Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Запотічного І.І., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Курдоби Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» до Державної податкової інспекції в місті Львові про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень,-

15.09.2008 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на додану вартість, виконав своє зобов'язання зі сплати цих податків за визначений ним у платіжних документах період і це виключає застосування штрафних санкцій на підставі підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для зарахування коштів, сплачених ним за жовтень-грудень 2006 року та січень-квітень 2007 року, в попередні місяці, зокрема, за липень 2006 року, оскільки дане податкове зобов'язання є реструктуризованим згідно Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (2711-15) , а тому для нього визначені нові строки погашення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року адміністративний позов ВАТ «Львівобленерго» задоволено. Визнано протиправним та скасовано, прийняті Державної податкової інспекції в м.Львові, податкові повідомлення-рішення від 18.04.2008 року за №0000101601/0/7689 та за №0000081301/0/7687, від 03.07.2008 року за №0000101301/1/12087 та за №0000081601/1/12086, від 12.09.2008 року за №0000081601/2/16565/15-2 та за №0000101601/2/16558.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що він діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства - п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Також зазначає, що оскільки договір про реструктиризацію податкового боргу з податку на додану вартість з позивачем укладено не було, у нього не могло виникнути нових термінів сплати податкових зобов'язань.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Юрченко Ю.А. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача Білобрама Т.Б. у ході апеляційного розгляду надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ в м.Дьвові 08.04.2008 року було проведено перевірку ВАТ «Львівобленерго» за жовтень-грудень 2006 року та січень-квітень 2007 року.

За результатами перевірки дотримання вимог підп.5.3.1 п.5.3 ст.5, п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі-Закон) ВАТ «Львівобленерго» за періоди: жовтень-грудень 2006 року, січень-квітень 2007 року ДПІ у м.Львові складено Акт за №8/15-2/00131587 від 08.04.2008 року.

В Акті перевірки зазначено, що податковий борг з податку на додану вартість в сумі 1017517 грн. 00 коп., визначений в декларації №1361 від 17.11.2007 року, сплачувався позивачем 27.12.2007 року (протермінування до 30 днів), а податковий борг з податку на додану вартість в сумі 1805 грн. 00 коп., визначений в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за №666 від 20.03.2007 року, сплачувався позивачем 30.03.2007 року (протермінування до 30 днів).

На підставі Акт за №8/15-2/00131587 від 08.04.2008 року прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.04.2008 року за №0000081601/0/7687 та за №0000101601/0/7689, якими на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 згаданого Закону за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 1017517 грн. 00 коп. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 101751 грн. 70 коп. та, відповідно, за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 1805 грн. 00 коп. - штраф у розмірі 10% у сумі 180 грн. 50 коп.

За результатами процедури адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Львові було надіслало нові податкові повідомлення-рішення за №0000081601/1/12086 від 03.07.2008 року та №0000081601/2/16565/15-2 від 12.09.2008 року, за №0000101601/1/12087 від 03.07.2008 року та за №0000101601/2/16558 від 12.09.2008 року.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

У відповідності до вимог пп.7.1.1 п.7.1 зазначеної статті джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуск)' цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 року за №679-ХІУ, з наступними змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 (z0377-04) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976 (z0377-04) , з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно пункту 3.8 даної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підп. 16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону, з наступними змінами та доповненнями, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації (що має місце в даному випадку), крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Податкова декларація, у відповідності до підп. "а" пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону, подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, у даній ситуації, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків, як передбачено абзацом 1 пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення платіжні доручення за №9602 від 28.11.2006 року та за №9616 від 29.11.2007 року, якими з врахуванням наведених норм вчасно сплачено податкове зобов'язання з податку на додану вартість визначеного в податковій декларації з цього ж податку за №1361 від 17.11.2006 року.

Оскільки чинним законодавством не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення, орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав, самостійно змінивши призначення платежу, визначене платником податків у платіжних дорученнях, застосував до останнього відповідальність передбачену пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону.

Таким чином колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року у справі №2а-2886/08 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 05.11.2012 року.