2002/549/ЄС Рекомендація Ради 2002/549/ЄС "Про загальні керівні принципи економічних політик держав-членів та Співтовариства" від 21 червня 2002 року - 21.06.2002 прийняття

В ЄС сформовано чітко визначену стратегічну економічної політики, орієнтовану на провадження макроекономічних політик, які ґрунтуються на зростанні та стабільності, здатну за короткий час адекватно реагувати на економічні обставини, що змінюються, та на покращення довготермінової спроможності до стійкого не інфляційного зростання при створенні нових робочих місць. Загальні керівні принципи економічної політики (ЗКПЕП) 2002 року змінюють та оновлюють цю стратегію з урахуванням політичних установок Барселонської Європейської Ради (15 та 16 березня 2002 року), а також з урахуванням розробки стратегії стійкого розвитку. Їх було розроблено на основі вивчення імплементації ЗКПЕП 2001 року та оцінки економічної ситуації та огляду, представлених у Весняних економічних прогнозах Комісії 2002 року.

У Розділі 2 в загальних рисах викладається економічне підґрунтя таких керівних принципів та визначаються ключові виклики економічної політики. Надалі, у Розділі 3 описуються загальні політичні рекомендації, які застосовуються до всіх держав-членів та Комісії. В рамках загальної стратегії пріоритети політики дещо змінюються для кожної держави-члена з причини різниці в функціонуванні економіки, перспектив, структур та інституцій. Зважаючи на це належним чином, у Частині II представлено керівні принципи економічної політики для кожної окремої країни.

Поряд з зусиллями, що тривають, з отримання уроків з досвіду посилення координації, та поряд із закликом Барселонської Європейської Ради щодо прискорення відповідних процесів та концентрації на діях з імплементації, а не на щорічній розробці керівних принципів, з 2003 року формат та частота ЗКПЕП можуть зазнати змін. На цьому тлі у ЗКПЕП 2002 року перевагу надано спадкоємності виданню попереднього року.

2. ОСНОВНІ ПРІОРИТЕТИ ТА ВИМОГИ ДО ПОЛІТИКИ

2.1. Економічне відновлення розпочинається

У 2001 році економіка ЄС визначалась різким та неочікуваним уповільненням економічної діяльності. Макроекономічні політики було піддано випробуванням, а зростання зайнятості уповільнилось.

Водночас, на сьогодні очевидні всі більш чіткі ознаки стабілізації та зростання економіки. Реагування економічної політики, Реагування економічної політики, належні основоположні показники, покращення довіри та зростання зовнішнього попиту, в поєднанні з поширенням впливу низки несприятливих економічних подій надали підґрунтя для такого відновлення. Плавне запровадження євро у 1999 році, та банкнот та монет у 2002 році несе довгоочікуване повідомлення стабільності та довіри. Незважаючи на все ще існуючі песимістичні ризики та невпевненість, існують очікування, що економіка ЄС набиратиметься сил для досягнення темпів росту, наближених або вищих за потенційні у другій половині 2002 року та у 2003 році, тобто саме в той час, коли запроваджуватимуться рекомендації цих керівних принципів.

Оскільки розвиток ринку праці відображує економічну ситуацію із запізненням, тенденції зайнятості та безробіття імовірно реально покращаться до 2003 року. Очікується, що інфляційний тиск залишиться стриманим впродовж середньострокового періоду, і таким чином, протягом 2002 року інфляція узгоджених індексів споживчих цін стабілізується на рівні близько 2%.

2.2. Ключові виклики попереду

Основним завданням економічної політики ЄС є покращення благополуччя її теперішніх та майбутніх громадян. З цією метою політика повинна бути спрямована на досягнення збалансованого та стійкого розширення економічної діяльності. Лісабонська Європейська Рада відобразила цей основний виклик в загальному завданні - до 2010 року зробити Європу найбільш конкурентною та динамічною економікою, заснованою на знаннях, здатною до стійкого розвитку, з більшою кількістю кращих робочих місць та більшим соціальним об'єднанням.

Належні основоположні показники, відповідні економічні політики та відсутність значного економічного дисбалансу поставило економіку у добре початкове положення. Прогрес в структурних реформах, досягнутий на сьогоднішній день, протягом останніх років сприяє покращенню функціонування економіки та створенню робочих місць. На сьогодні викликом є розвиток на основі цих досягнень та подальше зміцнення основи для подальшого розвитку. Неминуче розширення робить для ЄС завдання досягнення достатньої динамічності та гнучкості ще більш нагальним.

Незважаючи на вже досягнутий прогрес, з метою надання економіці простору для повнокровного відновлення до того, як обмеження можливостей спричинить зростаючий ціновий тягар, необхідно збільшити темпи потенційного зростання. Більше того, в довготерміновій перспективі, коли пропозиція робочої сили стане обмеженою внаслідок повномасштабної дії ефекту старіння населення, темпи потенційного зростання виявлятимуть тенденцію до падіння за відсутності заходів для прискорення продуктивності та посилення частки робочої сили в структурі населення та зайнятості.

Поступ економічних реформ повинен бути спрямований на досягнення кращого функціонування економіки та на відповідь викликам, викладеним в Лісабонському порядку денному, в такий спосіб, який дозволяє повернути умови повної зайнятості. Дії повинні сфокусуватися на чотирьох напрямках: (i) убезпечення та подальше посилення макроекономічних основ; (ii) стимулювання більшої кількості та вищої якості робочих місць, збільшуючи частку робочої сили в структурі населення та зменшуючи поточне безробіття; (iii) посилення умов для швидкого зростання продуктивності; та (iv) заохочення стійкого зростання в інтересах існуючого та майбутніх поколінь.

(i) Убезпечення та подальше посилення макроекономічних основ

Убезпечення та подальше посилення макроекономічних основ сприяє відповідному стану політики за усіх економічних умов, таким чином створюючи середовище, в якому забезпечується стійке та стабільне макроекономічне зростання, плавність економічних циклів та посилення внутрішнього динамізму та еластичності. Таке середовище посилює середньострокове зростання, підприємницьку культуру та інновації, а також покращує економічне благополуччя, оскільки економіка може повністю скористатися перевагами, які надає прогрес в економічних реформах.

Останній економічний спад підкреслив важливість чітких політичних рамок та швидкого переходу до середньострокових бюджетних позицій, погоджених в контексті Пакту стабільності та зростання (ПСЗ).

Міцні рамки макроекономічної політики

Основною метою монетарної політики в зоні євро є підтримка цінової стабільності. Без шкоди такій цілі, вона підтримує загальні економічні політики у Співтоваристві. Шляхом підтримання цінової стабільності, монетарна політика відіграє важливу роль як в стабілізації виробництва навколо значень тенденції темпів його зростання, так і в створенні середовища, яке сприяє посиленню пропозиції та потенційному зростанню в економіці. Зобов'язання по ціновій стабільності виховало культуру стабільності, зменшуючи невпевненість та створюючи сприятливі умови для вирівнювання зарплат, таким чином надаючи необхідну основу для створення середовища, сприятливого для інвестицій. Свідоцтвом цього є очікування дуже стабільної інфляції в розмірі нижче 2%.

Належна бюджетна політика є другим основним принципом макроекономічних рамок в ЄС. Як загальний принцип, важливим є скерування бюджетної політики необхідністю уникнення стану, який посилює циклічні коливання, що може посилити коливання економічної діяльності, призвести до нестійкої структурної рівноваги та негативно вплинути на спрямованість монетарної політики на цінову стабільність. Зважаючи на ризики та невпевненість використання інструментів фіскальної політики для регулювання інфляційних тенденцій, зокрема в розрізі часу, їх ефективність та безповоротність, нормою бюджетних політик має стати симетрична дія автоматичних стабілізаторів економічного циклу, за умови дотримання обмеження надлишкового дефіциту у 3% ВВП. Окрім надання можливостей для вільної та симетричної дії автоматичних стабілізаторів, середньострокові позиції бюджету, близькі до балансу або які мають активне сальдо, передбачають поступове зменшення державного боргу та відсоткових платежів по відношенню до ВВП, таким чином посилюючи стійкість державних фінансів та спроможність відповідати бюджетним викликам, серед яких є такі. які спричинені старінням населення. Більше того, держави-члени, які бажають скористатися дискреційною політикою, повинні створити необхідний простір для маневру. Основна філософія політики прив'язана до Пакту стабільності та зростання, який спрощує завдання монетарної політики - підтримання цінової стабільності, і таким чином сприяє виникненню умов, які позитивно впливають на економічне зростання та тривале створення робочих місць.

Тісна координація економічної політики поміж суб'єктів політики та постійний і плідний діалог між Радою, Єврогрупою та ЄЦБ із залученням Комісії, та дотримання усіх аспектів незалежності ЄЦБ є важливими для сприяння гармонійному економічному розвитку. Залучення соціальних партнерів за допомогою макроекономічного діалогу також відіграє значну роль.

Зростаюча незалежність економік зони євро закликає до регулярного перегляду методів та процедур координації економічних політик, посилення їх імплементації та збільшення прозорості.

Завершення переходу до стійких державних фінансів

Завершення періоду переходу до виконання середньострокових бюджетних позицій, близьких до балансу або які мають активне сальдо, є необхідною умовою для реалізації усіх переваг Європейського валютного союзу та домовленостей щодо координації бюджетної політики в рамках ПСЗ. До цього часу, та зважаючи на необхідність не порушувати висхідне значення у 3%, за негативних економічних умов можуть існувати поступки між, з однієї сторони, бюджетною консолідацією для досягнення середньострокових позицій, та, з іншої сторони - стабілізацією коливань обсягів виробництва за допомогою повноцінної дії автоматичних стабілізаторів. Таким чином, у всіх державах-членах, зусилля повинні спрямовуватись на якомога скоріше, і найпізніше до 2004 року, досягнення бюджетних позицій, близьких до балансу або які мають активне сальдо. Окрім надання можливості для вільної дії автоматичних стабілізаторів, бюджетні політики повинні керуватися необхідністю в покращенні якості та стійкості державних фінансів. Простір, відкритий можливостями, до того часу, коли дія старіння населення відчуватиметься більш гостро, повинно використовуватись для досягнення міцних позицій державних фінансів.

