Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів Чуйко О.Г., Крижановського В.Я.,

за участю прокурора Саленка І.В., -

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 24 листопада 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 24 березня 2011 року щодо ОСОБА_1

Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2010 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов’язків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 24 березня 2011 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 13 лютого 2009 року приблизно о 16 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння біля АДРЕСА_1, умисно, грубо порушив громадський порядок з метою явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, при цьому ножем наніс потерпілій ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого засудженим злочину внаслідок м`якості, просить направити справу на новий судовий розгляд. Посилається на ту обставину, що судом безпідставно було застосовано до засудженого положення ст. 75 КК України та не враховано, що останній вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп’яніння, вину не визнав, не розкаявся. Крім того зазначає, що засуджений має залежність від опіатів та потребує лікування від алкоголізму. Вказує, що суд у вироку не навів обставини, які дійсно пом’якшують покарання засудженому.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3, суд зробив на підставі доказів, які є у справі та вони в цій частині у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи прокурора про м’якість призначеного засудженому покарання не ґрунтуються на вимогах закону.

З матеріалів кримінальної справи та вироку суду вбачається, що покарання ОСОБА_3 призначено з урахуванням всіх обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу, у тому числі тих, на які посилається прокурор в касаційній скарзі.

Згідно даним, які містяться у матеріалах кримінальної справи, ОСОБА_3 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, характеризується позитивно, має незадовільний стан здоров’я.

Судом також враховано, що тілесні ушкодження у потерпілої виникли внаслідок її дій, а не внаслідок нанесеного удару засудженим.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, суд діяв в межах кримінального закону та дійшов обґрунтованого висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, поклавши на ОСОБА_3 ряд обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Доводи прокурора про те, що обставини наведені у вироку як пом’якшуючі покарання не передбачені ч.1 ст. 66 КК України, а можуть враховуватись лише як характеризуючі особу, є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом’якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Тому доводи прокурора про те, що зазначені вище обставини та дані про особу засудженого не є достатніми для його звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, колегія суддів вважає необґрунтованими.

У відповідності до ст. 377 КПК України, при перегляді справи апеляційним судом, належним чином перевірено матеріали кримінальної справи, наведені в апеляційній скарзі прокурора доводи та прийнято рішення з наведенням у ньому докладних мотивів за доводами скарги апелянта.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 24 березня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.