Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 29 листопада 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Львівської області на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 березня 2011 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік; за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 остаточно визначено покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік і на нього покладені обов’язки, передбачені пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішено питання про речові докази.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 8 грудня 2010 року приблизно о 16 годині 10 хвилин таємно викрав з магазину ТОВ "Зара Україна", який знаходився у приміщенні торгово-розважального центру "Кінг Крос Леополіс" по вул. Стрийська, 30 у с. Сокільниках Пустомитівського району Львівської області, шкіряний ремінь коричневого кольору вартістю 349 гривень.

Продовжуючи злочинну діяльність, ОСОБА_5, маючи умисел на викрадення чужого майна, 8 грудня 2010 року, приблизно о 16 годині 50 хвилин, перебуваючи в магазині ТОВ "Бершка Україна", який знаходився у приміщенні торгово-розважального центру "Кінг Крос Леополіс" таємно викрав светр чорного кольору вартістю 429 гривень.

Цього ж дня приблизно о 17 годині 30 хвилин ОСОБА_5 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, цього ж дня, таємно викрав із магазину "Пул Енд Беа Україна", який знаходиться у приміщенні вказаного торгово-розважального центру, шляхом вільного доступу шарф чорного кольору вартістю 299 гривень.

У касаційній скарзі прокурор, порушив питання про скасування вироку у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, а справу просив направити на новий судовий розгляд. Мотивував це тим, що мотивувальна частина вироку не відповідає ст. 334 КПК України. Зазначив, що у порушення вимог ч. 4 ст. 67 КК України суд врахував як обтяжуючу покарання обставину – вчинення злочину повторно.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Висновки суду щодо винності ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку злочинів є законними та в касаційній скарзі не оскаржуються.

Доводи прокурора про невідповідність змісту вироку вимогам ст. 334 КПК України позбавлені підстав.

У судовому засіданні ОСОБА_5 визнав свою вину в інкримінованих злочинах, тому справу було розглянуто в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України.

Постановлення вироку регулюється нормами, передбаченими главою 28 КПК України (1001-05) . Відповідно до ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Постановляючи його, суд повинен вирішити питання, передбачені ст. 324 КПК України, зокрема, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний, чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений.

Згідно із ч. 1 ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

Твердження у касаційній скарзі щодо допущеного судом в мотивувальній частині вироку істотного порушення кримінально-процесуального закону є необґрунтованим. Виходячи з аналізу статей 334, 335 КПК України, кримінальний закон, за яким підсудного визнано винним, повинен бути обов’язково зазначений у резолютивній частині вироку, відсутність посилання у мотивувальній частині при кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 185 КК України, що крадіжка вчинена повторно, за наявності сформульованого обвинувачення, визнаного доведеним, та наведення інших обставин згідно вимог ст. 334 КПК України, не є істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

Разом з тим, посилання прокурора щодо безпідставного визнання обтяжуючою покарання обставиною те, що злочин вчинено повторно, є слушним.

Відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз врахувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

У порушення зазначених вимог кримінального закону суд, не звернувши увагу на те, що вчинення злочину за ознакою повторності в даному випадку є кваліфікуючою ознакою вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, безпідставно врахував це ще раз як обтяжуючу покарання обставину.

За таких обставин вирок щодо ОСОБА_5 підлягає зміні з виключенням з його мотивувальної частини названої обтяжуючої покарання обставини.

Керуючись статтями 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 березня 2011 року щодо ОСОБА_5 змінити: виключити з його мотивувальної частини посилання на обставину, що обтяжує покарання засудженого вчинення злочину повторно.