Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 22 листопада 2011 року матеріали справи за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Печерського районного суду м. Києва від 21 травня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 6 липня 2007 року,

Постановою старшого слідчого прокуратури Київської області від 4 квітня 2007 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно постанови слідчого, ОСОБА_5, перебуваючи на посаді заступника начальника Обухівського районного відділу земельних ресурсів в період з серпня 2002 року по 29 жовтня 2003 року, в порушення вимог ч. 4 ст. 59, п. "в" ч. 2 ст. 60, п. "г" ч. 2 ст. 61 Земельного кодексу України своїм рішенням погодив проектно-технічну документацію щодо виділення земельних ділянок на острові за адресою: смт. Козин житловий масив "Краєвид 2" вул. Старокиївська та посвідчив акти на право приватної власності на земельні ділянки. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 була незаконно відчужена земельна ділянка розміром 9,5 га, вартість якої перевищує 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, чим завдані тяжкі наслідки державі.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 21 травня 2007 року задоволено скаргу ОСОБА_5, скасовано постанову старшого слідчого прокуратури Київської області від 4 квітня 2007 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та відмовлено в порушенні кримінальної справи за вказаними ознаками злочину.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 6 липня 2007 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

В касаційній скарзі прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, порушує питання про скасування постанови місцевого суду та ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що місцевий суд в порушення вимог ст. 236-8 та ст. 22 КПК України не дослідив всебічно повно і об’єктивно матеріали перевірки, які стали підставою для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 та не дав належної правової оцінки наявності приводів і підстав для порушення кримінальної справи. Апеляційний суд не усунув порушень, допущених місцевим судом.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 94 КПК України приводами до порушення кримінальної справи є, зокрема, заяви окремих громадян та безпосереднє виявлення органом досудового слідства ознак злочину, а підставою – достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. Закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.

Відповідно до ст. 236-8 КПК України суд першої інстанції, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали приводом і підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Вказаних вимог закону місцевим судом не було дотримано.

Скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи, місцевий суд послався на відсутність даних про те, що ОСОБА_5 погоджував проектно-кошторисну документацію щодо виділення земельних ділянок на острові на р. Дніпро та посвідчував акти на право приватної власності на ці земельні ділянки, а також що ці ділянки є частиною острова на р. Дніпро. Також суд послався на відсутність рішення суду про визнання актів на право приватної власності на земельні ділянки недійсними та на те, що слідчий не вказав, на користь яких саме осіб ОСОБА_5 незаконно використовував службове становище. На підставі викладеного суд прийшов до висновку про відсутність відповідних приводів і підстав для порушення кримінальної справи

Таким чином, суддя замість перевірки наявності приводів і підстав для порушення кримінальної справи, вдався до аналізу та оцінки зібраних досудовим слідством доказів, хоча відповідно до вимог ст. 64 КПК України встановлення та формулювання об’єктивної та суб’єктивної сторони злочину є завданням наступної стадії кримінального процесу – досудового слідства, а оцінка достатності та допустимості доказів повинна даватися судом при постановленні у справі остаточного рішення. Тобто, під час розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи, суддя вирішив ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Переглядаючи дану справу за апеляцією прокурора апеляційний суд не звернув увагу на зазначені недоліки, допущені судом першої інстанції та залишив рішення суду першої інстанції без зміни.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, розглянувши справу з порушеннями вимог ст. 236-8 КПК України, дійшли передчасного висновку про незаконність постанови про порушення кримінальної справи, постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а матеріали справи направленню на новий судовий розгляд.

Під час цього розгляду суду першої інстанції необхідно розглянути подану скаргу у відповідності до вимог ст. 236-8 КПК України, перевірити наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення зазначеної постанови, та, не розглядаючи й заздалегідь не вирішуючи ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення.

Керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 21 травня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 6 липня 2007 року, постановлені у справі за скаргою ОСОБА_5 на постанову про порушення кримінальної справи, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.