Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя: Вербицька О.В. Судді: Острович С.Е. Федоров М.О. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 р.

у справі № 810/5378/13-а

за позовом Приватного підприємства "Комплект-Спецсервіс"

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

Приватне підприємство "Комплект-Спецсервіс" (далі - позивач, ПП "Комплект-Спецсервіс") звернулось до суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Васильківська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 № 0000732203 та № 0000722203.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Васильківська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПП "Комплект-Спецсервіс", посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Васильківською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Комплект-Спецсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Престиж Строй 2012" за період з 01.05.2012 по 31.12.2012, за результатами якої було складено акт перевірки від 17.06.2013 № 792/22-03/36999318.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ на загальну суму 113 171 грн.; - п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток всього на суму 82 992 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 р. № 0000732203 та № 0000722203.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 липня 2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Престиж Строй 2012" (постачальник) було укладено договір поставки № 20/07-12. За предметом вказаного договору постачальник зобов'язується передавати у власність покупця комплектуючі, (надалі - товар) в асортименті, кількості та по ціні згідно специфікації або рахунку-фактури, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактури тощо. Оплату придбаного товару підтверджено банківськими виписками.

Крім того, на час здійснення господарських операцій ПП "Комплект-Спецсервіс" та ТОВ "Престиж Строй 2012" були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ "Престиж Строй 2012", що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2013 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1.Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

2.Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.