОСОБА_3 про те, що вона двічі передавала гроші ОСОБА_1 для передачі хабара суддям, для призначення синам ОСОБА_3 покарання не пов’язаного з позбавленням волі, на що остання повідомляла, що гроші вона передала. Через кілька днів після засудження її сина ОСОБА_9, якого за вироком суду взяли під варту, її невістка ОСОБА_7 в розмові з суддею ОСОБА_13 та головою суду ОСОБА_10 вияснила, що ОСОБА_1 не передавала суддям гроші. Після чого вони попросили у ОСОБА_1 повернути гроші, що остання зробити відмовилась; показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які, по суті, узгоджуються з показаннями ОСОБА_3 та з іншими матеріалами справи, зокрема: даними Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про нарахування пенсії ОСОБА_8(а.с.267), квитанцією № SALE 702 7723 30864 про здійснення валютнообмінної операції, згідно з якою ОСОБА_3 12 лютого 2010 року о 13 годині 1 хвилині було придбано 200 доларів США (а.с.253), що підтверджує походження грошей для передачі ОСОБА_1; наказом про призначення ОСОБА_1 на посаду консультанта Лисичанського міського суду Луганської області від 03 березня 2008 року(а.с.52), згідно з яким ОСОБА_1 була службовою особою - державним службовцем 11 рангу; посадовою інструкцією консультанта із судової статистики місцевого загального суду (а.с.54-56).

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність показань потерпілої та свідків та свідчили б про те, що вони обмовляють ОСОБА_1 перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Що стосується доводів засудженої та її захисника щодо того, що засуджена не була допитана в ході судового слідства, чим суд порушив її право на захист, то вони є неспроможними, оскільки як вбачається з протоколу судового засідання ОСОБА_1 мала професійного захисника та вільно використовувала свої процесуальні права, передбачені чинним законодавством.

Крім того, посилання засудженої на те, що в протоколі судового засідання неправильно записані показання її доньки є безпідставними, оскільки письмових зауважень на протокол з цього приводу вона не подавала, а твердження засудженої про порушення судом вимог ст. 263 КПК України та залишення без вирішення заявлених нею клопотань не знайшли свого підтвердження в матеріалах кримінальної справи.

Посилання ж захисника на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, відповідно до ст. 398 КПК України, не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Інших істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, та перешкодити суду повно, всебічно розглянути справу й постановити законний та обґрунтований вирок, колегією суддів по справі не виявлено.

З огляду на викладене, наведені у касаційних скаргах доводи не дають підстав для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1, як про це ставиться питання.

Уся сукупність зібраних по справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів. Виходячи з встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України кваліфіковано правильно.

Проте, як вірно зазначив у своїх поясненнях прокурор, така кваліфікуюча ознака злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч. 1, 190 ч. 2 КК України, за які засуджено ОСОБА_1, є зайвою та підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку суду, оскільки обидва епізоди шахрайства вона вчинила шляхом обману.

Покарання призначене ОСОБА_1 воно відповідає вимогам ст. 65 КК України та обрано судом з урахуванням тяжкості вчинених нею злочинів, даних про її особу, з яких убачається, що вона вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має на утриманні неповнолітню доньку.

Однак, з урахуванням наявності у ОСОБА_1 неповнолітньої доньки, 1996 року народження, колегія суддів вважає необхідним призначити їй покарання більш м’яке покарання у виді виправних робіт.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК, колегія суддів,

касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Попаснянського районного суду Луганської області від

15 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 25 лютого 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку таку кваліфікуючу ознаку вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.1, 190 ч. 2 КК України, як зловживання довірою.

Призначити ОСОБА_1 покарання:

- по ст. 190 ч. 1 КК України у виді одного року виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 10 відсотків із суми заробітку в дохід держави;

- по ст. 190 ч. 2 КК України у виді одного року двох місяців виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 10 відсотків із суми заробітку в дохід держави;

- по ст. 364 ч. 1 КК України у виді одного року п’яти місяців виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 10 відсотків із суми заробітку в дохід держави.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді одного року п’яти місяців виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 10 відсотків із суми заробітку в дохід держави.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально–виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

В решті вирок та ухвалу залишити без зміни.