Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів Тельнікової І.Г. та Лагнюка М.М.,

з участю прокурора Опанасюка О.В.,

розглянувши в судовому засіданні 31 січня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 14 травня 2012 року.

Вироком Нововодолазького районного суду Харківської області від 20 січня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що судимості не мав, засуджений за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 КК України на 7 років позбавлення волі.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 9 липня 2011 року о 20 годині 45 хвилин біля будинку № 7 по вул. Військовій с. Ватутіна Нововодолазького району Харківської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, між ним і ОСОБА_2 виникла сварка з підстав підозри в крадіжці останнім мобільного телефону, в процесі якої у нього виник умисел на позбавлення останнього життя шляхом нанесення ножем удару в живіт, спричинивши йому одне колото-різане поранення передньої лівої стінки живота, проникаюче в черевну порожнину з пошкодженням брижейки і стінок тонкої кишки, ускладнене внутрішньочеревним крововиливом, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, однак він не довів свій умисел направлений на вбивство до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 14 травня 2012 року вирок Нововодолазького районного суду від 20 січня 2012 року щодо ОСОБА_1 змінений, його дії перекваліфіковані з частини 2 статті 15, частини 1 статті 115 КК України на частину 1 статті 121 КК України і призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. Суду першої інстанції було запропоновано в порядку статей 409, 411 КПК України 1960 року уточнити місце народження засудженого.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд через неправильне застосування кримінального закону. На обґрунтування своїх вимог прокурор вказує на передчасність висновків суду щодо наявності у засудженого умислу на нанесення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а не на вбивство, з огляду на його погрози в бік потерпілого, відсутності неприязних відносин між ними та знаряддя злочину - ножа, як на підтвердження відсутності умислу на вбивство.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який не підтримав касаційну скаргу та вважав прийняті у справі судові рішення законними і обґрунтованими, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, органами досудового слідства ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні замаху на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_2, тобто за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 КК України, яке суд першої інстанції визнав доведеним, з наведенням відповідних мотивів.

За результатами розгляду апеляцій засудженого та його захисника суд апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не підтвердив та перекваліфікував дії ОСОБА_1 на частину 1 статті 121 КК України, тобто нанесення тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_2 небезпечного для його життя в момент заподіяння.

Такі висновки суду апеляційної інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 злочину, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, доведеність винуватості за його вчинення, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на наведених у рішенні доказах, які належно досліджені під час судового слідства та оцінені.

Доводи касаційної скарги прокурора про передчасність висновку суду апеляційної інстанції про перекваліфікацію дій ОСОБА_1 з частини 2 статті 15, частини 1 статті 115 КК України на частину 1 статті 121 КК України, наявність у засудженого умислу на нанесення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а не на вбивство, відсутність неприязних відносин між засудженим і потерпілим є необґрунтованими та спростовуються доказами у справі.

Зокрема з показань ОСОБА_1 на досудовому і судовому слідстві видно, що він з ОСОБА_3 підтримував дружні відносини, однак після відвідування його дому ним було виявлено відсутність свого мобільного телефону. Про зникнення телефону після гостювання ОСОБА_2 у його домі він повідомив останнього і попросив добровільно його повернути, на що останній відмовився, мотивуючи тим, що таких дій він не здійснював. Після розмови вже через деякий проміжок часу, він повторно звернувся до ОСОБА_2, який направлявся до під'їзду свого будинку, з вимогою повернути його мобільний телефон, однак останній повторно йому відмовив, у зв'язку з чим розпочалася сварка, яка переросла в бійку, в процесі якої він дістав ніж та наніс потерпілому один удар у живіт. Після чого ОСОБА_2 побіг від нього, а він, не намагаючись його наздогнати, пішов до друзів (а.с. 13, 35-37, 53-70, 165-169, 227(зворот)-281, 373).

Наведені показання засудженого підтвердив потерпілий ОСОБА_2 у судових засіданнях, при цьому заперечивши факт погроз про вбивство з боку засудженого, як про це зазначав на досудовому слідстві, що узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яким стало відомо про події з його слів (а.с. 12, 50-52, 153-155, 156-158, 281(зворот)-288, 373).

Спосіб нанесення засудженим тілесних ушкоджень потерпілому із зазначенням ймовірного для цього знаряддя, їх характер і локалізація на підтвердження або спростування показань засудженого і потерпілого були предметом перевірки в ході досудового слідства шляхом призначення відповідних судово-медичних досліджень, за якими у ОСОБА_1 були виявлені на тілі садна на задній поверхні правого ліктьового суглоба, які могли утворитися в інкримінований йому період при падінні на площину, та у ОСОБА_3 - одне колото-різане поранення передньої стінки живота, проникаючого в черевну порожнину з пошкодженнями брижейки і тонкої кишки, ускладнене внутрішньочеревним крововиливом, яке утворилося внаслідок одноразового впливу з достатньою силою одного знаряддя, що володіє колото-ріжучими властивостями, яким міг бути клинок ножа (а.с. 74-75, 80-82).

З уваги на сукупність доказів у справі, зокрема показань засудженого, потерпілого і свідків, судово-медичних досліджень, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 невизначеного умислу при нанесенні удару ножем у живіт ОСОБА_3 під час сварки та припинення ним протиправних посягань на життя та здоров'я потерпілого з моменту його втечі, що виключає наявність умислу на вбивство.

Отже, дії ОСОБА_1 за частиною 1 статті 121 КК України кваліфіковані правильно, а твердження прокурора в касаційній скарзі позбавлені підстав.

Покарання ж засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог статті 65 КК України, є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Неспроможними являються і доводи прокурора щодо наявності неприязних відносин між засудженим і потерпілим, оскільки саме через довірчі відносини потерпілий був запрошений засудженим до нього додому, на що ними та матір`ю потерпілого вказувалося під час провадження кримінальної справи.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора через неправильне застосування кримінального закону.

На підставі наведеного та керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та розділом 11 пунктом 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 14 травня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - без задоволення.