5-4003км11 Про відмову в порушенні кримінальної справи - 01.12.2011 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 1 грудня 2011 року в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 вересня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 27 січня 2011 року щодо оскарження постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_2

21 серпня 2011 року слідчий прокуратури Кобеляцького району Полтавської області відмовив у порушенні кримінальної справи щодо завідувача Кобеляцьким відділенням Полтавського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_2 за скоєння злочину, передбаченого ст. 384 КК України, за відсутності в її діях складу злочину.

На думку ОСОБА_1, оскільки в цей день його не оглядали експерти, ОСОБА_2 не могла скласти висновок експертизи 25 травня 2004 року. Тому ОСОБА_1, не погодившись із постановою про відмову в порушенні кримінальної справи щодо експерта ОСОБА_2, оскаржив її до районного суду, який відмовив у задоволенні скарги.

Апеляційний суд постанову районного суду залишив без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати судові рішення і направити матеріали справи для проведення додаткової перевірки, пославшись при цьому на те, що рішення судів винесені з грубим порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а доводи скаржника про безпідставність відмови у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 належним чином не були перевірені. Зазначив, що суди необґрунтовано позбавили його права брати участь у судових засіданнях. Крім того, він не був ознайомлений з відповідними матеріалами справи.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

За ст. 236-2 КПК суддя під час розгляду скарги на постанову про відмову в порушенні справи перевіряє, чи були при такій відмові виконані вимоги ст. 99 КПК України. Зі справи убачається, що місцевий суд дотримався цих вимог під час розгляду скарги ОСОБА_1 Зокрема, суд установив, що 25 травня 2004 року на підставі постанови прокуратури Кобеляцького району судово-медичний експерт ОСОБА_2 склала висновок судово-медичної експертизи № 135 щодо ОСОБА_1, при проведенні цієї експертизи використовувався акт судово-медичного освідування останнього від 13 травня 2004 року № 122 з викладеними у ньому відомостями про наявність у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, про механізм їх заподіяння та ступінь тяжкості.

З пояснень ОСОБА_2 вбачається, що оскільки експерт оглянув ОСОБА_1 13 травня 2004 року і нових питань при проведенні судово-медичної експертизи щодо нього поставлено не було, то в експерта не було потреби у додатковому огляді ОСОБА_1 під час проведення судово-медичної експертизи. Висновок експерта від 25 травня 2004 року № 135 був зроблений на підставі акта судово-медичного освідування ОСОБА_1 за від 13 травня 2004 року № 122 з урахуванням обставин випадку та даних матеріалів справи.

Судово-медичну експертизу 25 травня 2004 року було проведено без участі ОСОБА_1 на підставі акту його судово-медичного освідування від 13 травня 2004 року, що не є порушенням вимог Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 року № 6 (z0248-95) .

З огляду на наведене суд не мав підстав ставити під сумнів правомірність дій судово-медичного експерта ОСОБА_2 щодо проведення судово-медичної експертизи 25 травня 2004 року без участі у ній в цей день ОСОБА_1 зі складанням висновку судово-медичної експертизи від 25 травня 2004 року № 135.

Отже, висновок про те, що винесена слідчим прокуратури постанова про відмову в порушенні справи щодо ОСОБА_2 за ст. 384 КК України відповідала вимогам статей 94, 97, 99 КПК України, є правильним.

Апеляційний суд ретельно перевірив апеляційні доводи ОСОБА_1, аналогічні касаційним, і, спростовуючи їх, із дотриманням вимог ст. 377 КПК в ухвалі навів відповідні аргументи щодо участі скаржника в судовому засіданні та ознайомленні з матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 236-2 КПК України суддя витребує матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні справи, ознайомлюється з ними і повідомляє прокурору та особі, яка подала скаргу, про час її розгляду. В разі необхідності суддя заслуховує пояснення зазначеної особи. При розгляді скарги ведеться протокол судового засідання.

Вказана норма закону не передбачає обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, в судовому засіданні, а питання про необхідність заслуховування її пояснень вирішується суддею.

Згідно зі ст. 99 КПК України за відсутності підстав для порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованим особам і підприємствам, установам, організаціям.

Наведена норма закону не передбачає обов’язку прокурора, слідчого, органу дізнання або судді ознайомлювати скаржника з матеріалами перевірки та направляти йому копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, а передбачає лише обов’язок повідомити про прийняте рішення. Разом із тим, суд направляв копії відповідних матеріалів справи за клопотаннями ОСОБА_1

Порушень кримінального та кримінально-процесуального законів, які би потягли скасування постановлених у справі судових рішень, не встановлено.

У зв’язку з наведеним не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 27 січня 2011 року, постановлені за скаргою ОСОБА_1 щодо оскарження постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_2, залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_1 — без задоволення .