(ii) Стимулювання більшої кількості та вищої якості робочих місць, збільшуючи частку робочої сили в структурі населення та зменшуючи поточне безробіття

Аналіз зростання зайнятості в ЄС в середньостроковій перспективі вказує на те, що воно є стійким. Окрім сприятливих макроекономічних умов, інтенсивне зростання кількості робочих місць, яке спостерігалося вперше з 1997 року, також відображує реформи на ринку праці, проведені державами-членами також і в контексті Європейської стратегії зайнятості та Загальних керівних принципів економічної політики. Це включає заходи зі зменшення затрат праці та/або покращення пристосованості робочої сили, тривале коригування заробітної плати, збільшення гнучкості реальної заробітної плати та податкові реформи, та, в меншому ступені, компенсаційні виплати. Ринки праці також намагалися стати більш гнучкими, на що вказує великий внесок збільшення кількості робочих місць з неповною зайнятістю та тимчасовою зайнятістю у загальну кількість створюваних робочих місць.

Незважаючи на покращення функціонування в другій половині 1990-х років, людські ресурси все ще не повністю використовуються в Європейському Союзі, і все ще залишаються структурні проблеми. Безробіття, і зокрема, довготермінове безробіття все ще є високими в державах-членах, і необхідно попередити також і зростання структурного безробіття, яке очікувано спричинить циклічне зростання безробіття у 2002 році. Безробіття часто концентрується в більш бідних районах та серед більш вразливих груп робітників. Незважаючи на це, у певній кількості держав-членів виникали ситуації, за яких високе безробіття поєднується з нестачею пропозиції праці, а умови ринку праці значним чином різняться в залежності від регіону, що вказує на невідповідність між пропозицією праці та попитом на неї, частково з причини перепон, що постають перед географічною та міжпрофесійною мобільністю, а також з причини нестачі необхідних навичок та диференціації в зміні рівня заробітної плати.

Більше того, частка робочої сили, особливо жінок та робітників похилого віку, є незадовільно низькою, і необхідні значні зусилля для підвищення рівня зайнятості до рівнів. Встановлених цілями Лісабону та Стокгольму, в такий спосіб, який надає можливість також і підготуватися до дії наслідків старіння населення. Реалізація цілей Лісабону передбачає створення в ЄС приблизно 15 мільйонів робочих місць в період з 2002 до 2012 року. Для підготовки до дії наслідків старіння, Барселонська Європейська Рада закликала до збільшення у ЄС ефективного середнього пенсійного віку на 5 років до 2010 року.

Таким чином, необхідними є інтенсивне продовження політичних дій, спрямованих на зменшення безробіття, та всеохоплююча стратегія збільшення частки робочої сили, як це було схвалено Барселонською Європейською Радою. Це включає реформу податкової системи та системи компенсаційних виплат та інші дії, направлені на модернізацію ринків праці, посилення стимулювання людей до роботи, надання людям можливості брати участь в ринках праці, покращення інформування про можливості працевлаштування, супроводження повернення до роботи людей, які не працювали протягом тривалого часу шляхом активної політики на ринку праці, заохочення підприємництва та покращення умов, за яких підприємства можуть наймати більше робочої сили. Сприяння формуванню людського капіталу з метою надання нових навичок, які можуть адаптуватися протягом усього життя робітника, таким чином сприяючи кращій якості роботи, може в цьому контексті діяти як каталізатор. В контексті Структурних показників розробляються додаткові показники для якості на робочому місці.

(iii) Посилення умов для швидкого зростання продуктивності

Підтримка високих стандартів життя в більш довгій перспективі, з урахуванням початку зменшення частки населення в працездатному віці в результаті старіння, все більше залежатиме від зростання продуктивності. Зростання продуктивності праці в Союзі є відносно незначним і в середньому фактично зменшилось на половину відсоткового пункту між двома половинами 1990-х років, в основному з причини більш швидкого зростання кількості робочих місць на тлі структурних реформ; на нього також вплинуло залучення до ринку праці великої кількості низько кваліфікованих працівників та інших робочих, на яких припадає менше половини виробничого потенціалу. Нещодавнє незначне зростання продуктивності праці, за умови його збереження, не дозволить стійке зростання ВВП на рівні 3%, який вважається необхідним для виконання Лісабонського порядку денного.

Інвестиції та інновації приватного сектору імовірно отримують перевагу від більш конкурентного та підприємницького середовища, в свою чергу збільшуючи продуктивність в розрахунку на одного виробника та таким чином підвищуючи стандарти життя. Тут існують значні можливості для покращення інвестиційного середовища за допомогою структурних реформ на ринках товарів, капіталів та праці. Не менш важливим і є достатнє регуляторне середовище, ефективні державні послуги та галузеві комплекси та інвестиції у навчання та освіту, а також адаптивність робочої сили.

Незважаючи на сприятливий прогрес, досягнутий до цього часу, великі сегменти Європейських товарних ринків все ще недостатньо інтегровані для того, щоб зробити Союз привабливим місцем для інвестицій. Необхідні подальші реформи з метою інтеграції енергетичних та комунікаційних мереж по всій Європі. Для спрощення транскордонного надання послуг, особливо в секторі дистрибуції, та з метою підвищення мобільності як кваліфікованих, так і некваліфікованих робітників, необхідна покращена координація національної політики та політики Співтовариства. Щодо фінансових послуг та ринків капіталу, ЄВС вже створив нові можливості для ефективного отримання прибутку. Незважаючи на це, як національні органи влади, так і приватні учасники ринку повинні взяти на себе зобов'язання надалі продовжувати фінансову інтеграцію, в той час як в різних частинах цього документу викладено ще не завершені проблемні питання порядку денного. Стимулювання конкуренції на внутрішньому ринку знаходить своє логічне доповнення у зростаючій конкуренції на світовому рівні. Таким чином, Європейський Союз повинен продовжувати адаптувати спільну зовнішню політику, яка виступає на користь відкритої світової торгівлі та наполягати на дотримання своїми державами-членами правил СОТ.

(iv) Заохочення стійкого зростання в інтересах існуючого та майбутніх поколінь

Прийняття до уваги потреби теперішнього та майбутніх поколінь, включаючи стійкість навколишнього природного середовища та регіональну взаємодію, забезпечить, що заходи з реалізації політики, направлені на стимулювання досягнення благополуччя, в повній мірі сприятимуть збільшенню добробуту громадян. Економічна політика може зробити значний внесок у досягнення цієї цілі, але її досягнення в своїй більшості вимагають значних дій з реалізації політики у низці сфер, які виходять за межі міркувань виключно економічної політики.

Наприклад, економічна політика може зробити значний внесок у посилення стійкості навколишнього природного середовища шляхом забезпечення передбачення зовнішнього впливу економічної діяльності на навколишнє природне середовище. Також, економічна політика може створити умови для ефективного використання ресурсів та енергії, таким чином заохочуючи інновації та створення нових робочих місць. Таким же чином, економічна політика може зробити значний внесок у достатню підготовку до викликів, які спричинить старіння населення, зокрема, коли це стосуватиметься частки ринку праці та її фінансових наслідків. Метою є забезпечення позитивної взаємодії економічної та соціальної політик для підтримки довготривалого безперервного трудового стажу, при цьому оптимально використовуючи потенціал людських ресурсів та забезпечуючи більшу соціальну згуртованість.

Насамкінець, економічна політика може сприяти соціальній та економічній згуртованості різними шляхами. Добре функціонування економіки передбачає створення нових робочих місць, а робочі місця є кращим захистом від бідності та соціальної ізоляції. Сучасна та активна благополучна держава, яка заохочує людей до роботи, також є важливою в цьому аспекті. Макроекономічні рамки, орієнтовані на зростання та стабільність, а також ефективні ринки праці, капіталів і товарів є важливими визначальними чинниками надолуження втраченого як на національному, так і на регіональному рівнях. Економічна політика може бути покращена в окремих сферах шляхом кращого зважування специфічних місцевих умов. Сприяючи регулюванню ринку праці шляхом забезпечення у процесі формування заробітної плати відображення різних місцевих умов, зокрема, в рівні продуктивності та кваліфікації, та шляхом зменшення перешкод до географічної мобільності робочої сили є важливим кроком, який повинен вживатися і надалі. Більше того, необхідно і надалі приділяти увагу підвищенню ефективності витрачання державних ресурсів на регіональному рівні шляхом покращення систем виділення державних ресурсів та їх надання.

3. ПОЛІТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

3.1. Забезпечення макроекономічних політик, орієнтованих на зростання та стабільність

Макроекономічні політики відіграють ключову роль в тривалому зростанні та зайнятості та в збереженні цінової стабільності. Вони повинні спрямовуватись на підтримку добре збалансованого розширення економіки та повну реалізацію поточного потенціалу зростання, та повинні сприяти встановленню рамкових умов, які заохочують достатні рівні заощаджень та інвестицій для надання економіці можливості до високого тривалого неінфляційного зростання та зайнятості.

Держави-члени повинні досягти та зберегти належний стан бюджету, погоджений в контексті Пакту стабільності та зростання. Усі держави-члени повинні забезпечити, відповідно до ПСЗ, протягом наступних років рух бюджетних позицій, регульованих циклічно, до збалансування або доходності.

(1) Державний бюджет у 2000, 2001 та 2002 роках виключає одноразові доходи від продажу ліцензій UMTS. Суми за UMTS у % від ВВП, відповідно до прогнозів на весну 2002 року, є такими:

У 2000 році: D - 2,5%, Е - 0,1%, I - 1,2%, NL - 0,7%, A - 0,4%, Р - 0,3%, зона євро - 1,1%, Сполучене Королівство - 2,4%, ЄС-15 - 1,2%.

У 2001 році: В - 0,2%, EL - 0,5%, Е - 0,0%, F - 0,1%, зона євро - 0%, DK - 0,2%, та ЄС-15 - 0%.

У 2002 році: Е - 0,0%, F - 0,1%, IRL - 0,2%, зона євро - 0%, DK - 0,2%, та ЄС-15 - 0%.

В програмі стабільності в Німеччині цільове значення на 2004 рік було встановлено на 1% ВВП, але на Лютневій Раді Екофін Уряд Німеччини зобов'язався до 2004 року збалансувати бюджет.

