Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів: Крижановського В.Я., Чуйко О.Г.,

за участю прокурора Деруна А.І.,

розглянула в судовому засіданні 24 листопада 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 25 серпня 2011 року.

Вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 8 червня 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого — засудженого вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2008 року за ч. 3 ст. 185 КК України, звільненого умовно- достроково постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 8 грудня 2010 року на 10 місяців 15 днів, засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 186 КК України — на строк 4 роки; за ч. 3 ст. 186 КК України — на строк 4 роки 6 місяців.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання ОСОБА_1 призначено у виді позбавлення волі на строк 4 роки 9 місяців.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Судом вирішено питання щодо судових витрат і долі речових доказів.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 18 січня 2011 року близько 19-ї год. переліз через паркан домогосподарства по вул. Крупській, 13 в м. Борзні Чернігівської області, відкрив вхідні двері та проник до житлового будинку, де повторно викрав майно, що належало потерпілому ОСОБА_2, завдавши йому матеріальної шкоди на загальну суму 1057,50 грн. Коли ОСОБА_1 залишав місце вчинення злочину, потерпілий ОСОБА_2 намагався перешкодити йому втекти, але не зміг.

13 лютого 2011 року близько 23-ї год. ОСОБА_1 на вул. П. Куліша у м. Борзні підійшов до ОСОБА_3 та повторно відкрито вихопив (викрав) з її рук жіночу сумку з речами, грішми, що знаходились у сумці, завдавши останній матеріальної шкоди на загальну суму 505 грн.

Ухвалою апеляційного суду вирок районного суду змінено: перекваліфіковано дії засудженого з ч. 3 ст. 186 КК України на ч. 3 ст. 185 КК України; призначено покарання за цією статтею у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. За ч. 2 ст. 186 КК України залишено без зміни покарання, призначене районним судом, у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано покарання за попереднім вироком Ніжинського міськрайонного суду у виді позбавлення волі на 1 місяць та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.

Прокурор у своїй касаційній скарзі поставив питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд, оскільки, на його думку, суд припустився помилки, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 186 на ч. 3 ст. 185 КК України, тому що останній розпочав викрадення майна таємно, а оскільки був викритий потерпілим і продовжував дії, спрямовані на утримання чужого майна, то вчинив уже відкрите викрадення майна (грабіж).

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, котрий брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 186 КК України у касаційній скарзі прокурора не оспорюються.

Доводи, наведені у цій скарзі, про те, що апеляційний суд припустився помилки, перекваліфікувавши дії засудженого за епізодом із потерпілим ОСОБА_2 з відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з проникненням у житло, на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, на думку колегії суддів, є переконливими.

Як установив орган досудового слідства, ОСОБА_1 при залишенні місця вчинення злочину з майном, викраденим із житлового будинку, куди він проник, був викритий потерпілим, котрий намагався йому перешкодити втекти, у зв’язку з чим дії засудженого було кваліфіковано як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло. Суд першої інстанції визнав винним і засудив ОСОБА_1 за цим епізодом за ч. 3 ст. 186 КК України як за грабіж, поєднаний із проникненням у житло.

Разом із тим, апеляційний суд, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1, не обґрунтував свого рішення належним чином. Тому з такими висновками апеляційного суду колегія суддів погодитися не може.

Покарання, обране судом для ОСОБА_1, відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала апеляційного суду в цій справі підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого суду необхідно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване рішення, перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора.

Враховуючи викладене та керуючись статями 394—396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 25 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу повернути на новий апеляційний розгляд.