Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Саленка І.В.,

скаржника ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

розглянула в судовому засіданні 29 листопада 2011 року в м. Києві касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 3 червня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 30 червня 2011 року.

14 лютого 2011 року слідчим СВ Білгород-Дністровського МВ ГУ МВС України в Одеській області порушено кримінальну справу за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Як убачається зі змісту постанови, приводами та підставами для порушення кримінальної справи стали матеріали дослідчої перевірки, згідно із якими 22 листопада 2010 року невстановлені особи шляхом обману та зловживання довірою заволоділи майном, а саме обладнанням міні пивоварні "Вольмер", належним ОСОБА_3, яке знаходилось в м. Білгород-Дністровську по вул. Перемоги, 2-м, чим завдали йому матеріальної шкоди на суму 2 000 000 грн.

Не погодившись із постановою про порушення кримінальної справи, ОСОБА_1 оскаржив її до суду.

3 червня 2011 року Білгород-Дністровський районний суд Одеської області задовольнив скаргу заявника та скасував постанову слідчого СВ Білгород-Дністровського МВ ГУ МВС України в Одеській області від 14 лютого 2011 року про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 30 червня 2011 року постанову суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просив судові рішення, постановлені за скаргою ОСОБА_1, скасувати та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що суд першої інстанції при скасуванні постанови про порушення кримінальної справи вдався до оцінки зібраних доказів і передчасно зробив висновок про відсутність ознак складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України; апеляційний суд зазначені порушення залишив поза увагою та безпідставно відхилив апеляцію прокурора.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, пояснення потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, які підтримали подану прокурором скаргу, пояснення скаржника ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України підставами до порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. На даній стадії перевіряється лише наявність об’єктивних ознак, що характеризують подію злочину.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевірити, чи були у прокурора чи слідчого приводи і підстави для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, що стали підставою для прийняття рішення про порушення кримінальної справи. При цьому суд не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Розглядаючи скаргу ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи, суд першої інстанції дотримався зазначених вимог та, належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов правильного висновку про передчасність порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Крім того, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив по те, що в оскаржуваній постанові про порушення справи не наведено достатніх даних, які б вказували на наявність ознак злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та заподіяння матеріальних збитків на суму 2 000 000 грн., а також не зазначено приводів і підстав для порушення такої справи.

Підстав вважати, що суд вийшов за межі своїх повноважень і дав оцінку доказам по справі, немає, оскільки суд, дотримуючись вимог ст. 99 КПК України та здійснюючи перевірку достатності даних, які вказують на наявність ознак злочину, аналізував лише матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу.

Прокурор натомість не навів у касаційній скарзі обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки суду.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції прокурора аналогічні викладеним у його касаційній скарзі, й обґрунтовано визнав їх безпідставними.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України, є законною і обґрунтованою.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судових рішень.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а постанову Білгород-Дністровської міськрайонного суду Одеської області від 3 червня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 30 червня 2011 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи – без зміни.