РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Беручи до уваги Спільні дії Ради 97/339/JHA, що стосуються співробітництва в сфері законодавства, порядку та безпеки(1) та Директиву Ради 64/221/ЄЕС від 25 лютого 1964 року про координування спеціальних заходів, що стосуються пересування та проживання іноземних громадян, які є обґрунтованими на підставах національних інтересів, безпеки або охорони здоров'я(2),

(1) OB L 147, 5.6.1997, C. 1.

(2) OB 56, 4.4.1964, C. 850/64.

Згадуючи Висновки Ради від 13 липня 2001 року про безпеку на засіданнях Європейської Ради та інших аналогічних заходах,

Підкреслюючи важливість посібника з безпеки для використання поліцейськими органами та службами на міжнародних заходах, наприклад, засіданнях Європейської Ради, схваленого Радою на засіданні 28 та 28 листопада 2002 року.

Оскільки:

- Органи держав-членів, які відповідають за безпеку та громадський порядок на засіданнях Європейської Ради та інших аналогічних подіях повинні забезпечити підтримку права вільного висловлення думки та права на свободу мирних зборів поряд з запобіганням втручанню, наскільки можливо, тих осіб, цілі або дії яких складають злочин або передбачають використання насильства;

- Порушення порядку, які мали місце на деяких засіданнях Європейської Ради та інших аналогічних міжнародних подіях, обмежили можливість в повній мірі користуватися свободами, закріпленими в Європейській Конвенції з Прав Людини (995_004) ,

- Такі випадки продемонстрували необхідність у більш ефективному, кращому скоординованому співробітництві на європейському рівні між компетентними органами держав-членів та у наданні допомоги поліцейськими силами одна одній згідно з національним законодавством та в межах їх повноважень щодо запобігання та розслідування правопорушень;

- Відповідно до національного законодавства співробітництву між поліцейськими силами держав-членів також повинен сприяти цільовий обмін інформацією для використання з метою запобігання порушенням громадського порядку та для безпеки на заходах;

- Засідання Європейської Ради в даний час проводяться в приміщеннях Ради Європейського союзу в Брюсселі, а інші держави-члени повинні повністю співробітничати з органами Королівства Бельгії та Службою з безпеки Генерального секретаріату Ради;

- Щодо безпеки на засіданнях Європейської Ради та аналогічних подіях необхідно забезпечити практичне виконання в повному обсязі положень Спільних дій N 97/339/JHA, які регулюють окремі види поліцейського співробітництва при проведенні заходів, пов'язаних з необхідністю забезпечення громадського порядку та безпеки;

- Ефективне запобігання також досягається через заходи, вжиті державами-членами з метою перешкодити порушникам спокою відвідувати події, які мають місце за кордоном у зв'язку з проведенням засідань Європейської Ради та аналогічних подій;

- Забезпечення безпеки на міжнародних подіях іноді здійснювалося шляхом звернення до заходів, передбачених статтею 2(2) Конвенції 1990 року (987_005) , яка забезпечує виконання Шенгенської угоди (в подальшому іменується як Шенгенська конвенція), таким чином, завдаючи можливих неприємностей на деяких перетинах кордонів в приймаючій державі-члені внаслідок масового напливу подорожуючих, які підлягають перевірці, та порушуючи право на свободу пересування громадян в межах Європейського Союзу,

- Нестача інформації та опису осіб, щодо яких існують обґрунтовані підозри в тому, що вони можуть створити перешкоди для проведення засідань Європейської Ради або інших аналогічних подій, може запобігти ефективному й менш складному вжиттю заходів, передбачених статтею 2(2) Шенгенської конвенції (987_005) ,

- Доступність інформації про таких осіб може зробити можливим проведення цільових перевірок з метою їх ідентифікації, тим самим, сприяючи вільному пересуванню інших осіб;

- Держави-члени добре обізнані про те, що повторне введення прикордонних перевірок відповідно до статті 2(2) Шенгенської конвенції (987_005) є заходом, який має застосовуватися згідно з критеріями, визначеними у Конвенції, та з повним дотриманням Рішення Виконавчого комітету від 20 грудня 1995 року(1),

(1) OB L 239, 22.9.2000, C. 133.

