Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А., суддів Слинька С.С., Чуйко О.Г.,за участю прокурора Опанасюка О.В. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 05 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська від 10 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2012 року.

Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від

10 листопада 2011 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 30 червня 2011 року приблизно о 01:00, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля будинку № 22 по вул. Русанівській у м. Дніпропетровську, погрожуючи ОСОБА_6 застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, та заподіявши їй легкі тілесні ушкодження відкрито заволодів її грошима у сумі 100 грн.

Крім того, цього ж дня приблизно о 04:00 ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння повернувся до вказаного будинку, проник до нього, та відкрито, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я ОСОБА_6, заволодів її грошима у сумі 160 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2012 року вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та досліджених судом доказах, що у касаційній скарзі не заперечується. Кваліфікація дій засудженого також є правильною і прокурором не оспорюється.

Доводи прокурора про м'якість призначеного засудженому покарання у зв'язку з необґрунтованим звільненням його на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання з випробуванням, є непереконливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, він вправі прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як видно з мотивувальної частини вироку, при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, судом у відповідності до вимог ст. 75 КК України враховані ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, зокрема те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується задовільно, має на утриманні двох малолітніх дітей, щиро розкаявся у вчиненому та сприяв розкриттю злочину. Суд також врахував і думку потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні ОСОБА_5

При цьому суд врахував обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення ОСОБА_5 злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Приймаючи до уваги сукупність цих обставин, рішення суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання з встановленням максимального іспитового строку є мотивованим, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам статей 65, 75 КК України.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд без належних доказів дійшов висновку про наявність на утриманні ОСОБА_5 двох малолітніх дітей та безпідставно послався на пом'якшуючу покарання обставину - щире каяття, суперечить промові самого прокурора у судових дебатах, де він зазначав про наявність на утриманні засудженого двох неповнолітніх дітей та наявність пом'якшуючої обставини-щирого каяття у вчиненому (а.с.163).

Такі ж як і в касаційній скарзі доводи були викладені в апеляції прокурора, перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав.

Посилання у касаційній скарзі на те, що висновок суду про стан здоров'я ОСОБА_5 є сумнівним, не відповідає змісту вироку, у якому про стан здоров'я засудженого взагалі не згадується.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування судових рішень, по справі не встановлено.

Отже, вирок та ухвала суду щодо ОСОБА_5 є законними, обґрунтованими і підстав для їх скасування, як про це йдеться у касаційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.