Для Франції цифри враховують коригування, зроблені Французькими органами влади до Програми стабільності 2001 року, які пізніше були надіслані Комісії 22 січня 2002 року.

Щодо зони євро, основною метою монетарної політики ЄЦБ є підтримка цінової стабільності. Без шкоди цій цілі він підтримує загальні економічні політики Співтовариства.

Загалом, в зоні євро держави-члени повинні:

(i) спрямувати та імплементувати свою бюджетну політику на досягнення або підтримання бюджетних позицій, близьких до балансу або які мають активне сальдо впродовж економічного циклу; якщо бюджетних позицій, близьких до балансу або які мають активне сальдо, ще не досягнуто, - вживати усіх заходів в контексті виконання бюджету на 2002 рік та підготовки бюджету на 2003 рік, необхідних для дотримання такої середньострокової цілі не пізніше 2004 року;

(ii) забезпечити належне фінансування податкових реформ з метою забезпечення виконання зобов'язань щодо належних державних фінансів; уникати фіскальної політики, яка посилює циклічні коливання, таким чином сприяючи відповідному набору заходів макроекономічної політики на національному рівні та на рівні зони євро; дозволяти повністю працювати автоматичним стабілізаторам по мірі того, як буде здійснюватись відновлення; забезпечити точне виконання своїх бюджетів для попередження ухилення від досягнення цілей програми стабільності; та

(iii) подальше посилення державних фінансів з огляду на убезпечення їх довготермінового стійкого розвитку шляхом використання можливостей до моменту демографічних змін.

Щодо держав-членів, які не входять до зони євро, то монетарна політика Данії скеровується політикою фіксованого обмінного курсу по відношенню до євро в рамках ERM2, який розглядається інструментом для досягнення цінової стабільності. В Швеції та Сполученому Королівстві монетарні політики спрямовані на цінову стабільність за допомогою таргетування інфляції. Їх успішне досягнення допоможе створити умови для стабільності обмінного курсу.

Загалом, поза зоною євро держави-члени повинні також підтримувати належні бюджетні позиції відповідно до Пакту стабільності та зростання. Загалом, вони повинні:

(i) спрямувати та імплементувати свою бюджетну підтримання бюджетних позицій, близьких до балансу або які мають активне сальдо впродовж економічного циклу;

(ii) забезпечити належне фінансування податкових реформ з метою забезпечення виконання зобов'язань щодо належних державних фінансів; уникати фіскальної політики, яка посилює циклічні коливання, таким чином сприяючи відповідному набору заходів макроекономічної політики на національному рівні; дозволяти повністю працювати автоматичним стабілізаторам по мірі того, як буде здійснюватись відновлення; забезпечити точне виконання своїх бюджетів для попередження ухилення від досягнення цілей програми стабільності; та

Зростання заробітної плати в державах-членах повинно відображувати різні економічні ситуації та рівні зайнятості. Уряди повинні заохочувати правильні рамкові умови для узгодження заробітної плати соціальними партнерами. Для того, щоб зростання заробітної плати сприяло орієнтуванню набору заходів з реалізації політики на зайнятість, соціальні партнери повинні йти відповідальним курсом та укладати угоди щодо заробітної плати у державах-членах відповідно до загальних принципів, встановлених в Загальних керівних принципи економічних політик. Необхідним є:

(i) зростання заробітної плати відповідно до цінової стабільності;

(ii) забезпечення того, що зростання реальної заробітної плати не перевищує продуктивність праці, зважаючи на необхідність посилення, за необхідності, та подальшого підтримання інвестицій, які збільшують потужності та зайнятість; та

(iii) національні трудові інституції та колективні посередницькі системи, дотримуючись автономії соціальних партнерів, беруть до уваги взаємовідносини між зростанням заробітної плати по секторах та по окремих місцевостях та умови ринку праці, таким чином дозволяючи зростання заробітної плати відповідно до, серед іншого, різниці в продуктивності та кваліфікації. Це також допоможе і в забезпеченні конкурентоздатності ЄС та покращенні зайнятості по кваліфікаціях та географічних районах.

3.2. Покращення якості та стійкий розвиток державних фінансів

Для максимізації внеску державних фінансів у зростання та зайнятість та для досягнення цілей, погоджених у Лісабоні та Стокгольмі, усі держави-члени повинні досягти та зберігати належні бюджетні позиції. Це є особливо важливо у країнах, які ще не досягли бюджетних позицій "близьких до балансу або які мають активне сальдо", як це вимагається Пактом стабільності та зростання. Між скороченням державного боргу, скороченням податків та продовженням фінансування державних інвестицій в ключових сферах необхідно віднайти відповідну рівновагу та послідовність. Країни з високим рівнем державного боргу та/або які ще не досягли середньострокової бюджетної цілі Пакту, повинні надавати пріоритет бюджетній консолідації. Це допоможе країнам підготуватися до додаткових бюджетних витрат в зв'язку зі старінням населення. Оцінка сталого розвитку державних фінансів на основі оновлених програм наближення та стабільності підтверджує, що за умови відсутності далекосяжної реформи, існує значний ризик бюджетного дисбалансу, який виникне у майбутньому з причини старіння населення у багатьох державах-членах.

Для цього держави-члени повинні:

(i) докладати зусиль для більшого орієнтування податкової та компенсаційної систем на зайнятість, включаючи, за доцільності, зниження загального податкового тягаря, проведення цільових реформ податкової та компенсаційної систем, особливо зважаючи на низькооплачувану роботу, в рамках триваючої консолідації бюджетів, та шляхом покращення ефективності податкової системи (дивіться також секцію 3.3);

(ii) заохочувати якість державних витрат шляхом направлення фондів в напрямку акумуляції фізичного та людського капіталу та науково-дослідницьких робіт;

(iii) посилити ефективність витрачання державних коштів за допомогою інституційних та структурних реформ; зокрема, запровадити або посилити механізми, які допоможуть оцінювати та контролювати витрати, включаючи бюджетні процедури;

(iv) покращити довготермінову стійкість державних фінансів шляхом виконання комплексної трьох-цільової стратегії, збільшення рівня зайнятості, зменшення державного боргу та адаптування пенсійної системи, як це було погоджено Стокгольмською Європейською Радою. Це включає відповідні комбінації заходів, які визначатимуться державами-членами, для прискореного зменшення державного боргу, модернізації ринків праці для збільшення рівня зайнятості (особливо серед жінок та робітників похилого віку), реформувати пенсійну систему та систему охорони здоров'я для людей похилого віку з огляду на надання ним належної фінансової основи. За таких умов, резервні фонди державних пенсій можуть також сприяти покращенню стійкості державних фінансів, за умови отримання ними значних внесків. Держави-члени повинні посилити свою спроможність до оцінки довготермінової стійкості державних фінансів та приведе цей аналіз до процесу середньострокового бюджетного планування. Це допоможе посилити перевірки в контексті багатостороннього нагляду, як про це закликала Барселонська Європейська Рада;

(v) реформувати пенсійну політику в напрямку більш широких спільних цілей, погоджених на Ґетеборзькій та Лакенській Радах, таким чином забезпечуючи довготермінову фінансову стабільність, забезпечити достатність пенсій та задовольнити змінювані потреби суспільства; розробити комплексну стратегію, яка належним чином зважає на рівновагу між такими широкими цілями та викликами, з якими стикнулися окремі країни; зокрема, вжити заходів, направлених на збільшення ефективного пенсійного віку; також необхідно розглянути більше використання фондів; та

(vi) надалі здійснювати податкову координацію, таким чином уникаючи шкідливої податкової конкуренції та ефективно імплементувати угоду Ради, прийняту у листопаді 2000 року про комплекс заходів податкової політики, з огляду на дотримання кінцевого терміну виконання угоди у грудні 2002 року.

Як і держави-члени, Співтовариство повинно застосовувати сувору бюджетну дисципліну. Це повинно застосовуватись до всіх категорій фінансових прогнозів, при цьому дотримуючись міжінституціональної угоди про бюджетну дисципліну, та покращити бюджетну процедуру; з метою посилення економічного впливу бюджету ЄС необхідно застосовувати гнучке розподілення ресурсів Співтовариства.

3.3. Оздоровлення ринків праці

Незважаючи на вплив циклічного зниження темпів, у 2001 році ситуація на ринках праці продовжувала покращуватись, навіть незважаючи на те, що позитивні тенденції попереднього року не змогли повторитися. Середній рівень безробіття у 7,6% був на 0,5 відсоткових пункти нижче за середній рівень 2000 року (дивіться графік щодо рівня безробіття). У 2001 році продовжився прогрес у досягненні цілей зайнятості, встановлених Лісабонською та Стокгольмською Європейською Радами, хоча він і був більш повільним, ніж рік тому. Загальний рівень зайнятості на сьогодні становить 64%, рівень зайнятості жінок становить 55%, а робітників похилого віку (від 55 до 64 років) - 38% (дивіться графік щодо загального рівня зайнятості, рівня зайнятості робітників похилого віку та жінок).

Прогрес у проведенні структурних реформ на ринку праці, досягнутий за попередні роки також і в контексті Європейської стратегії зайнятості, став очевидним у більш інтенсивному зростанні зайнятості. Тривале регулювання заробітної плати дозволило значно збільшити зайнятість та зменшити безробіття без прискорення інфляції; більш широке використання контрактів на тимчасову роботу та часткову зайнятість сприяло більшої гнучкості та охвату ринків праці; зменшення ставок податків, направлені на мінімальні значення розподілу заробітної плати, покращили стимулювання до роботи; і держави-члени почали відходити від пасивних заходів на ринку праці до більш активних. На жаль, проведення реформ на ринку праці очевидно уповільнилося у 2001 році; воно повинно пришвидшитися з метою досягнення цілей Лісабону.

Все ще залишаються важливі виклики, які повинні вирішуватися шляхом подальших реформ. Відповідно до обговорення у пункті (ii) частини 2 Секції 2, ці виклики включають:

- стимулювання до створення більшої кількості кращих робочих місць,

- подальше збільшення частки робочої сили в структурі населення, особливо серед жінок та працівників похилого віку, з метою виконання цілей Лісабону та Стокгольму щодо зайнятості та підготовки до наслідків старіння населення,

- зниження високого рівня безробіття,

- зниження невідповідностей між попитом на та пропозицією робочої сили в розрізі регіонів та професій,

- заохочення соціального залучення.