ЦИМ УХВАЛЮЄ ТАКУ РЕЗОЛЮЦІЮ:

1. Відповідно до національного законодавства державам-членам пропонується надати державі-члену, в якій проводиться засідання Європейської Ради або інша схожа подія, наявну інформацію про пересування з метою участі в такій події осіб або груп осіб, по відношенню до яких є істотні підстави вважати, що вони мають намір в'їхати на територію держави-члена з метою порушення громадського порядку та безпеки під час проведення події або вчинення правопорушень, що стосуються події. Така інформація може також надаватися державам-членам, через територію яких очікується транзит таких осіб або груп осіб.

2. Відповідно до положень Спільних дій 97/339/JHA інформація про групи осіб, про які йдеться мова у пункті 1, повинна містити дані про їх загальний склад, їх маршрути та пункти транзиту та зупинки і транспортні засоби. Держава-член, яка надає інформацію, може також зазначити будь-які інші доречні відомості та рівень надійності інформації.

3. Будь-яка держава-член, що застосовує прикордонний контроль для забезпечення захисту засідань Європейської Ради або аналогічних подій, зокрема згідно з положеннями статті 2(2) Шенгенської Конвенції (987_005) , також може вжити заходів щодо зменшення, по можливості, незручностей, заподіяних перевірками подорожуючих; перевага повинна відповідно надаватися перевіркам, що базуються на інформації, наданій розвідкою, які сфокусовані на особах щодо яких є істотні підстави вважати, що вони мають намір в'їхати на територію держави-члена з метою порушення громадського порядку та безпеки під час проведення заходу або вчинення правопорушень.

4. З метою полегшити приймаючій державі-члену проведення перевірок, орієнтованих на подорожуючих, іншим державам-членам пропонується надати будь-яку інформацію, яка вважається доречною. Надана інформація може стосуватися імен осіб, щодо яких існують істотні підстави вважати, що вони мають намір в'їхати на територію держави-члена з метою порушення громадського порядку та безпеки під час проведення події або вчинення правопорушень, що стосуються події, включаючи імена осіб, визнаних винними у правопорушеннях з порушення громадського порядку на демонстраціях або інших подіях, коли це дозволяється національним законодавством.

5. Що стосується пунктів 3 та 4, проста наявність судимості по кримінальним справам не повинна автоматично виправдовувати застосування заходів, що стосуються громадського порядку та безпеки, про які йдеться мова в цій Резолюції.

6. Держава-член може застосовувати інформацію, отриману згідно пункту 4, з метою проведення прикордонних перевірок. Така інформація може також використовуватися з метою запобігти правопорушенням або забезпечити громадський порядок та безпеку під час проведення події.

7. Будь-що в цій Резолюції не слід тлумачити як відхилення від принципу, що обмін персональними даними повинен здійснюватися з дотриманням відповідного національного та міжнародного законодавства, пам'ятаючи про принципи згідно з Главою VI Шенгенської конвенції (987_005) та положеннями Конвенції Ради Європи N 108 від 28 січня 1981 року з захисту осіб щодо автоматизованої обробки персональних даних (994_326) , а також, за необхідності, про принципи, визначені в Рекомендації N R(87)15 від 17 вересня 1987 року Комітету Міністрів щодо використання персональних даних в сфері дії поліції.

8. Дані особистого характеру повинні зберігатися лише до закінчення події, для якої вони були надані, та лише для цілей, зазначених в цій Резолюції, якщо інше не погоджено з державою-членом, яка надала дані.

9. Аналогічно з положеннями Спільних дій N 97/339/JHA інші держави-члени можуть направляти співробітників зв'язку до приймаючої держави-члена на підставі спеціальної угоди з метою надання допомоги місцевим органам влади в підготовці та застосуванні заходів із забезпечення громадського порядку.

10. На основі спеціальної двосторонньої угоди з державою-членом, яка приймає заходи, передбачені статтею 2(2) Шенгенської конвенції (987_005) у зв'язку із проведенням засідань Європейської Ради або інших аналогічних подій на її території, перевірки, згадані у пункті 3, можуть проводитися також, коли вважається більш доцільним, за допомогою співробітників зв'язку, поставлених державами-членами на окремих погоджених прикордонних постах.