Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів: Крижановського В.Я., Слинька С.С.,

за участю прокурора Голюги В.В.,

розглянула в судовому засіданні 24 листопада 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Кіровоградської області на постанову Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 червня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2011 року.

Цією постановою, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, з передачею його на поруки трудовому колективу комунального підприємства "Знам’янська житлово-експлуатаційна контора № 1", якщо він протягом одного року виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Судом вирішено долю речових доказів.

ОСОБА_1 18 квітня 2011 року близько 15:30, обіймаючи посаду старшого електромеханіка Знам’янської дистанції електропостачання Одеської залізниці, з умислом на крадіжку чужого майна скористався вільним доступом до нього і викрав металобрухт, завдавши збитків Одеській залізниці на загальну суму 370,73 грн.

У касаційній скарзі прокурор просив постанову суду щодо ОСОБА_1 скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. На думку скаржника, суд усупереч вимогам ст. 47 КК України безпідставно і необґрунтовано дійшов висновку про необхідність закриття справи у зв’язку з передачею особи на поруки, оскільки клопотання трудового колективу не містить визначення взаємних зобов’язань колективу і ОСОБА_1 протягом строку дії поручительства. Крім того, прокурор зазначив, що з урахуванням вчинення ОСОБА_1 корисливого злочину така міра покарання як взяття на поруки трудовим колективом не є справедливим покаранням для останнього внаслідок м’якості.

В доповненнях до касаційної скарги прокурор вказав на те, що місцевий суд не провів судового слідства, оскільки, на його думку, жодним чином не з’ясував та не зробив висновків, чи дійсно мало місце вчинення ОСОБА_1 злочину, чи винен він у його скоєнні; суд не встановив наявності ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, а суд апеляційної інстанції не усунув указаних порушень закону.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 47 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

За наявності цих обставин, а також належно оформленого клопотання, суд вправі (але не зобов’язаний) звільнити особу від кримінальної відповідальності та передати її на поруки колективу.

Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону є непереконливими.

Клопотання трудового колективу КП "Знам’янська житлово-експлуатаційна контора № 1" за змістом відповідає вимогам ст. 47 КК України. До того ж ця норма закону не містить прямої вказівки на зазначення у клопотанні підприємства переліку виховних заходів, які будуть застосовуватися до особи, взятої на поруки.

Необґрунтованими є також доводи прокурора у касаційній скарзі про безпідставне застосування судом положень ст. 47 КК України до ОСОБА_1 при звільненні від кримінальної відповідальності, оскільки останній до кримінальної відповідальності притягався вперше, вчинив злочин середньої тяжкості та щиро розкаявся у вчиненому.

Доводи у доповненнях до касаційної скарги про те, що суд, на думку прокурора, не встановив, чи мало місце вчинення злочину та чи винен у його скоєнні ОСОБА_1, колегія суддів визнала також безпідставними.

Разом із тим, у постанові районного суду містяться дані щодо часу, місця, способу вчинення ОСОБА_1 злочину.

Що стосується з’ясування судом винності ОСОБА_1 у цьому злочині, то це підтверджено протоколом судового засідання, де зазначено, що підсудний визнав свою вину повністю, щиро розкаявся; про що зазначено і в постанові районного суду.

Апеляційний суд справу розглянув із дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а зміст постановленої ним ухвали відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставою для скасування або зміни судових рішень у справі, не встановлено.

Враховуючи викладене та керуючись статями 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Постанову Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Кіровоградської області — без задоволення.