Ці виклики повинні також розглядатись у зв'язку з іншими викликами, безпосередньо пов'язаними з ринком праці, такими, як формування заробітної платні, підприємництво, освіта та навчання, які розглядаються відповідно у секціях 3.1, 3.6 та 3.7. 18 лютого 2002 року рада схвалила докладне керівництво з політики зайнятості на 2002 рік, який відповідає Загальним керівним принципам економічних політик на 2001 рік, а також спеціальним рекомендаціям з цих питань для держав-членів. При проведенні реформ ринку праці, держави-члени повинні рішуче запроваджувати Керівні принципи з зайнятості та рекомендації, надані з вказаних Керівних принципів.

Зокрема, держави-члени повинні вживати таких заходів:

(i) змінити податкову систему та систему компенсаційних виплат для забезпечення отримання винагороди за роботу та стимулювання пошуку роботи. Знизити високі граничні ефективні ставки податків, зокрема, для робітників з низьким рівнем заробітної платні, та знизити пастки безробіття. Опрацювати стимулюючі наслідки компенсаційних виплат, такі, як умови надання компенсаційних виплат, правомочність, тривалість, коефіцієнт заміщення, а також наявність компенсацій на роботі, та використання податкових кредитів, з метою більшої орієнтації систем на досягнення зайнятості; додатково, переглянути адміністративні системи та сурові управлінські заходи. Знизити стимули для дострокового виходу на пенсію. Інтенсифікувати зусилля зі збільшення можливостей, наявних у працівників похилого віку для залишення на ринку праці, з метою збільшення на приблизно п'ять років ефективного середнього пенсійного віку в ЄС до 2010 року, таким чином збільшуючи їх участь на ринку праці;

(ii) зміцнити активні політики ринку праці шляхом збільшення їх ефективності як з точки зору використання ресурсів, так і їх ефективності в розрізі збільшення постійної зайнятості, включаючи за допомогою модернізації служб зайнятості. Це передбачає, серед іншого, їх краще спрямування на ті групи, які найбільше наражаються на ризик довготермінового безробіття, за допомогою заходів, які вже довели свою високу ефективність та відповідають вимогам ринку праці. В цьому контексті також необхідною є активна попереджувальна політика зі встановлення заходів, які надають стимули для повторного включення груп та осіб, що наражаються на ризик, або які мають вади;

(iii) знизити перешкоди до мобільності в рамках держав-членів та між ними. Відповідно до Плану дій з кваліфікації та мобільності, підтримувати визнання кваліфікацій, сприяти замінності соціального забезпечення та пенсійних прав, покращити інформування та прозорість вакансій, та забезпечити, що податкова система та система компенсаційних виплат, а також ринок житла, не перешкоджають мобільності;

(iv) забезпечити можливості отримати роботу працівниками шляхом навчання та перенавчання, та сприяти між-професійній мобільності шляхом покращення безперервного навчання, у діалозі з соціальними партнерами, таким чином також сприяючи кращій якості роботи та більш високій продуктивності;

(v) сприяти, у діалозі з соціальними партнерами, більшій гнучкості організації роботи, та переглянути правила, що регулюють трудові угоди, та, за доцільності, пов'язані витрати, з метою сприяння створенню більшої кількості робочих місць та відновленню належної рівноваги між гнучкістю та безпекою. Забезпечити, що будь-яке зниження загального робочого часу не призводить до збільшення питомих витрат на робочу силу, а також повне врахування майбутніх потреб у пропозиції робочої сили; та

(vi) усунути існуючі перешкоди до участі робочої сили жінок та намагатися, відповідно до національних систем забезпечення, забезпечити до 2010 року охорону дитинства принаймні для 90% дітей у віці між трьома роками та обов'язковим шкільним віком та принаймні для 335 дітей у віці до трьох років. Розглянути основоположні фактори, які призводять до розриву у розмірі заробітної платні між представниками різних статей, та заохочувати політики, орієнтовані на родини, з метою поєднання роботи та сімейного життя.

3.4. Новий поштовх для структурних реформ на товарних ринках

Прогрес у запровадженні економічних реформ, що стоять на порядку денному Лісабонської стратегії, був неоднорідним. Було досягнуто прогрес у транспонуванні у національне законодавство Директив щодо внутрішнього ринку, у відкритті ринку державних закупівель, у посиленні повноважень антимонопольних органів, та у зменшенні державної допомоги. Лібералізація ринків телекомунікації та електроенергії також почала приносити свої плоди у вигляді зниження цін. Таким же чином, очікуються позитивні ефекти від збільшення доступу до мережі вантажних залізничних перевезень. Водночас, на очікування подальшого зниження ціни імовірно вплинуть фізичні обмежуючі фактори, недостатні регуляторні структури, повільне відкриття ринків, та високі частки ринку поточних операторів у вказаних секторах. Це доводить, що для створення повністю інтегрованого та ефективного Внутрішнього ринку необхідними є подальші реформи на товарних ринках (ринках товарів та послуг), зокрема в сферах, в яких прогрес був надто повільним. Незважаючи на той факт, що товарні ринки в ЄС стають все більш інтегрованими, різниці в стандартах та правилах продовжують перешкоджати транскордонній діяльності. Більше того, створення внутрішнього ринку послуг просувалось дуже повільно. В контексті вищезазначеного, держави-члени повинні:

(i) повністю запровадити Внутрішній ринок:

- докласти зусиль для досягнення темпу транспонування директив щодо Внутрішнього ринку у 98,5%, досягти повного транспонування до Весняної Європейської Ради у 2003 році директив, імплементація яких запізнюється більш ніж на два роки, та забезпечити належне застосування законодавства щодо Внутрішнього ринку,

- більш ретельно працювати над усуненням технічних бар'єрів у торгівлі, що залишились, шляхом прискорення розробки нових стандартів товарів та покращенням застосування національними адміністраціями принципу взаємного визнання,

- створити ефективно функціонуючий Внутрішній ринок послуг шляхом усунення бар'єрів у транскордонній торгівлі та при вході на ринок, та

- надалі відкривати та забезпечити більшу прозорість на ринках державних закупівель, серед іншого, шляхом переведення його в режим он-лайн до 2003 року та шляхом якомога скорішого прийняття пакету законів з державних закупівель у 2002 році.

(ii) забезпечити ефективну конкуренцію, таким чином надаючи реальну вигоду споживачам:

- забезпечити фактичну незалежність, достатні повноваження та ефективність антимонопольних та регуляторних органів, заохочувати співробітництво між антимонопольними та регуляторними органами, посилити узгодженість законодавства про конкуренцію між Комісією та національними антимонопольними органами, та

- забезпечити зниження обсягів та покращення частки державної допомоги по відношенню до ВВП, перенаправлення допомоги на горизонтальні цілі, що становлять спільний інтерес, та спрямування її на визначені збої ринкового механізму. Підвищити прозорість політик державної допомоги та оцінити їх ефективність.

(iii) прискорити реформи у галузевих комплексах, при цьому наголошуючи на важливості для громадян та для територіальної та соціальної згуртованості, доступу до послуг, що становлять загальноекономічний інтерес:

- стимулювати входження на ринок та покращення споживацького вибору на лібералізованих ринках, зокрема, шляхом повної імплементації до липня 2003 року нового регуляторного пакету щодо комунікацій,

- на ринках електроенергії та газу забезпечити свободу вибору постачальника на 2004 рік для усіх споживачів, які не є домашніми господарствами (частка яких досягає принаймні 60% загального ринку) та встановити національну регуляторну функцію. На ринку електроенергії, у 2002 році досягти домовленості щодо прозорої та недискримінаційної тарифної системи для транскордонних транзакцій. Рівень електричних з'єднань між державами-членами повинен до 2005 року дорівнювати принаймні 10% від розрахункової встановленої виробничої потужності. Вимоги до фінансування в першу чергу повинні виконуватись залученими підприємствами,

- забезпечити ефективне використання існуючої інфраструктури та надати стимули для будівництва нової інфраструктури, за необхідності, шляхом прийняття рішень до завершення 2002 року про перегляд настанов та супровідних фінансових правил щодо Транс'європейських енергетичних та транспортних мереж, та

- у транспортному секторі, до завершення 2002 року прийняти рішення щодо пропозицій з контрактів на розміщення слотів в аеропортах, портових служб та комунальних послуг; ретельно опрацювати приєднання Співтовариства до Євроконтролю та створити "єдине небо" до 2004 року; до 15 березня 2003 року відкрити Транс'європейську мережу залізничних вантажних перевезень для конкуренції, та проводити роботу з другого пакету актів щодо залізниці.

3.5 Сприяння ефективності та інтеграції Європейського ринку фінансових послуг

Понад усе, реформи повинні прагнути до форсування інтеграції фінансових ринків, та до повного отримання вигід від ефективного направлення заощаджень, шляхом зниження витрат на доступ капіталу для стимулювання інвестицій в ЄС. В центрі таких зусиль перебуває План дій з фінансових послуг, який повинен бути запроваджений до 2005 року, в якому усі зусилля усіх заінтересованих сторін мають спрямовуватися на досягнення інтегрованого ринку цінних паперів до завершення 2003 року. В цьому контексті також існує необхідність у посиленні ефективності угод про транскордонні клірингові розрахунки на Європейському рівні.

План дій з венчурного капіталу (ПДВК) повинен бути запроваджений до 2003 року. Він містить низку заходів (багато з яких є спільними з Планом дій з фінансових послуг, ПДФП) відносно приватного акціонерного капіталу (венчурного капіталу та придбання контрольного пакету акцій), який заохочує інтеграцію ринку, викликає структурні реформи в таких галузях, як законодавство про регулювання, оподаткування та банкротство, та стимулює підприємницьку культуру.

