Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 24 листопада 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 7 червня 2011 року щодо ОСОБА_5

Вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 квітня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 1 343, 09 грн на користь Бердичівської центральної міської лікарні у рахунок лікування потерпілого ОСОБА_6

Також постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області 338, 04 грн судових витрат.

Доля речових доказів вирішена згідно з положеннями ст. 81 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області вирок районного суду змінено: на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на останнього обов’язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він, 13 квітня 2010 року приблизно о 21 годині, знаходячись поряд з будинком №1 по вул. Профспілковій в м. Бердичеві Житомирської області, за обставин детально викладених у вироку, використовуючи ніж, умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді двох проникаючих поранень грудної клітки, двох непроникаючих поранень грудної клітки зліва, гемопневмоторакса зліва, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 496 від 27 квітня 2010 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, не оспорюючи правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 та доведеність його вини, просить скасувати оскаржувані рішення, а справу направити на новий судовий розгляд. В обгрунтування своєї позиції прокурор вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, а також на істотне порушення судами норм КПК України (1001-05) .

Зокрема, судом при постановлені вироку не враховано обставини вчинення злочину, а саме те, що потерпілий не мав наміру вступати в конфлікт із засудженим, а останній, маючи навики боротьби, будучи в добрій фізичній формі, наніс чотири удари ножем по тулубу потерпілого, а після вчинення злочину втік.

Також, прокурор звертає увагу на те, що апеляційним судом безпідставно взято до уваги апеляцію потерпілого, яка надійшла до суду поштою, оскільки візуально можна зробити висновок, що її підписував не потерпілий. Крім того, висновки експертизи № 646 щодо наявності тілесних ушкоджень у ОСОБА_5, які він ніби отримав від потерпілого, потрібно оцінювати критично, тому що експертиза була проведена тільки через

2 місяці після подій, а всі вказані в експертизі ушкодження не могли бут завдані потерпілим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка просила касаційну скаргу задовольнити частково, скасувавши ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу прокурора слід задовольнити частково з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину при обставинах, детально викладених у вироку, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка.

Дії засудженого за ч. 1 ст. 121 КК України кваліфіковані правильно, що також не оспорюється у касаційній скарзі.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про м’якість призначеного покарання ОСОБА_5 то вони заслуговують на увагу.

Так, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_5 покарання врахувавши його щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, те, що він характеризується позитивно, раніше не судимий, є учасником бойових дій, думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні як обставини, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь вчиненого злочину, та дійшов правильного висновку про можливість застосування до ОСОБА_5 положень ч. 1 ст. 69 КК України та призначення йому покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.

Разом із тим, апеляційний суд, мотивуючи можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, крім інших підстав, якими суд першої інстанції обгрунтував призначення покарання з урахуванням ст. 69 КК України, в основному послався на неправомірну поведінку потерпілого та з’явлення із зізнанням, які на підставі ст. 66 КК України визнав обставинами, що пом’якшують покарання засудженому.

Проте судом апеляційної інстанції не було враховано, що

ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, та за можливості уникнути конфлікту з потерпілим, не зробив цього, а свідомо завдав останньому чотири ножові поранення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду про доцільність застосування ст. 75 КК України при призначенні ОСОБА_5 покарання та вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно перевірити доводи касаційної скарги прокурора і якщо суд не встановить нових позитивних даних про особу засудженого чи обставин, що пом’якшують покарання, то рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням слід визнати неправильним та явно несправедливим внаслідок м’якості, призначивши йому покарання із суворим дотриманням вимог ст. 65 КК.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 7 червня

2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.