Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого-судді Шилової Т.С.,

суддів Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

з участю прокурора Таргонія О.В.

розглянула в судовому засіданні 29 листопада 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Нахімовського районного суду м. Севастополя від 31 січня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 10 травня 2011 року.

Вироком Нахімовського районного суду м. Севастополя від 31 січня 2011 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який не мав судимості на підставі ст. 89 КК України,

- за ч. 2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та на нього покладено обов’язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 10 травня 2011 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а вирок районного суду без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 3 червня 2010 року приблизно о 8 годині 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, з метою знищення чужого майна шляхом підпалу, умисно підпалив одяг, який знаходився в дерев’яній шафі, в результаті чого в даній квартирі виникла пожежа та знищено майно потерпілих ОСОБА_2 на загальну суму 6050 гривень та ОСОБА_3 на загальну суму 8620 гривень.

Крім того, ОСОБА_1 в період часу з 22 години 13 вересня 2010 року до 3 години 30 хвилин 14 вересня 2010 року, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, діючи умисно, з корисних мотивів, з умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, знаходячись в районі вул. Пожарова в м. Севастополі, шляхом пошкодження даху, проник до приміщення магазину "Віклен плюс", що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Пожарова, 13, звідки таємно намагався викрасти майно, яке належить ОСОБА_4, на загальну суму 525 гривень, однак довести свій умисел до кінця не зміг, оскільки був затриманий.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м’якості та направлення справи на новий судовий розгляд. Звертає увагу, на те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, матеріальну шкоду завдану потерпілому не відшкодував, злочини вчинив в стані алкогольного сп’яніння. Крім того, судом не було вирішено питання про стягнення із засудженого судових витрат за проведення експертизи.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, та правильність кваліфікації його дій прокурор у касаційній скарзі не оспорює.

Перевіркою справи встановлено, що призначаючи покарання, суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України врахував тяжкість вчинених злочинів, дані про особу засудженого, обставини, що пом’якшують покарання, а саме, повне визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому. Крім того, судом взята до уваги думка потерпілих, які не наполягали на суворій мірі покарання для засудженого. Враховано судом також і те, що злочини засуджений вчинив у стані алкогольного сп’яніння.

З урахуванням усіх вказаних обставин та даних про особу засудженого, який за місцем проживання характеризується позитивно, суд дійшов правильного висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, у зв’язку з чим обґрунтовано звільнив його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, поклавши на нього обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Апеляційний суд переглянув дану кримінальну справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою прокурора та виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 законним і обґрунтованим.

На думку колегії суддів, покарання, призначене ОСОБА_1, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Що ж стосується доводів прокурора про те, що при постановленні вироку суд не вирішив питання про стягнення із засудженого судових витрат, то колегія суддів вважає, що це питання може бути вирішено судом, який постановив вирок, в порядку, передбаченому ст. 409 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень не встановлено.

Керуючись ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Нахімовського районного суду м. Севастополя від 31 січня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 10 травня 2011 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.