Інтеграція посилить фінансову стабільність в ЄС, оскільки інституційні домовленості щодо співробітництва та координації у сфері пруденційного нагляду є достатніми. У відповідь на триваючу консолідацію в рамках та між фінансовими секторами, декілька держав-членів вже провели реформи або перебувають в процесі реформування їх наглядових процедур. Вибір процедур є різним у державах-членах, що імовірно збільшить потребу у вирівнюванні процедур транскордонного співробітництва між різними національними органами нагляду.

Потребу у кращому корпоративному управлінні було підкреслено останніми подіями, що вплинули на фінансові ринки. ЄС, слідуючи мандату Барселонської Європейської Ради, розширив коло обов'язків вже існуючих робочих груп та намагається вжити додаткових заходів для покращення існуючих інституційних рамок в цій галузі.

З метою прискорення прогресу у фінансовій інтеграції, також потрібним є:

(i) докласти зусиль усіма заінтересованими сторонами, Радою, Європейським Парламентом, Комісією та державами-членами з метою забезпечення повної імплементації ПДФП до 2005 року, і до 2003 року - для законодавства в сфері ринку цінних паперів; таким чином, як підкреслено Європейською Радою у Барселоні, для Ради та Європейського Парламенту необхідно, зокрема, ухвалити якомога скоріше у 2002 році запропоновані Директиви з застави, ринкові махінації, страхових посередників, дистанційне пропонування фінансових послуг, фінансові конгломерати, проспекти та пенсійні фонди, міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. Більше того, в Ов'єдо Рада погодилась, що окремі заходи повинні вживатись з метою досягнення інтеграції та ефективності; держави-члени повинні якомога скоріше забезпечити імплементацію законодавства, вже ухваленого Радою;

(ii) інтенсифікувати зусилля для імплементації ПДВК до 2003 року шляхом реформування процедур банкротства для досягнення кращої рівноваги між підприємницькою діяльністю та захистом інвесторів, та розробки фіскальних норм, більш сприятливих для інвестицій та підприємництва;

(iii) надалі покращувати процедури на національному, міжнародному рівнях та на рівні Співтовариства з метою забезпечення ефективного транскордонного та міжсекторального співробітництва, координації та обміну інформацією для пруденційних цілей; та

(iv) всіляко заохочувати усунення перешкод для проведення дієвих транскордонних розрахунків, та провадити моніторинг прогресу такого заохочення.

3.6. Заохочення підприємництва

Збільшене та більш продуктивне ділове середовище є необхідним для покращення продуктивності та збільшення рівня потенційного зростання Європейської економіки. Створення конкурентного ділового середовища, підтриманого достатньою державною інфраструктурою та сучасним і ефективним державним управлінням, є ключовим фактором у стимулюванні до створення бізнесу та його розширення. Це було визнано усіма державами-членами, як продемонстровано різними заходами, вжитими для зменшення регуляторного навантаження на бізнес, для стимулювання створення бізнесу, та для полегшення доступу до фінансування малими та середніми підприємствами. Європейська Хартія малих підприємств (994_860) , затверджена на Європейській Раді у Фейрі у червні 2000 року, повинна також сприяти підтримці малого бізнесу. Водночас, різниця в умовах ведення бізнесу в державах-членах, зокрема, в сфері оподаткування, залишається важливим фактором. Це надає багато простору для вивчення прикладів з найкращої практики. Держави-члени повинні:

(i) створити середовище, сприятливе для бізнесу:

- покращити та спростити систему податку на корпорації та регуляторне середовище. Знизити бар'єри для підприємницької діяльності до абсолютного мінімуму, включаючи шляхом зниження середнього часу та витрат, необхідних для заснування нової компанії, та зменшення адміністративного навантаження;

- збільшити ефективність комунальних служб, серед іншого, шляхом збільшення використання відкритих торгів та порівняльного аналізу, збільшення участі приватного сектору та конкуренції між операторами комунальних послуг, в той же час забезпечуючи конкуренцію надавачами послуг на рівних умовах, та шляхом забезпечення он-лайн доступу до урядових служб, та

- зменшити перешкоди для проведення транскордонної економічної діяльності, пов'язані з, серед іншого, різними стандартами бухгалтерського обліку, правилами корпоративного управління, оподаткуванням бізнесу та обкладенням податком на додану вартість у державах-членах;

(ii) запровадити в життя зобов'язання, взяті за Європейською хартією для малих підприємств (994_860) ;

(iii) заохочувати прийняття ризику шляхом покращення доступу до фінансування, особливо для підприємств малого та середнього бізнесу на ранніх стадіях їх існування. Особливо важливим для підприємств малого та середнього бізнесу є надання капіталу, поєднаного з управлінськими навичками (дивіться також секцію 3.5).

3.7. Сприяння економіці, заснованій на знаннях

Незважаючи на останній прогрес, Європейський Союз і надалі залишається у тіні Сполучених Штатів як у розвитку, так і в розповсюдженні нових технологій. Більше того, серед держав-членів існують значні розбіжності в розрізі витрат на науково-дослідницьку діяльність у відсотках до ВВП та кількості заявок на отримання патентів на душу населення. Збільшені та покращені інвестиції у людський капітал, науково-дослідницьку діяльність та інформаційно-комунікаційні технології, зокрема, зі сторони приватного сектору, є необхідними з метою посилення Європейської конкурентоспроможності. Особливо помітним в цьому контексті є схвалений Союзом супутниковий радіонавігаційний проект "Галілео". Бізнес, соціальні партнери та громадяни повинні заохочуватись до використання можливостей, які пропонуються економікою, заснованою на знаннях. Системи освіти та навчання повинні бути краще пристосовані до потреб осіб, які за звичай не мають переваг на ринку праці. Це означає, що держави-члени повинні:

(i) стимулювати науково-дослідницьку та інноваційну діяльність:

- розробити рамкові умови, сприятливі для збільшення загальних витрат на науково-дослідницьку діяльність у Союзі з метою наближення їх розміру до 3% ВВП до 2010 року та підвищення ефективності науково-дослідницької діяльності. дві третини таких інвестицій повинні надходити з приватного сектору. Це передбачає покращення стимулів для фірм інвестувати у науково-дослідницьку діяльність за допомогою комплексної стратегії, направленої на підвищення рівня конкуренції на товарних ринках, надання кращого доступу до венчурного капіталу, кращого захисту прав інтелектуальної власності (включаючи створення можливого патенту Співтовариства), в той же час забезпечуючи більш швидке розповсюдження нових технологій, та використання фіскальних та інших фінансових стимулів,

- покращити зв'язки між університетами та бізнесом, що призведе до передання знань та кращої комерціалізації результатів науково-технічної діяльності. встановити чіткі та послідовні пріоритети для державних досліджень,

- покращити співробітництво з питань досліджень та інновацій у Європі, та

- прийняти шосту Рамкову програму щодо досліджень.

(ii) стимулювати доступ до та використання інформаційно-комунікаційних технологій:

- забезпечити ефективну конкуренцію у локальних телекомунікаційних мережах ("місцеві лінії зв'язку") з метою прискорення розвитку Європейської мовної мережі, та

- стимулювати, серед іншого, шляхом визначення нового Плану дій e-Europe 2005, використання Інтернету усіма верствами населення (тобто домогосподарствами, школами, підприємствами та державними адміністраціями), та, зокрема, підвищити частку персональних комп'ютерів, підключених до Інтернету, у учнів, до одного на кожні 15 учнів.

(iii) збільшити зусилля, спрямовані на навчання та освіту:

- як приватні, так і державні, з метою підвищити пропозицію освічених дослідників, для збільшення кількості висококваліфікованого персоналу з інформаційно-комунікаційних технологій, та для збільшення загального рівня освітньої підготовки населення та забезпечення доступу усіх громадян до базових навичок,

- підвищити здатність освітньої та навчальної системи адекватно відповідати змінам у вимогах до навичок, та. Зокрема, відповідати вимогам груп, які зазвичай не мають переваг на ринку праці, таких, як жінки, працівники похилого віку або особами, які завчасно припинили навчання у школі, та

- запровадити інструменти для забезпечення прозорості дипломів та кваліфікацій.

3.8. Покращення стійкого розвитку навколишнього природного середовища

Захист ресурсів навколишнього природного середовища, таких, як чисті повітря, вода та ґрунт, збереження біологічного розмаїття та зменшення загроз зі сторони навколишнього природного середовища для здоров'я людей вимагає проведення активної політики у сфері навколишнього природного середовища з метою забезпечення відповідального використання обмежених природних ресурсів та розвитку, що в довготерміновій перспективі є доцільним з економічної, соціальної точки зору, а також з точки зору охорони навколишнього природного середовища. Зобов'язання, взяті на міжнародному рівні, зокрема, в сфері зміни клімату, також закликають до політичних дій.

Стокгольмська Європейська Рада у Загальних керівних принципах економічних політик закликала до інтеграції стимулювання тривалого розвитку. Як надалі було наголошено на Гьотенбурзькій Європейській Раді, тривалий розвиток є концепцією, яка виходить за рамки суто економічної оцінки та намагається покращити якість життя шляхом стимулювання скоригованих політичних дій, основаних на загальній оцінці економічного, соціального та природоохоронного виміру. При цьому благополуччя як теперішнього, так і наступних поколінь необхідно розглядати саме в довгостроковій перспективі. Таким чином, в кожній політичній сфері необхідним є належний та комплексний аналіз соціальних, економічних та природоохоронних витрат та вигід від політичних заходів.

Для різних політичних сфер було визначено конкретні пріоритетні дії. У цій секції розглядається інтеграція природоохоронних аспектів, зокрема, використання ринкових інструментів, як засобів стимулювання тривалого розвитку.

Урядові дії часто запізнюються з причини стурбованості короткостроковими наслідками вжиття політик з захисту довкілля під час економічного розвитку, зайнятості та конкуренції окремих фірм, секторів та держав-членів. Чіткі та стабільні цілі тривалого розвитку можуть надавати економічні можливості шляхом потенціалу для технологічних інновацій та інвестицій, генеруючи зростання та зайнятість. В цьому контексті держави-члени повинні повніше використовувати економічні інструменти. Ці інструменти надають промисловості гнучкість економічно вигідним способом знизити викиди та заохочують технологічні інновації. Більше того, вони часто є найбільш ефективними засобами для обмеження зовнішнього впливу, оскільки вони призводять до інтернаціоналізації зовнішніх витрат в цінах. Таким чином, вони є шляхом більш послідовної та економічно вигідної імплементації принципу "платить забруднювач". В цьому відношенні важливим є краще інформування громадян та фірм, залучених до належного оцінювання інструментів.

