Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 29 листопада 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 22 березня 2011 року, якою кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що в силу

ст. 89 КК України не має судимості,

за ч. 1 ст. 309 КК України закрито на підставі ч. 4 ст. 309 КК України у зв’язку з його добровільним зверненням до лікувального закладу та проходження лікування від наркоманії,

ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що він в листопаді 2009 року на сміттєзвалищі у м. Бершаді Вінницької області незаконно шляхом зривання придбав рослину коноплі, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом – канабісом, яку приніс додому, обірвав листя від стебла, висушив його і подрібнив, чим незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, який продовжив незаконно зберігати при собі без мети збуту для власного вжитку. 1 грудня 2009 року вказаний наркотичний засіб вагою 6,39 г був виявлений та вилучений у ОСОБА_5 працівниками міліції.

Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 22 березня 2011 року кримінальну справу закрито на підставі ч. 4 ст. 309 КК України у зв’язку з добровільним зверненням ОСОБА_5 до лікувального закладу та початком лікування від наркоманії.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Як видно із змісту касаційної скарги, прокурор просив скасувати постанову суду щодо ОСОБА_5, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального закону. Своє прохання обґрунтував тим, що суд, звільняючи ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, не перевірив, чи дійсно ОСОБА_5 розпочав лікування добровільно з метою вилікуватися від наркоманії, а не з метою ухилитися у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 4 ст. 309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Згідно з положеннями ч. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів" (v0004700-02) (із змінами, внесеними постановою № 16 від 18 грудня 2009 року (v0016700-09) ), при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави суду необхідно з’ясовувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Наркоманія, як визначено у ст. 1 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними", це психічний розлад, зумовлений залежністю від наркотичного засобу або психотропної речовини внаслідок зловживання цим засобом або цією речовиною. Відповідно, особа вважається хворою на наркоманію, коли за результатами медичного обстеження, проведеного відповідно до згаданого Закону, встановлено діагноз "наркоманія".

В результаті перевірки матеріалів справи колегія суддів установила, що зазначені положення закону та роз’яснення Пленуму Верховного Суду України були залишені судом першої інстанції поза увагою.

Так, за даними долученої до справи довідки від 4 грудня 2009 року ОСОБА_5 на диспансерному обліку в наркокабінеті не перебуває. Висновок спеціальної медичної наркологічної комісії в матеріалах справи відсутній.

Постановою Бершадського районного суду від 4 лютого 2010 року судом оголошено розшук ОСОБА_5

За даними довідки Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_5 було затримано 16 березня 2010 року.

На адресу місцевого суду (вхідний № 5004 від 18 березня 2011 року) надійшла довідка Бершадської центральної районної лікарні Вінницької області від 17 березня 2011 року (а.с. 90) про те, що ОСОБА_5 перебуває на обліку в наркологічному кабінеті Бершанської ЦРЛ з діагнозом: вживання каннабіноїдів. Добровільно звернувся за допомогою до нарколога. З 15 березня 2011 року приймає лікування амбулаторно.

Разом із тим, матеріали справи не свідчать про те, що під час судового розгляду судом першої інстанції вживались заходи з тим, щоб з’ясувати з якою саме метою ОСОБА_5 звернувся до лікувального закладі чи відповідає дійсності зміст довідки цього закладу про проходження ним лікування, а також з’ясувати інші необхідні питання.

За таких обставин рішення суду про звільнення ОСОБА_5 на підставі ч. 4 ст. 309 КК України від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, належно не обґрунтовано і є передчасним.

Крім того, звільняючи ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, суд поклав на нього судові витрати у справі, що суперечить вимогам ст. 93 КПК України, відповідно до яких судові витрати покладаються на засуджених.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами прокурора стосовно неправильного застосування судом кримінального закону ч. 4 ст. 309 КК України. У зв’язку з цим постанова суду щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого, розглянувши дану справу, суду необхідно прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 22 березня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.