Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Фурика Ю.П. та Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.,

розглянула в судовому засіданні 17 листопада 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Полтавської області на ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2011 року.

Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, несудимий,

визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.

Цивільний позов прокурора Карлівського району в інтересах НДЕКЦ при ГУМВС України в Полтавській області задоволено повністю і стягнуто з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Полтавській області 202,82 грн за проведення хімічної експертизи.

Згідно з ухвалою, на початку квітня 2010 року ОСОБА_1, перебуваючи на одній із залізничних зупинок, розташованій за маршрутом Нікополь – Запоріжжя, у хащах знайшов дикорослі рослини коноплі, після чого умисно незаконно шляхом зриву придбав дані рослини, висушивши перетер і привіз їх до свого господарства, де він проживає за адресою: АДРЕСА_1, та зберігав без мети збуту. 20 жовтня 2010 року працівниками міліції у ході обшуку господарства ОСОБА_1 за зазначеною адресою у приміщенні гаражу на підлозі в полімерному пакеті було виявлено та вилучено паперовий згорток з речовиною рослинного походження зеленого кольору – особливо небезпечний засіб (канабіс), масою 9,92г.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. В обґрунтування своєї скарги посилається на безпідставне звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309, ст. 48 КК України у зв’язку з порушенням вимог ст. 48 КК України, а також неправильне вирішення цивільного позову.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Посилання прокурора про безпідставне звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309, ст. 48 КК України у зв’язку з порушенням вимог ст. 48 КК України, оскільки ОСОБА_1 відповідно до ст. 89 КК України судимий не є коректними.

Згідно ухвали суду першої інстанції ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, а не на підставі ст. 48 КК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Як вбачається з довідки Карлівської районної поліклініки від 3 грудня 2010 року ОСОБА_1 проходив курс лікування з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання наркотиків за особистим зверненням (а.с. 70). При цьому він відповідно до медичного висновку від 19 листопада 2010 року примусового лікування від алкоголізму та наркоманії не потребує (53).

Таким чином, судом правильно встановлено, що ОСОБА_1 добровільно звернувся до лікувального закладу і розпочав курс лікування від наркоманії, а тому обгрунтовано застосовано ч. 4 ст. 309 КК України.

Що стосується доводів прокурора щодо неможливості визнання особи виною при звільненні її від кримінальної відповідальності, то вони заслуговують на увагу.

Так, згідно п. 4, 5 ч. 1 ст. 324, ст. 335 КПК України при постановленні вироку суд вирішує чи винен підсудний у вчиненні інкримінованого йому злочину та чи підлягає він покаранню за вчинений ним злочин.

Проте, суд першої інстанції вирок у справі не постановив, а ухвалою звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, при цьому визнав його винним.

Відтак з резолютивної частини ухвали суду про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності підлягає виключенню вказівка про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Разом з тим, резолютивну частину ухвали слід доповнити вказівкою, що кримінальна справа щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю, оскільки він звільнений від кримінальної відповідальності.

Також обґрунтованими є твердження прокурора в касаційній скарзі про неправильне вирішення цивільного позову та стягнення з ОСОБА_1 202,82 грн на проведення хімічної експертизи.

За змістом ст. 93 КПК України судові витрати покладаються на засудженого.

У даній справі ОСОБА_1 не засуджувався, а був звільнений на підставі ч. 4 ст. 309 КК України від кримінальної відповідальності у зв’язку із добровільним зверненням до лікувального закладу та розпочав лікуванням від наркоманії.

Таким чином, звільнивши ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, суд не вправі був стягувати з останнього витрати, пов’язані із проведенням хімічної експертизи.

З уваги на таке, ухвала суду відповідно до вимог ст. 398 КПК України підлягає зміні через істотне порушення кримінально – процесуального закону, а відтак касаційна скарга прокурора до часткового задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Полтавської області задовольнити частково.

Ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключивши з неї вказівку суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та про стягнення із ОСОБА_1 судових витрат, пов’язаних із проведенням хімічної експертизи.

Доповнити ухвалу районного суду вказівкою - кримінальну справу щодо ОСОБА_1 закрити.

В решті ухвалу суду залишити без зміни.