Держав-члени повинні встановити чіткі цілі та розклади для вжиття їх політик, як, наприклад, такі, що були схвалені в цьому контексті Європейською Радою у Гьотенбурзі, та послідовно їх застосовувати в такий спосіб, який дозволяє поступове регулювання бізнесу та споживачів. Кожного року необхідними є постійні зусилля для повернення поступового відходу економічного зростання від використання ресурсів, зокрема, показників зростання транспорту та споживання енергії від показників зростання ВВП. Скоординовані та поступові, але постійні та надійні зміни у рівні та структурі ставок податків до того часу, коли повне відображення зовнішніх витрат у цінах мінімізує проблеми структурного регулювання та підтримуватиме адаптацію та інноваційні рішення фірм. Цей підхід також мінімізує неефективні з економічної точки зору виключення для тих фірм або секторів, які зазнали найбільшого впливу. Такі виключення часто зменшують ефективність заходу для довкілля, спотворюють структуру податку, і їх важко усунути в майбутньому. Встановлення рамок для або координація використання економічних інструментів на рівні Співтовариства могла б допомогти уникнути такого спотворення та підтримати Внутрішній ринок.

Відповідним чином,

(i) держави-члени, а також Співтовариство, повинні у своїх відповідних сферах компетенції націлюватись на проведення аналізу впливу, який враховує соціальні та природоохоронні наслідки заходів з реалізації політики;

(ii) з метою збільшення ефективності ринкових інструментів, необхідно збільшити конкуренцію шляхом де-регулювання та поєднання ринків та шляхом зниження перешкод при вході на ринок та виході з нього;

(iii) держави-члени повинні запровадити та посилити політики, основані на економічних інструментах, таких, як оподаткування, збори з користувачів та забруднювачів, схеми страхування та компенсацій, обов'язкові зобов'язання та права на торгівлю викидами. Ключовим сектором для такої політики є транспортний сектор з його різними видами транспорту, в якому все ще відсутня достатньо послідовна та інтегрована система зборів та податків з користувачів для відповідної інтеграції зовнішніх факторів та відображення використання ресурсів;

(iv) з метою виконання вимог Кіотського протоколу (995_801) економічно ефективним способом, держави-члени повинні підготуватись до запровадження торгівлі викидами на рівні ЄС шляхом забезпечення, серед іншого, наявності достатньо надійних процедур моніторингу, звітування та верифікації викидів. Ті держави-члени. Які вже запровадили схеми торгівлі викидами парникових газів, або які розглядають таку можливість, повинні забезпечити сумісність їх схем зі схемою Співтовариства, яка сьогодні обговорюється Радою. Держави-члени повинні опрацювати питання розподілу виділених грошових коштів. Більш загально, держави-члени повинні підготувати відповідні заходи та політики для виконання своїх зобов'язань за Кіотським протоколом, зокрема, в світлі більш ефективного управління вимогами енергетики та транспорту;

(v) держави-члени повинні заохочувати розкриття природоохоронної інформації у щорічних звітах компаній відповідно до Рекомендації Комісії від 30 травня 2001 року;

(vi) держави-члени повинні, якщо це відповідає цілям тривалого розвитку, зменшити секторальні субсидії та податкові виключення та інші заходи, які мають негативний вплив на природу;

(vii) держави-члени, разом із досягненням згоди на відкриття енергетичних ринків, до грудня 2002 року повинні досягти згоди щодо відповідних правових норм оподаткування енергетики на Європейському рівні; та

(viii) з метою "досягнення Європейським Союзом значного прогресу в посиленні енергетичної ефективності до 2010 року", як цього вимагає Барселонська Європейська Рада, держави-члени повинні продовжувати запроваджувати заходи, направлені на використання енергії, включаючи транспорт.

II. КЕРІВНІ ПРИНЦИПИ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЛЯ ОКРЕМИХ КРАЇН

1. Бельгія

У 2001 році економічна активність в Бельгії значно загальмувала, зростання реального ВВП дорівнювало 1% після виняткового 2000 року, коли економіки зросла на 4%; гальмування світової торгівлі та зменшена довіра бізнесу в результаті цього стали основними причинами для такого розвитку подій. Наразі очікується, що економічна активність поступово відновиться у перших кварталах 2002 року, а більш надійно - у другій половині року, при цьому як експорт, так і імпорт відновлять свій динамізм; водночас, зростання реального ВВП в середньому, як очікується, не перевищить результату попереднього року. У 2003 році економіка повинна збільшитись трохи менше ніж на 3% в результаті більш стійкої міжнародної торгівлі та більш надійного внутрішнього попиту. Очікується, що інфляція, виміряна за допомогою УІСЦ, очевидно знизиться до менше 2% у 2002 році з 2,5% у 2001 році, та залишиться обмеженою у 2003 році. Прогнозується, що рівень зайнятості у 2003 році зросте, хоча і більш помірними темпами в порівнянні з нещодавнім минулим; рівень безробіття дещо підвищиться у 2002 році, але тенденція до зниження відновиться у 2003 році. Зміна рівня заробітної платні залишиться помірним в контексті нової рамкової угоди на період 2003-2004 років, яка має бути укладена до завершення 2002 року.

Частка державного боргу по відношенню до ВВП Бельгії хоча і знижується, але все ще залишається високою та вимагає додаткових бюджетних регулювань, зокрема, з огляду на забезпечення стійкості державних фінансів в контексті старіння населення. Вже розпочата пенсійна реформа повинна продовжуватись і надалі, зокрема в тій частині, яка стосується правил, що призводять до дострокового виходу на пенсію та додаткових пенсій, з метою реагування на цей виклик. Низький рівень зайнятості, великі різниці в рівнях зайнятості по регіонах, недостатня конкуренція в окремих секторах послуг. Адміністративне навантаження на бізнес та недостатня ефективність державного управління являють собою інші сфери, які вимагають уваги.

Бюджетна політика

Незважаючи на швидке загальмування економічної активності у 2001 році, загальні урядові рахунки були збалансовані (або мали дохід у 0,2% ВВП, включаючи надходження за надання ліцензій УМТС); інструментами для підтримки загального урядового балансу став високий першочерговий дохід у розмірі 6,6% ВВП, досягнутий за допомогою скорочення першочергових витрат та збільшення податкових надходжень; окремі фактори, такі, як обсяги продажів нерухомості, в цей результат внесли приблизно 0,3% від ВВП. Оновлена у 2001 році програма стабільності націлена на досягнення загального урядового балансу у 2002 році, та отримання профіциту у 0,5% ВВП у 2003 році. Збереження високих рівнів першочергового профіциту порядку 6% ВВП в рік залишається важливим елементом стратегії бюджетного регулювання, при все ще дуже високому рівні державного боргу та з огляду на виклики в довготерміновій перспективі, викликані старінням населення. Обмеження зростання реальних витрат Суб'єктів господарювання I (федеральний уряд та соціальне забезпечення) до 1,5% на рік вважається доцільним для досягнення цієї цілі. Зменшення частки державного боргу було помірним у 2001 році, - показник, досягнутий в основному завдяки низькому зростанню номінального ВВП та ситуативними факторами; прогнозується, що рівень державного боргу впаде до трохи нижче 100% ВВП наприкінці 2003 року. З огляду на вищезазначене. Та зважаючи, що Бельгія є членом зони євро, бюджетна політика повинна спрямовуватись на:

(i) у 2002 році - на недопущення погіршення урядового балансу в порівнянні з 2001 роком, зокрема, шляхом обмеження поточних урядових витрат;

(ii) відновити бюджетну консолідацію у 2003 році та досягти загального державного профіциту у 0,5% ВВП шляхом дотримання обмеження зростання реальних витрат Суб'єктів господарювання I до 1,5% та шляхом суворого бюджетного нагляду усіх частин уряду; та

(iii) посилити існуючу стратегію з метою підготовки до наслідків для бюджету, викликаних старінням населення; зокрема, шляхом подальшого зниження рівня боргу та шляхом подальшого проведення реформ пенсійної системи, шляхом кращого врегулювання проблеми низького середнього ефективного пенсійного віку та більш чіткого визначення бюджетних ресурсів, які мають щорічно направлятися до Фонду старіння.

Ринки праці

На ринок праці в Бельгії вплинуло слабке економічне зростання у 2001 році. Швидке зменшення рівня безробіття, зареєстроване за два попередніх роки, поступово зупинилось, і, за поточними прогнозами, воно дещо збільшиться у 2002 році. Хоча загальний рівень зайнятості незмінно зростав протягом другої половини дев'яностих років, збільшуючись з 56,3% у 1996 році до приблизно 61% у 2000 році, цей показник все ще нижче середнього по Європі, в основному з причини відносно низьких рівнів зайнятості молодих працівників (29% для працівників віком від 15 до 24 років), працівників похилого віку (лише 24% для працівників віком від 55 до 64 років) та жінок (51,5%). В рамках підходу "активна благополучна держава" у 2001 році продовжився поступовий перехід від пасивних політик до попереджуючих та більш активних заходів. Незважаючи на вже вжиті заходи, залежність від виплат соціального забезпечення все ще залишається високою для деяких сегментів ринку праці, а інші заходи могли б бути вжиті для того, щоб віддалити залишкові "пастки безробіття" та "активувати" все ще велику кількість одержувачів виплат соціального забезпечення працездатного віку, особливо серед працівників похилого віку, а не в сфері зайнятості. Регіональні розбіжності залишаються великими. Рівень зайнятості у Фландрії (приблизно 64% у 2000 році) був все ще на вісім - дев'ять відсоткових пунктів вищим, ніж у Валлонії або регіоні Брюсселю. Це відображує недостатню мобільність праці та недостатню гнучкість зарплати. Лінгвістичні перешкоди, високі витрати на оренду житла (з причини великого податку на реєстрацію, що залишився), ускладнення в дорожньому русі, що збільшуються, недостатня мережа громадського транспорту є головними перешкодами для мобільності. Як додатковий вимір, краще використання існуючого законодавства, яке дозволяє працівникам брати участь у фінансових результатах їх підприємств, могло б сприяти диференціації зарплати. З огляду на викладене вище, при рішучому запровадженні усіх рекомендацій щодо зайнятості, ухвалених Радою у лютому 2002 року, головними пріоритетами для Бельгії повинні стати:

(i) консолідувати останні реформи податкової системи та системи компенсаційних виплат для забезпечення отримання винагороди за роботу, зокрема, шляхом усунення залишкових негативних стимулів для працівників похилого віку продовжувати роботу або повернутися на ринок праці;

(ii) вжити заходів для підвищення мобільності робочої сили, серед іншого, шляхом заохочення соціальних партнерів до дозволяння кращого відображення існуючими механізмами встановлення зарплати умов місцевих ринків праці та навичок при збереженні регулювання зарплати;

(iii) запровадити належний баланс між гнучкістю та безпекою, та проводити ретельний моніторинг впливу на пропозицію праці останніх ініціатив зі збільшення гнучкості робочого часу, зокрема, щодо нової системи заліків часу; та

(iv) інтенсифікувати зусилля для збільшення рівня зайнятості жінок шляхом усунення негативних стимулів для їх входження або повернення на ринок праці.

