Категорія: 9.2.1 

Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Стас Л.В.

- Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в м. Южному Одеської області про визнання дій неправомірними та скасування рішень, -

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії посадових осіб відповідача щодо проведення перевірки та контрольної закупівлі та скасувати рішення податкового органу про застосування штрафних санкцій від 15.10.2010 року № 0001062330 на суму 6 832,85 грн. та №0001052330 на суму 10 491,50 грн.

В обгрунтування позову зазначив, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не попередив його за 10 днів про проведення перевірки, протиправно здійснив контрольну закупівлю товару, чип перевищів свої повноважння.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування судового рішення з ухваленням нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що відповідно до плану-графіку проведення перевірок відділом податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Южному Одеської області на жовтень 2010 року, затвердженого начальником ДПІ у м. Южному Одеської області та на підставі направлення №179 від 21.10.2010 року посадовими особами відповідача проведено перевірку крамниці «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3., з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатам якої складено акт № 005898 від 02.10.2010 року.

В ході зазначеної перевірки встановлено порушення п.п. 1, 2, 8,9,13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», а саме: реалізація товару без застосування реєстратора розрахункових операцій та видачі розрахункового документу встановленої форми на суму 144,35 грн., відсутність цінників на 72 види товарів, не забезпечено роздрукування та зберігання фіскальних звітних чеків, відсутні звіти за 09.11.2009р., 24.11.2009р., 03.01.2010р., 07.01.2010р., 20.07.2010р., невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків з сумою коштів, що зазначені в денному звіті РРО, що становить 1369,15 грн.

Крім цього, в порушення п. 2.6 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 (z0040-05) «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України» суб'єктом господарювання не обліковані в КОРО готівкові кошти в сумі 1366,57 грн., які відповідно до фіскальних звітних чеків за 09.11.2009р., за 24.11.2009 року, за 03.01.2010 р., за 07.01.2010р., за 20.07.2010р. проведені через РРО.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Южному Одеської області 15.10.2010р. прийнято рішення №0001052330, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 10 491,50грн. за порушення п.п. 1, 2, 8,9,13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» та №0001062330, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 6 832,85грн. за порушення п. 2.6 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 (z0040-05) «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні перевірки відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства і прийняті ним рішення, які є предметом оскарження є законними та правомірними.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (265/95-ВР) контроль за застосуванням РРО здійснюється податковими органами у вигляді проведення перевірок згідно із законодавством України.

У питаннях застосування РРО і контролю за їх застосуванням цей закон є спеціальним та має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами в контексті регулювання спірних правовідносин.

Зокрема, відповідно до ст. 15 зазначеного Закону контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 16 зазначеного Закону контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Положеннями Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (509-12) (в редакції від 21.08.2010р., яка була чинна на момент здійснення перевірки) визначалися права, функцій та повноваження податкових органів. Так, пунктом 2 частини 1 статті 11 зазначеного Закону органам державної податкової служби було надано право здійснювати у т.ч. контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Отже, при здійсненні контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), органи державної податкової служби повинні були керуватися вимогами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (265/95-ВР) , який застосовується в даному випадку з урахуванням положень статей 9 - 11 (щодо функцій та повноважень податкових органів) та ст.11 - 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в частині дотримання умов допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідно до ст. 11 - 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в тій же редакції) посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, зокрема, за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. При цьому і планові, і позапланові перевірки РРО, що проводяться податковими органами, для цілей Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (509-12) вважаються позаплановими, про що прямо зазначено в ч. 7 ст. 11 - 1 даного Закону.

Виходячи з наведених положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (509-12) у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (265/95-ВР) , при організації перевірок, які проводяться на виконання Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (265/95-ВР) не передбачається попереднє інформування об'єкту перевірки про проведення такої перевірки, оскільки б в іншому випадку таке попередження суперечило суті і призначенню таких перевірок, якими передбачається здійснення контролю за дотриманням закону на певний час та певну дату.

Відтак, податковий орган не повинен повідомляти про проведення перевірки з питань дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (265/95-ВР) за 10 днів до початку проведення такої перевірки.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, у будь-якому разі власне недотримання податковим органом вимог законодавства під час проведення перевірки суб'єкта господарювання не звільняє останнього від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог чинного законодавства.

Перевищення податковим органом своєї компетенції тягне за собою застосування до службових осіб цього суб'єкта владних повноважень відповідних заходів примусу в розрізі дисциплінарної, адміністративної, кримінальної відповідальності тощо, однак жодним чином не звільняє господарюючого суб'єкта від обов'язку сплати штрафних санкцій у необхідному розмірі відповідно до чинного законодавства України. Отже, навіть виявлені факти порушення процедури проведення спірної перевірки (у разі їх наявності) не мають обов'язковим наслідком недійсність рішень, прийнятих за результатами цієї перевірки.

Відтак оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, власне факт вчинення порушень, зафіксованих в названому акті перевірки, позивачем не заперечується, розмір застосованих штрафних санкцій ним не оспорюється, то підстав для скасування рішень Державної податкової інспекції в м. Южному Одеської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.10.2010 року № 0001062330 та №0001052330 23.02.2007 № 0000262303/0/2085 не вбачається.

Зважаючи на все вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

Висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

При цьому колегія суддів зазначає, що доводи апелянта, наведені ним в апеляційній скарзі, щодо належності реалізованого товару іншому суб'єкту господарювання -ФОП ОСОБА_4, не були предметом дослідження в суді першої інстанції та не заявлялись позивачем в ході розгляду справи. До того ж ці доводи повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1. ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 -залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції в м. Южному Одеської області про визнання дій неправомірними та скасування рішень -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.