Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 29 листопада 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 23 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 11 березня 2011 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 у дохід держави 730,14 грн. судових витрат.

Вирішено питання про речові докази.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 15 серпня 2010 року близько 12-ї години, перебуваючи у загальному коридорі будинку № 17, розташованого по вул. В.Стуса у м. Нововолинському, у стані алкогольного сп’яніння під час конфлікту з потерпілим ОСОБА_6 умисно двічі вдарив останнього ножем в область грудної клітини, заподіявши колото-різану рану лівої аксілярної ділянки грудної клітини, ускладненої ішемією лівої руки, з пошкодженням лівої пахвинної артерії основного судинно-нервового пучка, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя як у момент їх утворення, так і при подальшому їх протіканні, а також колото-різану рану грудної клітини правої аксілярної ділянки, віднесену до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, пославшись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості, порушив питання про зміну судових рішень щодо нього та просив з урахуванням даних про його особу і думки потерпілого пом’якшити призначене покарання, застосувавши статті 75, 76 КК України.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Доведеність винуватості ОСОБА_5 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент завдання, та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не заперечуються.

Як видно зі справи, висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнані судом доведеними і є правильними.

Призначаючи покарання ОСОБА_5, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України зважив на ступінь тяжкості вчиненого діяння, належність його до категорії тяжких злочинів, дані про особу винного та обставини, що впливають на покарання. Зокрема, суд урахував характеристику засудженого за місцем проживання та інші відомості про його особу, серед них і ті, на які є посилання в касаційній скарзі. Обставиною, яка пом’якшує покарання ОСОБА_5 суд визнав те, що він є особою похилого віку. Обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Водночас суд зважив на характер (зміст) протиправних дій, його наслідки та належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 лише в умовах ізоляції його від суспільства та призначив винному покарання у виді позбавлення волі. Суд призначив ОСОБА_5 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 121 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Рішення суду належним чином мотивовано, не суперечить вимогам кримінального закону і відповідає меті покарання. Це покарання матиме превентивне значення як для засудженого, так й для інших осіб.

Підстав для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, у тому числі з урахуванням обставин, вказаних у касаційній скарзі засудженого, не знайдено.

Крім того, доводи засудженого ОСОБА_5, аналогічні доводам у касаційній скарзі, були перевірені судом апеляційної інстанції, який не знайшов підстав для їх задоволення. З таким рішенням погодилася й колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б указували на необхідність скасування чи зміну судових рішень, не знайдено.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що постановлені щодо ОСОБА_5 судові рішення відповідають вимогам закону, а тому касаційна скарга засудженого є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 23 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 11 березня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.