Товарні ринки, підприємництво та економіка, основана на знаннях

Відкритість економіки Бельгії стимулює конкуренцію на товарних ринках, що призводить до високої продуктивності праці та рівня споживчих цін, який відповідає середньоєвропейському рівню. Темпи транспонування директив щодо Внутрішнього ринку - 98,5% - дотримувались цілі, встановленої на березні 2002 року. Незважаючи на недостатність ефективної конкуренції на місцевих лініях, в телекомунікаційному секторі процес лібералізації розгортається добре, а широкосмуговий доступ швидко розповсюджується завдяки низьким витратам на доступ. Водночас, зв'язкам між місцевими державними органами та приватними партнерами все ще бракує прозорості, а в окремих секторах послуг, таких, як енергетика, лібералізація є менш розвинутою. Зокрема, відстрочки у встановленні незалежного оператора передавальної системи електроенергії та відсутність регуляторного схвалення тарифів на передання перешкоджали входженню на ринок. В результаті цього у вказаних секторах конкуренція залишається обмеженою, що призводить до високих цін. В той час як, в середньому, витрати на науково-дослідницькі роботи та інформаційно-комунікаційні системи приблизно відповідають стандартним значенням по ЄС, вони все ще сконцентровані в декількох секторах та компаніях. Було розпочато важливі реформи для зменшення бюрократії та підвищення ефективності комунальних служб, які вже почали приносити результати. Водночас, рівень адміністративного навантаження та державної допомоги залізницям залишається високим. З огляду на викладене вище, основними пріоритетами для Бельгії повинні стати:

(i) підвищення конкуренції в секторах електроенергії та газу шляхом офіційного визначення незалежного оператора транспортної системи без значної участі поточних операторів (функціональне розділення), та шляхом вжиття заходів з заохочення нових роздрібних постачальників за допомогою забезпечення безпристрасного доступу до мереж;

(ii) підвищення прозорості зв'язків між державним і приватним секторами на місцевому рівні та на рівні провінцій, особливо щодо ролі муніципалітетів та їх об'єднань в різних секторах, таких, як енергетика, з метою уникнення спотворень конкуренції та конфлікту інтересів; та

(iii) вжиття подальших заходів для зменшення адміністративного навантаження на бізнес, включаючи час та витрати, необхідні для реєстрації нової компанії, та розроблення електронного уряду.

2. Данія

У 2001 році економічне зростання уповільнилось на 0,9% в основному з причини зареєстрованого уповільнення приросту інвестицій та уповільнення зростання зовнішнього попиту. Збільшення виробництва прогнозується на рівні приблизно 1,75% цього року, і збільшиться до приблизно 2,5% у 2003 році, основним чинником якого стане внутрішній попит. У 2002 році факторами, які підтримуватимуть зростання, повинні стати приватне споживання, яке, як очікується, збільшиться разом з реальною зарплатою, та інвестиції, які повинні відновитися разом з очікуваннями більш привабливих перспектив. Очікується, що експорт Данії безумовно зросте відповідно до зростання зовнішнього попиту, та разом зі збільшенням імпорту відповідно до остаточного попиту, при цьому очікується, що внесок чистого експорту у показники зростання цього року знов стане від'ємним. У 2003 році внутрішній попит повинен надалі посилитися, при цьому очікується, що внесок чистого експорту до зростання буде приблизно нейтральним. Інфляція (УІСЦ), яка зросла на 2,3% у 2001 році, за очікуваннями, залишиться приблизно на такому ж рівні також і в поточному році, оскільки зростання цін на одяг повинно компенсувати вплив дещо більш низьких цін на нафту та "податкового замороження", запровадженого новим урядом перед невеликим падінням у 2003 році. Ринок праці залишиться тісним. Очікується, що в поточному році зайнятість гранично зросте та трохи менше ніж на 0,5% у 2003 році. Незважаючи на уповільнення економіки, зареєстрований рівень безробіття залишився на дуже низькому рівні, і у 2003 році очікується невелике падіння рівня безробіття з причини початку зростання.

Датська економіка, яка на сьогодні функціонує на рівні, близькому до її потенціалу, потребує посилення її виробничого потенціалу шляхом фокусування на таких ключових викликах: спрощення обмежень у пропозиції праці, що також допоможе стримати постійне зростання високих виплат. Конкуренція у низці важливих секторах бізнесу залишається недостатньою, та, зважаючи на розмір державного сектору, ефективність в цьому секторі повинна бути надалі підвищена. Більше того, досягнення ефективного обмеження державного споживання залишається важливим чинником, і це є навіть більш переконливим після запровадження "податкового замороження", таким чином загальні урядові фінанси можуть продовжити приносити високий профіцит також і в середньостроковій перспективі.

Бюджетна політика

У 2001 році загальний державний профіцит склав 2,8% ВВП, за виключенням надходжень від надання ліцензій УМТС у 0,2 відсоткові пункти. Очікується, що в поточному році бюджетний профіцит знизиться до 2,1% ВВП, а потім у 2003 році підвищиться до 2,4% ВВП. Падіння профіциту у 2002 році в основному є результатом включення запропонованих змін до Спеціальної схеми пенсійних заощаджень у прогнозні роки, таким чином знижуючи з технічних причин профіцит на приблизно 0,5 відсоткових пунктів ВВП(1). При останньому оновленні Датської програми наближення було збережено стратегію повільного зменшення часток першочергових витрат та податків у ВВП. Як це часто було у минулому, реальне зростання державного споживання у 2001 році перевищило цільове значення, встановлене попереднім урядом. Новітнім елементом є те, що новий уряд, який розпочав свою діяльність у листопаді 2001 року, зобов'язався не піднімати ставок будь-яких прямих або непрямих податків. Додатково, було запроваджено стелю для номінального значення податку на нерухомість. Не було встановлено дати завершення такого "податкового замороження". Довготермінові перспективи в оновленій програмі передбачають щорічні профіцити загальних державних фінансів від 1,5 до 2,5% ВВП до 2010 року з метою реагування на фінансовий вплив старіння населення. З огляду на викладене, бюджетна політика повинна спрямовуватись на:

(1) Новий Уряд запропонував перехід Спеціальної схеми пенсійних заощаджень від схеми перерозподілу податків до схеми обов'язкових індивідуальних пенсій, яка починає роботу з 2001 року. Ця пропозиція повинна бути ухвалена парламентською більшістю. Ця зміна знизить рівень загального державного профіциту приблизно на 0,5 відсоткових пункти ВВП починаючи з 2002 року і надалі, оскільки такі заощадження, в результаті змін, у національних рахунках вважатимуться скоріше приватними, а не державними заощадженнями. Це відповідає звіту про дефіцит та заборгованність від 28 лютого 2002 року.

(i) забезпечення досягнення урядової цілі щодо обмеження зростання реального державного споживання в середньому до 1% на рік, що передбачає зростання у 2003 році не більше ніж на прогнозне значення влади у 0,7% з метою заліку зростання у 1,3%, включеного до бюджету на 2002 рік; та

(ii) забезпечити запровадження податкового замороження на всіх рівнях уряду, можливо, шляхом зобов'язань зі сторони округів та муніципалітетів в угодах, пов'язаних з бюджетом на 2003 рік.

Ринки праці

Рівень зайнятості в Данії є найкращим серед країн ЄС, при якому загальний рівень зайнятості у 2001 році становив 76% - 72% для чоловіків та 56% для працівників похилого віку. У 2001 році продовжилося незначне скорочення рівня безробіття, який досяг 4,3%, а ситуація на ринках праці залишається складною. У 2001 році не було вжито жодних зусиль з проведення реформ. Водночас, попередні реформи продовжують знижувати надходження до схем дострокової пенсії та пенсії по непрацездатності, а зниження граничних ставок податків мають відбутися у 2002 році відповідно до Вітсанського пакету 1999 року. Новий Уряд нещодавно проголосив податкове замороження. Незважаючи на попередні реформи, простежувалась чітка тенденція до проведення переговорів щодо скорочення тривалості робочого дня, а вихід з ринку праці є порівняно великим. Частка осіб працездатного віку в загальній кількості одержувачів компенсаційних виплат (включаючи виплати по безробіттю) та активних програмах ринку праці становить 21%, що частково сприяє постійним обмеженням пропозиції праці. Подальше збільшення пропозиції праці, яке є необхідним в світлі старіння населення, може стимулюватись шляхом податкових реформ та реформ компенсаційних виплат з метою стимулювання зайнятості структурою податкових пільг, що лежить в його основі. З огляду на викладене вище, при рішучому запровадженні усіх Рекомендацій щодо зайнятості, прийнятих Радою у лютому 2002 року, головними пріоритетами для Данії повинні стати:

(i) забезпечення отримання винагороди за роботу шляхом продовження змін у трансферній системі та подальшого зменшення фіскального навантаження на працю, особливо для працівників, які отримують низьку та середню зарплату.

