Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 листопада 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, засудженої та її захисника - адвоката ОСОБА_5, потерпілої ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2011 року.

Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2011 року

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, раніше не судиму,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 79, 76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням до досягнення дитиною семирічного віку, тобто до 10 листопада 2015 року та покладенням на неї обов’язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчій інспекції.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 4585,2 грн. та моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.

Питання про речові докази та судові витрати вирішено відповідно до вимог ст.ст. 81, 93 КПК України.

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2011 року вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2011 року в частині призначеного покарання ОСОБА_7– скасовано.

Постановлено свій вирок, яким ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України засуджено на 5 років позбавлення волі.

Речі, передані до фінансового відділу Криворіжського міського управління ГУ МВС України у Дніпропетровській області для зберігання (прикраси) – звернуто в рахунок відшкодування шкоди потерпілій.

В іншій частини вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винною у тому, що вона 13 червня 2010 року, близько 00.45 години, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись за місцем свого проживання АДРЕСА_1 гуртожитку КП "ЖЕО № 31" у м. Кривому Розі, після сварки із своїм чоловіком, на ґрунті раптово виниклої особистої неприязні, із помсти за своє побиття, взяла кухонний ніж та, діючи з умислом на заподіяння смерті, умисно завдала ножем своєму чоловікові ОСОБА_8, одного удару в ділянку спини по середній лінії, заподіявши небезпечне для життя проникаюче колото – різане поранення, з ушкодженням правої легені, що ускладнилося гострою крововтратою, в результаті чого останній помер о 1.30 годині.

У касаційній скарзі прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженої та доведеність її вини порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженої внаслідок м’якості. На обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що вирок апеляційного суду є незаконним та необґрунтованим через неправильне застосування ст. 69 КК України, що свою чергу потягло за собою надто м’яке покарання. На думку прокурора, судом не в повній мірі враховано, що злочин вчинений засудженою є, відповідно до ст. 12 КК України, особливо тяжким, а також те, що засуджена своєї вини не визнала та щиро не покаялася, намагалася ввести суд в оману, крім того, тривалий час зловживала алкогольними напоями, а шкода, завдана злочином – не відшкодована.

У касаційній скарзі захисник засудженої - адвокат ОСОБА_5, посилається на те, що призначене засудженій апеляційним судом покарання є суворим, в зв’язку з чим просить вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області змінити в частині призначення покарання, застосувати ст. 79 КК України та звільнити засуджену від відбування покарання до досягнення її дитиною семирічного віку. При цьому посилається на те, що апеляційний суд не врахував конкретні обставини справи – неправомірну поведінку потерпілого, що суттєво знижує ступінь суспільної небезпеки скоєного засудженою злочину, а також ту обставину, що на утриманні засудженої знаходиться малолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_3, яка перебуває на диспансерному обліку з народження та за станом здоров’я потребує стороннього догляду, що в сукупності є обставинами для пом’якшення покарання засудженій.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_7 просить вирок апеляційного суду змінити, звільнити її відбування призначеного покарання на підставі ст. 79 КК України, до досягнення її дитиною семирічного віку, посилаючись на невідповідність покарання тяжкості злочину та її особі внаслідок суворості. При цьому, за змістом касаційної скарги, вважає, що при призначенні покарання судом не було враховано як ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про її особу, так і обставини, що пом’якшують покарання, а саме, те, що на її утриманні перебуває малолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_3, яка хворіє, що злочин було вчинено після застосування до неї неправомірних дій зі сторони потерпілого, який був набагато фізично сильніший за неї.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 просить вирок апеляційного суду змінити, звільнити засуджену від відбування призначеного покарання на підставі ст. 79 КК України, до досягнення її дитиною семирічного віку. При цьому посилається на те, що її онука – дочка засудженої, часто хворіє, перебуває на диспансерному медичному обліку, потребує постійного догляду, а належні умови їй може забезпечити лише її мати – ОСОБА_7

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції та заперечував проти задоволення скарг засудженої, її захисника, потерпілої, пояснення засудженої, її захисника, потерпілої, на підтримання своїх скарг та заперечення проти скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженої, її захисника та потерпілої підлягають задоволенню, а скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність ОСОБА_7 в умисному вбивстві ОСОБА_8 за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового слідства та досліджених в судовому засіданні доказах та в касаційних скаргах не заперечуються.

Дії засудженої за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно, що також не оспорюється у касаційних скаргах.

Доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного засудженій покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину внаслідок його м’якості, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Одночасно, відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього кодексу.

Як вбачається з вироку суду, при призначенні покарання ОСОБА_7, суд врахував, що засуджена щиро розкаялася, має позитивні характеристики, а також думку трудового колективу щодо пом’якшення їй покарання. Враховано було судом також й протиправну поведінку потерпілого.

Ці обставини обґрунтовано визнані судом такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженою злочину, дали підстави для застосування вимог ст. 69 КК України та призначення покарання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті.

Істотних порушень вимог кримінального закону, які давали б підстави для зміни чи скасування вироку апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженої внаслідок м’якості, про що ставить питання прокурор в касаційній скарзі, перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Що стосується міри покарання, яку обрав апеляційний суд, то колегія суддів вважає її невиправдано суворою. Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині покарання, та призначив його у виді позбавлення волі строком на п'ять років, яке засуджена має відбувати реально, без наведення ґрунтовних мотивів прийняття такого рішення та без урахування обставин вчиненого злочину. Як убачається із справи, саме потерпілий ОСОБА_8 був ініціатором конфлікту, що підтверджено показаннями засудженої та свідка ОСОБА_9, які визнані достовірними. Тому колегія суддів вважає, що дана обставина також мала бути врахована при призначенні покарання і підлягає визнанню такою, що його пом'якшує.

Разом із тим, у матеріалах справи містяться дані про особу засудженої, які безпідставно не взято до уваги судом апеляційної інстанції. Зокрема, позитивні характеристики, щире каяття ОСОБА_7, те, що вона до кримінальної відповідальності притягається вперше, вживає заходів, спрямованих на відшкодування завданої нею шкоди, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, яка постійно хворіє та з народження перебуває на диспансерному обліку, а також має можливість цій дитині забезпечити нормальні умови існування. Не взято також до уваги апеляційним судом й думку трудового колективу щодо обрання засудженій покарання не пов’язаного із позбавленням волі, а також протиправну поведінку потерпілого, який спровокував сварку між подружжям, заподіявши засудженій легкі тілесні ушкодження.

Враховуючи те, що ОСОБА_7 має дитину віком до семи років, яка страждає цілим рядом захворювань, вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, колегія суддів вважає можливим звільнити її на підставі ст. 79 КК України від відбування основного покарання з випробуванням до досягнення її дитиною – ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, семирічного віку, з покладенням на неї обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а касаційні скарги засудженої ОСОБА_7, захисника - адвоката ОСОБА_5, потерпілої ОСОБА_6 - задовольнити.

Вирок апеляційного суду Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2011 року змінити.

На підставі ст. 79 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання, призначеного їй апеляційним судом за ч. 1 ст. 115 КК України, до досягнення її дитиною – ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, семирічного віку, тобто до 10 листопада 2015 року, з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

В решті вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2011 року залишити без зміни.