Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого – судді Пойди М.Ф.

суддів Квасневської Н.Д., Литвинова О.М.

за участю прокурора Таргонія О.В.

розглянула у судовому засіданні 24 листопада 2011 року у м. Києві справу за касаційною скаргою скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення, винесені у справі за скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи від 25.02.2010 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 17 березня 2011 року задоволено скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та скасовано постанову старшого слідчого СВ Кіровського РВ ДГУ ГУМВС України у Донецькій області від 25 лютого 2010 року про порушення кримінальної справи № 05-41589 за фактом шахрайства за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 1 квітня 2011 року постанову суду залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень, винесених у справі за скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи та просить направити справу на новий судовий розгляд. Посилається на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, вважає необґрунтованим висновок суду про відсутність у матеріалах справи достатніх даних до порушення кримінальної справи. Вважає, що суд необгрунтовано послався на те, що заяву про злочин було прийнято без дотримання відповідно порядку, а постанову про порушення винесено з порушенням ст. 98 КПК України. Зазначає, що поза увагою суду залишилося те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є особами, які вправі оскаржувати постанову органу дізнання. Вказує, що суд, в порушення вимог закону, розглянув питання, які можуть бути розглянуті тільки під час розгляду справи по суті. Крім того, прокурор посилається, що, розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд надав відповіді не на всі доводи апеляції прокурора.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевірити наявність приводів та підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті. За результатами розгляду скарги суддя приймає рішення залежно від того, чи були при порушенні справи додержані вимоги статей 94, 97, 98 КК України.

Як убачається зі змісту судових рішень, суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи за фактом шахрайства, дотримався вищезазначених вимог закону.

Дослідивши матеріали перевірки, проведеної старшим слідчим СВ Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, за заявою директора ТОВ "Група Максимум Плюс" ОСОБА_4 про заволодіння посадовими особами НВВКП "Гідроресурс" шляхом обману і зловживання довірою майном товариства на загальну суму 500 тис. грн., суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність у слідчого на момент винесення ним постанови даних для порушення кримінальної справи, а також про порушення слідчим встановленого порядку порушення кримінальної справи, передбаченого ст. 98 КПК України. Висновки суду належно вмотивовані у постанові та ухвалі.

Як убачається зі змісту постанови слідчого, в ній не наведено законних джерел отримання даних, які стали підставою для порушення кримінальної справи, не зазначені самі дані, на підставі яких було прийняте це рішення.

Суд правильно звернув увагу на те, що слідчим органом при прийнятті заяви ОСОБА_4, всупереч вимогам ч. ч. 1, 2 ст. 95 КПК України, не було встановлено особу заявника, останнього не було попереджено про відповідальність за неправдивий донос.

З матеріалів кримінальної справи видно, що ОСОБА_4 звернувся із заявою у зв?язку наявністю спору між двома суб'єктами господарської діяльності, між якими існують цивільно-правові відносини.

У той час, як у заяві ОСОБА_4 йшлося про вчинення злочину ОСОБА_1, слідчим було порушено кримінальну справу не щодо конкретної особи, а за фактом вчинення злочину, що суперечить вимогам ст. 98 КПК України.

При цьому, як обґрунтовано зауважив суд, перевірка за заявою ОСОБА_4 з метою з?ясування достовірності, об'єктивності відомостей, вказаних у заяві, не проводилася.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду про відсутність у матеріалах, на підставі яких було порушено кримінальну справу, достатніх даних до її порушення за фактом шахрайства за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Тому, рішення суду про необхідність скасування постанови старшого слідчого СВ Кіровського РВ ДГУ ГУМВС України у Донецькій області від 25 лютого 2010 року, є обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 17 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 1 квітня 2011 року, винесені у справі за скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи № 05-41589 від 25 лютого 2010 року залишити без зміни.