Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 8 грудня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 9 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 березня 2011 року щодо ОСОБА_6

Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 9 грудня 2010 року засуджено

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого, останній раз 23 квітня 2008 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців,

за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев’ять) років;

за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_6 визначено за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення невідбутого покарання за вироком Костянтинівського міськрайонного суду від 23 квітня 2008 року, остаточно призначено до відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за те, що 23 січня 2008 року в період часу з 15 години до 16 години 45 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, із корисливих мотивів, повторно, з метою викрадення чужого майна, проник в квартиру АДРЕСА_1, звідки таємно викрав гроші в сумі 1000 грн., які належали потерпілій ОСОБА_7, та інше майно, яке належало потерпілій ОСОБА_8, спричинивши потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 1000 грн. та потерпілій ОСОБА_8 - на суму 9333,20 грн. Таким чином, загалом злочином заподіяно матеріальну шкоду в сумі 10333,20 грн.

4 лютого 2008 року в період часу з 11 голини 30 хвилин до 12 години ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, навмисно, із корисливих мотивів, з метою розбійного нападу та заволодіння чужим майном, проник в квартиру АДРЕСА_2, де вчинив розбійний напад на пристарілу ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, із застосуванням насильства, небезпечного для її життя та здоров’я, що проявилось в заподіянні їй тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких 4 лютого 2008 року вона померла в лікарні, та заволодів її теплообмінником із газової водонагрівальної колонки вартістю 64,58 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25 березня 2011 року вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 9 грудня 2010 року залишено без зміни, а апеляції засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5 залишено без задоволення.

У касаційній скарзі захисник засудженого порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на досудове розслідування у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а саме порушенням права засудженого на захист.

Так, захисник вказує, що слідчі дії проводилися без участі захисника, звертає увагу на епікриз № 3784, в якому зазначено, що в ОСОБА_6 наявні психічні поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. На стадії досудового слідства після проведення основних слідчих дій була проведена судово-психіатрична експертиза, за результатами проведення якої було підтверджене аналогічне захворювання ОСОБА_6, що й зазначено вище в епікризі. А тому, на думку касатора, захисника слід було призначати до початку проведення слідчих дій, а вони проведені – після. Також за ініціативою суду була проведена стаціонарна комплексна психолого-психіатрична експертиза, відповідно до висновку якої № 229-К від 24.09.2010 року ОСОБА_6 характеризується розумовою відсталістю та страждає сповільненим мисленням, а тому призначення ОСОБА_6 захисника в порядку ст. 47 КПК України є обов’язковим, тоді як слідчі незаконно приймали його відмову від захисника, при цьому не зазначено мотиви відмови від захисника та можливість його заміни.

Також вказує, що засудженому не вручали копію постанови про обрання щодо нього запобіжного заходу – взяття під варту від 8.02.2008 року, що також є порушенням його права на захист, а 25,26,27.02.2008 року проводились слідчі дії без участі захисника, не зважаючи на те, що 8.02.2008 року його захисником було призначено ОСОБА_10

Таким чином, суд першої інстанції, на думку захисника ОСОБА_5, не усунув вказані порушення права на захист та постановив обвинувальний вирок, а суд апеляційної інстанції належним чином не оцінив доводи апеляції засудженого та залишив вирок в силі.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти касаційної скарги захисника та просив не задовольняти її, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні зазначених у вироку злочинів, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка. Ці докази детально викладені у вироку суду першої інстанції.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії засудженого кваліфіковані правильно, що також не оспорюється в касаційній скарзі.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника засудженого про порушення права засудженого на захист, то вони є безпідставними.

