Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів Тельнікової І.Г., Суржка А.В.,
за участю прокурора Сенюк В.О.,
захисника ОСОБА_1
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 24 листопада 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника засудженої ОСОБА_2 – ОСОБА_1 на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 1 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 27 квітня 2011 року щодо ОСОБА_3
Вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 1 лютого 2011 року
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянку України, не судиму,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України засуджену звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 27 квітня 2011 року зазначений вирок залишено без зміни. В порядку ст. 365 КПК України в резолютивній частині вироку вказівку суду першої інстанції про те, що контроль за поведінкою засудженої здійснюють органи кримінально-виконавчої системи змінено на кримінально-виконавчу інспекцію. В решті вирок суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_3 визнана винною у тому, що 7 липня 2010 року о 19 год. 15 хв., керуючи технічно справним транспортним засобом марки "FORD – Transit" номерний знак НОМЕР_1 рухалась із швидкістю 20 км/год по вул. Українській у напрямку нерегульованого перехрестя з вул. Івана Франка в м. Шумську Тернопільської області, де мала виконати поворот ліворуч.
Виїхавши на зазначене перехрестя, в порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 (б), 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п)
, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не реагувала на її зміну та не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, почала виконувати поворот ліворуч на вул. І Франка, чим позбавила себе можливості не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, не загрожувати життю чи здоров’ю громадян, не завдавати матеріальні збитки.
Внаслідок цих дій і в порушення вимог п. 16.13 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п)
, ОСОБА_3 не забезпечила безпеку дорожнього руху та, здійснюючи поворот ліворуч, не надала дорогу мопеду "ALPHA ZS50F" під керуванням ОСОБА_4, який рухався в зустрічному напрямку і допустила з ним зіткнення. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення - відкритий перелом тіла лівої стегнової кістки.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування постановлених судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої внаслідок м’якості. Вважає, що рішення суду про призначення засудженій покарання з випробуванням належним чином не вмотивоване. На його думку, при призначенні покарання суд не врахував, що злочин є тяжким, та безпідставно не призначив засудженій додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки винною себе вона не визнала, не розкаялася, потерпілому шкоду не відшкодувала, відсутні обставини, які пом’якшують покарання ОСОБА_3, не врахована думка потерпілого.
У касаційній скарзі захисник засудженої, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону і істотні порушення кримінально- процесуального закону, ставить питання про скасування постановлених судових рішень та закриття справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. Вказує, що досудове та судове слідство проведено однобічно, неповно, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, вирок суду не ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи, а суд апеляційної інстанції на ці порушення не звернув увагу. Вказує, що, на його думку, у схему дорожньо-транспортної пригоди внесено недостовірні дані, вважає безпідставним не прийняття до уваги висновку авто-технічного дослідження №104 від 05 січня 2011 року. Зазначає, що у висновку експерта №5-351/10 від 27 серпня 2010 року внесена спотворена та недостовірна інформація про механізм дорожньо-транспортної пригоди, а експертами навмисно не проаналізовано процес зближення автомобіля "Форд Транзит" і мопеду, що призвело до неповноти і неправильності їхніх висновків.
Заслухавши доповідь судді, думки прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора і вважає безпідставною касаційну скаргу захисника засудженої; пояснення захисника ОСОБА_1, який вважає касаційну скаргу прокурора безпідставною і просив задовольнити касаційну скаргу, подану ним в інтересах засудженої ОСОБА_3; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 398 КПК України невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також неповнота досудового і судового слідства не є предметом розгляду касаційної інстанції, у зв’язку з чим доводи касаційної скарги захисника засудженої з цих питань не підлягають розгляду.
Що ж стосується тверджень захисника про відсутність в діях ОСОБА_3 складу злочину, за який вона засуджена, та наявність істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при розгляді справи в судах першої і апеляційної інстанції, то вони є безпідставними.
Як убачається з матеріалів справи, досудове і судове слідство у ній проведено із дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено. Висновки суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні нею злочину, за який її засуджено, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджені перевіреними у ній і викладеними у вироку доказами і зокрема даними, що містяться у показаннях потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, протоколом огляду місця подій із схемою дорожньо-транспортної пригоди з фото таблицями, протоколами відтворення обстановки і обставин події за участю свідків із схемами та фото таблицями до них, висновками судово-автотехнічних, судової транспортно-трасологічної і комплексної транспортно-трасологічної експертиз, висновком судово-медичної експертизи.
Суд перевірив зібрані у справі докази, серед яких і ті, на які посилається захисник у скарзі, дав їм належну оцінку відповідно до вимог ст. 67 КПК України і правильно кваліфікував дії засудженої ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 належно обґрунтовані у вироку, у матеріалах справи не виявлено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при збиранні й оцінці доказів, не встановлено і даних які б свідчили про їх фальсифікацію, як про це йдеться у скарзі захисника.
Усі наведені захисником в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено судом апеляційної інстанції й обґрунтовано визнано їх безпідставними. Як убачається із змісту ухвали апеляційного суду, вона відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Дотримався суд вимог закону і при призначенні засудженій покарання.
Як убачається з оскаржуваних судових рішень, суд дотримався вимог кримінального закону і призначив ОСОБА_3 покарання з урахуванням характеру і ступені тяжкості вчиненого злочину, даних про її особу.
Суд обрав ОСОБА_3 покарання, у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України та дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженої без ізоляції від суспільства, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.
Колегія суддів не знаходить підстав вважати призначене покарання несправедливим, таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої внаслідок м’якості, як про це зазначає у скарзі прокурор, а тому касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Даних, які свідчили б про неправильне застосування кримінального закону чи істотні порушення кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу, постановити законний і обґрунтований вирок в справі щодо ОСОБА_3, колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника засудженої ОСОБА_2 – ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 1 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 27 квітня 2011 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.
|
Судді :
|
В.І. Орлянська
І.Г. Тельнікова
А.В. Суржок
|