Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В., Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-1870/5360/12

за позовом ОСОБА_1

до Відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області, Заступника начальника Відділу держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області- реєстратор Шевцової Ірини Сергіївни третя особа - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова"

про скасування рішеннь та зобов'язання вчинити певні дії,

22.06.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області, Заступника начальника Відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області - реєстратора Шевцової Ірини Сергіївни, у якому просив суд визнати протиправними дії відповідачів щодо здійснення державної реєстрації договорів оренди землі, сторонами яких є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба-нова" та позивач, і внесення відповідних відомостей до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі; зобов'язати відповідачів скасувати державну реєстрацію договорів оренди землі, сторонами яких є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба-нова" та позивач та скасувати записи про державну реєстрацію вказаних договорів оренди землі у відповідному розділі Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідачів щодо реєстрації договору оренди.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначивши, що укладений договір оренди землі не відповідає вимогам ст. 11, ст. 15 Закону України "Про оренду землі" та змісту Типового договору оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 (220-2004-п) .

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, 01.09.2010 року ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки із Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба - Нова".

25.01.2012 року Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба - Нова" подано заяву до Відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області про державну реєстрацію зазначеного договору.

31.01.2012 року Відділом Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області здійснено державну реєстрацію зазначеного договору.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідачів щодо реєстрації договору оренди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно визначається як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; під нерухомим майном розуміються земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, в тому числі й право оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, а право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті посилання позивача на подану ним заяву від 02.01.2012 року про відкликання підпису на договорі оренди як на підставу визнання незаконними дій відповідача щодо державної реєстрації договорів оренди, з огляду на наступне.

Стаття 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" містить виключний перелік підстав, згідно яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав, а саме: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам,що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановле них частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заявлене право вже зареєстровано.

Вказана позивачем підстава - звернення із заявою з проханням не реєструвати договір оренди земельної ділянки, не входять до зазначеного переліку.

При цьому, ч. 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме манно та їх обтяжень" передбачено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом заборонена.

Єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок визначені Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №2073 від 25.12.1998р. (2073-98-п) , який діяв на час спірних правовідносин.

Відповідно до п. 9 зазначеного Порядку підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України є відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених пунктом 8 Порядку, а також порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 Закону України "Про оренду землі" при укладанні договору.

Матеріалами справи підтверджено, що при поданні заяви на реєстрацію спірного договору оренди позивачем надано нотаріально засвідчений договір оренди з наявністю всіх істотних умов визначених законодавством, а також всі матеріали необхідні для проведення державної реєстрації договору оренди згідно визначеного Порядком державної реєстрації договорів оренди землі переліку.

Стосовно посилань позивача на невідповідність договору оренди земельної ділянки вимогам ст. 15 Закону України "Про оренду землі" та на невідповідність його форми вимогам Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 (220-2004-п) , колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату,умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ді лянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Судовим розглядом встановлено, що договір оренди земельної ділянки, укладений СТОВ "Дружба-Нова" з позивачем, відповідає вимогам ст. 15 Закону України "Про оренду землі", містить всі визначені нею істотні умови, має передбачені чинним законодавством невід'ємні частини - плани або схеми земельних ділянок, які передаються в оренду, кадастрові плани земельних ділянок з відображенням обмежень (обтяжень) у їх використанні та встановлених земельних сервітутів, вчинений в належній формі, в якій сторони виклали досягнуту згоду стосовно всіх істотних умов, що підтвердили своїми підписами під текстом договору.

Також, ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, укладення договору оренди землі за формою затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 (220-2004-п) є виключно правом, а не обов'язком учасників цивільно-правових відносин.

Щодо посилання позивача на невідповідність положень п. 12.5 розділу 12 договору оренди земельної ділянки змісту ст. 32 Закону України "Про оренду землі землі" слід вказати, що згідно зі ст. 32 зазначеного Закону на вимогу однієї із сторін дого вір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором викорис танню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Отже, даною нормою визначені умови, при яких можливе дострокове розір вання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін; розір вання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Таким чином, положення п. 12.5 розділу 12 договору оренди земельної ділянки укладеного СТОВ "Дружба-Нова" з позивачем не протирічить змісту даної норми права.

Крім того, колегією суддів не приймається твердження позивача щодо невідповідності вимогам Земельного кодексу України (2768-14) положень п.6.2 розділу 6 та п.9.3 розділу 9 договору оренди земельної ділянки, оскільки п.6.2 та п. 9.3 договору оренди стосується лише передачі права оренди землі у заставу та внесення до статутного Фонду права оренди землі, у порядку та на умовах визначених законодавством.

Отже, в даному випадку, не існує жодних протиріч вимоги договору оренди земельної ділянки із п. 15 розділу X Земельного кодексу України (2768-14) , щодо відчуження земель них ділянок і зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 та вказує наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор приймає рішення про скасування запису.

При цьому, ч. 2 статті 26 цього ж Закону встановлено, що запис скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Згідно з п. 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 р. № 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі" (1021-2009-п) передбачено, що запис у Поземельній книзі і Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі скасовується (поновлюється) посадовою особою територіального органу Держземагенства на підставі рішення суду.

Таким чином, законодавчо встановлено, що скасування запису відбувається в судовому порядку на підставі рішення суду. Державному реєстратору надається право приймати рішення про скасування реєстраційного номеру (щодо реєстрації права власності, а не користування) при наявності підстав, передбачених ст. 21 цього ж Закону.

Отже, в даному випадку у державного реєстратора відсутні підстави для самостійного прийняття рішення про скасування запису.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-1870/5360/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.