Як вбачається із матеріалів справи, при затриманні ОСОБА_6 як підозрюваного у вчиненні злочину та допиті його в якості підозрюваного йому кожен раз роз’яснювалося право на захист, в тому числі і право користуватися послугами захисника. Однак він відмовлявся від його участі, про що свідчать власноручні записи в протоколі слідчої дії та постанова про прийняття відмови від участі захисника. (т.1 а. с. 42-44)

8 лютого 2008, 30 березня 2008 та 23 квітня 2008 року при роз’ясненні йому, як обвинуваченому, прав, він заявив бажання про призначення йому захисника. (т. 1 а. с. 133 зворот, т. 2 а. с. 63 зворот, т.2 а. с. 129 зворот). В ці ж дні постановами слідчого в якості захисника допущено адвоката ОСОБА_10 (т. 1 а. с. 135, т. 2 а. с. 63, т. 2 а. с. 129), яка була присутня при пред’явленні йому обвинувачення та роз’ясненні його суті (т. 1 а. с. 137, т. 2 а. с. 134,135), при допитах його як обвинуваченого (ч. 1 а. с. 139, т. 2 а. с. 64, т. 2 а. с. 136), при оголошенні обвинуваченому та його захиснику про закінчення досудового слідства та пред’явлення матеріалів справи (т. 2 а. с. 165-166.)

26 та 27 лютого 2008 року постановами слідчого прийнято відмову ОСОБА_6 від участі захисника (т. 2 а. с. 9), а тому наступні слідчі дії правомірно були проведені без участі останнього, а тому доводи касаційної скарги захисника в цій частині є не обґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи встановлено, що в ОСОБА_6 виявлений синдром алкогольної залежності зі шкідливими наслідками. В період вчинення інкримінованого діяння знаходився в стані простого алкогольного сп’яніння і міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Також в період проведення експертизи, відповідно до вказаного висновку, ОСОБА_6 усвідомлював свої дії та керував ними.

Крім того, стаціонарна комплексна психолого-психіатрична експертиза (т. 3 а. с. 333), призначена судом, дійшла до аналогічного висновку.

Враховуючи висновки вказаних експертиз, колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 не є особою, яка в розумінні ст. 45 КПК України через свої психічні вади не може сам реалізувати своє право на захист.

Також з матеріалів справи вбачається, що він на досудовому слідстві користався допомогою захисника до моменту відмови від його послуг, при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій користувався допомогою захисника ОСОБА_5, тому колегія суддів приходить до висновку, що процесуальне право засудженого на захист не порушувалось.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника про застосування до ОСОБА_6 недозволених методів слідства, то вони є безпідставними.

Так, з матеріалів справи вбачається, що прокуратурою за вказаними заявами двічі з достатньою повнотою проводилися перевірки, за результатами яких 16 квітня 2009 року та 12 лютого 2010 року було винесено постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях працівників міліції складу злочину (т. 3 а. с. 159-162, 319). В судовому засіданні відмовний матеріал був належним чином перевірений (т. 3 а. с. 404).

Доводи захисника засудженого, що засудженому не вручали копію постанови про обрання щодо нього запобіжного заходу – взяття під варту від 8.02.2008 року, теж є неспроможними.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 165-1 КПК України постанова або ухвала суду про застосування, скасування чи зміну запобіжного заходу негайно оголошується під розписку особі, щодо якої вона винесена. Одночасно особі роз’яснюються порядок і строки оскарження постанови або ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 8 лютого 2008 року обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту (т. 1 а. с. 143). Вказану постанову негайно під розписку оголошено ОСОБА_6 та роз’яснено йому порядок та строки оскарження (т. 1 а. с. 144), а тому суд в цій частині дотримався вимог кримінально-процесуального закону.

Покарання ОСОБА_6 призначено згідно положень, закріплених у ст. 65 КК України, воно є обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Крім того, аналогічні доводи засуджений та його захисник зазначали і в апеляційних скаргах, які були предметом ретельної перевірки апеляційним судом, який з ними не погодився та залишив без зміни рішення суду першої інстанції. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України, є обґрунтованою та вмотивованою.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для зміни або скасування судових рішень, в справі не виявлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 9 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 березня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_6 залишити без зміни.