Товарні ринки, підприємництво та економіка, основана на знаннях

Датська економіка є менш відкритою (за вимірюваннями за допомогою співвідношення загальної торгівлі до ВВП), ніж у більшості інших малих держав-членів, та має порівняно високий рівень цін, який частково є результатом недостатньої конкуренції у низці секторів. Спеціальна та секторальна державна допомога є низькою, а рівень транспонування директив щодо Внутрішнього ринку є надзвичайним. Було досягнуто прогрес у лібералізації ринків телекомунікацій та електроенергії, а також у відкритті ринків державних закупівель. Меншого прогресу досягнуто у відкритті для конкуренції ринків газу. Проникнення інформаційно-комунікаційних технологій є глибоким, а витрати на науково-дослідницькі роботи перевищують середньоєвропейський рівень. Водночас в сфері науково-дослідницьких робіт Данія почувається менш впевнено, ніж інші скандинавські держави-члени, частково з причини нижчому обсягу витрат на науково-дослідницькі роботи зі сторони бізнесу та нижчій комерціалізації результатів. Додатково, відповідно до огляду ОЕСР, в Данії поєднується високий рівень витрат на державну освіту з порівняно низьким рівнем результатів освіти. З огляду на викладене вище, основними пріоритетами для Данії повинні стати:

(i) продовжувати вживати зусилля для посилення конкуренції в тих секторах, в яких, як встановлено, конкуренція є недостатньою;

(ii) посилити конкуренцію в наданні комунальних послуг на місцевому рівні шляхом посилення участі приватного сектору та конкуренції між надавачами комунальних послуг; та

(iii) завершити повне відкриття ринків електроенергії та газу та забезпечити безпристрасний доступ до мереж.

3. Німеччина

У 2001 році ВВП Німеччини зріс на 0,6%. Щодо приватного споживання, зменшення податку на прибуток, запроваджене у січні, обмежило падіння темпів зростання, викликане збільшенням цін на паливо, та погіршенням міжнародного оточення з його негативним впливом на безробіття, яке почало зростати невеликими темпами впродовж року. І навпаки, інвестиції добре себе почувають у середовищі з низькими очікуваннями зростання. Подальшим чинником гальмування для економіки стало значне зношення основних засобів. В результаті цього у 2001 році показник внутрішнього попиту залишився незмінним. Таким чином, основним чинником зростання став чистий експорт. На 2002 рік основні показники вказують на відновлення до середини року. Рушійними силами повинні стати відновлення інвестицій, при цьому скоріше за все попит залишиться млявим в результаті збільшення безробіття. Незважаючи на очікуване різке зростання, водночас, середньорічне зростання ВВП залишиться на рівні нижче 1% з причини великого від'ємного статистичного залишку на початку року. На фоні вищих, ніж очікувалося, цін на нафту та продовольство, середнє зростання споживчих цін досягло 2,4%. Очікуваний зворотній ефект такого цінового впливу повинен знизити ціновий вплив на стримати інфляцію споживчих цін на рівні нижче 2% - одного з найнижчих рівнів в зоні євро. Рівень зайнятості почав знижуватись у 2001 році, та, незважаючи на очікуване пожвавлення економічної діяльності, в середньому буде нижчим, ніж у 2002 році. Внаслідок цього, в середньому рівень безробіття у 2002 році буде дещо вищим ніж у 2001 році.

В результаті податкової реформи та падіння економіки, у 2001 році бюджетний дефіцит в Німеччині досяг 2,7% ВВП. Таким чином, ключовим викликом є прискорення консолідації державних фінансів та забезпечення ретельного запровадження програми стабільності, зокрема, з огляду на збереження у 2002 році бюджетного дефіциту на рівні реферативного значення Договору (994_017) у 3%. В той час як поточне циклічне падіння в основному викликане зовнішніми чинниками, потенціал зростання економіки Німеччини стримується затяжним впливом возз'єднання, включаючи кризу у секторі будівництва, та повільним прогресом у структурних реформах. Найвищим пріоритетом повинно стати збільшення та забезпечення повного використання потенціалу зростання. Реформи, запроваджені на тлі макроекономічного підґрунтя, орієнтованого та зростання та стабільність, повинні спрямовуватись на скорочення постійно високого рівня безробіття та регіонального дисбалансу в сфері безробіття, та на покращення ефективності активних політик ринку праці. Це повинно підтримуватись набором політик, направлених на збільшення рівня зайнятості, зокрема, шляхом реформування схем компенсаційних виплат з метою забезпечення отримання винагороди за роботу та усуненням негативних стимулів до участі у ринку праці, особливо для жінок. Поруч з податковими та пенсійними реформами Німеччини, в цьому відношенні нещодавно було досягнуто прогрес. В той час як остання пенсійна реформа є важливим кроком в правильному напрямку, в майбутньому можуть бути необхідними подальші реформи. Покращення загального ділового клімату, особливо шляхом подальших реформ на товарних ринках, ринках капіталу та ринках праці, повинне також сприяти покращенню потенціалу зростання економіки Німеччини.

Бюджетна політика

Відповідно до найбільш останніх оцінок Федерального статистичного бюро, у 2001 році загальний бюджетний дефіцит сягнув 2,7% ВВП. Таке погіршення в порівнянні з результатами 2000 року (-1,3% ВВП, за виключенням надходжень за надання ліцензій УМТС) та з прогнозами жовтня 2000 року, що містяться в оновленій Програмі стабільності Німеччини (прогнозований дефіцит у 2001 році мав скласти 1,5% ВВП) в основному спричинений сильнішим, ніж очікувалось, уповільненням зростання, та деякими статистичними переоцінками. Водночас, було зареєстровано перевитрату в секторі загальної охорони здоров'я, а також в бюджетах деяких земель. В поточному році низьке зростання ВВП та збільшення деяких компенсаційних виплат повинні мати своїми наслідками той факт, що дефіцитне зменшиться в порівнянні з попереднім роком, незважаючи на збільшення деяких податків.

Під час засідання Ради Екофін 12 лютого 2002 року Уряд Німеччини зобов'язався дотримуватись у 2002 році реферативного значення загального бюджетного дефіциту у 3%, та підтвердив своє зобов'язання досягти у 2004 році бюджетної позиції, близької до балансу. Це також було підтверджено угодою, укладеною між федеральним урядом та землями на спеціальній сесії Ради фінансового планування 21 березня 2002 року. З огляду на викладене вище, та заважаючи на те, що Німеччина є учасником зони євро, бюджетна політика повинна спрямовуватись на:

(i) забезпечення дотримання реферативного значення загального бюджетного дефіциту у 3%. Використання будь-яких дивідендів потенційного зростання для зменшення у 2002 році дефіциту нижче 2,5% ВВП - мети, встановленій при останньому перегляді Програми стабільності;

(ii) спрямування на достатнє зменшення дефіциту у 2003 році для забезпечення можливості досягнення у 2004 році бюджетної позиції, близької до балансу. Для цього продовжувати обмежувати витрати та забезпечити використання бюджетних інструментів для зменшення дефіциту;

(iii) запровадити необхідні реформи в системі охорони здоров'я з метою зниження тягаря витрат та сприяння покращенню якості та стійкості державних фінансів шляхом покращення якості та економічної ефективності медичної допомоги; та

(iv) під час поточної каденції Парламенту прийняти погоджені зміни до Haushaltsgrundsatzegesetz та надати можливість проводити ефективний контроль за угодами, досягнутими під час спеціальної сесії Ради фінансового планування 21 березня 2002 року.

Ринки праці

Ринок праці Німеччини постраждав від економічного паління у 2001 році, коли зростання зайнятості зупинилось, а безробіття знову почало зростати. У 2000 році загальний рівень зайнятості становив 65%, що є вищим за середній показник по ЄС. Безробіття серед молоді є порівняно низьким. Водночас, безробіття, половину з якого складає довготермінове безробіття, залишається високим, на рівні 7,9%, що ненабагато вище середнього по ЄС. Різниця в рівнях безробіття по регіонах продовжує залишатись значною. Незважаючи на нещодавні заходи з придання гнучкості у переговорах з питань зарплати, різниця та мобільність не є достатніми для достатнього сприяння помітному зменшенню регіональної диференціації. Позитивні кроки, такі, як Закон Job-AQTIV та так звана "Модель Майца" з субсидіювання робочих місць з низьким рівнем зарплати, було запроваджено у новому законодавстві, направленому на раціоналізацію активних політик ринку праці (АПРП), але ефективність великомасштабних активних програм в регіонах з високим рівнем безробіття необхідно і надалі підвищувати. Більше того, активність працівників з низьким рівнем кваліфікації на ринку праці є дуже низькою, а ризик їх безробіття на 60% вищий, ніж у середнього працівника. Подальше збільшення рівня зайнятості в основному залежатиме від подолання все ще значних негативних стимулів та перешкод до діяльності працівників з низьким рівнем кваліфікації, працівників похилого віку та жінок на ринку праці. З огляду на викладене вище, при рішучому запровадженні усіх рекомендацій щодо зайнятості, прийнятих Радою у лютому 2002 року, основними пріоритетами для Німеччини повинні стати:

(i) інтенсифікація зусиль з забезпечення отримання винагороди за роботу за допомогою податкової реформи та реформи компенсаційних виплат, зокрема, для жінок та працівників похилого віку. Кандидатами для проведення реформи компенсаційних виплат є: правомірність компенсаційних виплат, умови отримання, тривалість та коефіцієнт заміщення, а також вихід з системи компенсаційних виплат при початку роботи. Розмір внесків на соціальне забезпечення повинен бути зменшений, зокрема, для працівників, які отримують нижній рівень зарплати, в той же час виконуючи вимоги щодо стійкості державних фінансів;

(ii) покращити ефективність АПРП, зокрема, при їх широкомасштабному використанні, та надалі вдосконалювати допоміжні засоби для пошуку роботи, при цьому покращуючи їх ефективність. Покращити спрямування АПРП на ті групи. Які найбільше наражаються на ризик довготермінового безробіття, а також задовольняти вимоги ринку праці;

(iii) стимулювати трудові інституції та системи переговорів по укладенню колективних договорів, при цьому дотримуючись самостійності соціальних партнерів, що приймає до уваги зв'язок між зміною рівня зарплати та умовами ринку праці, таким чином надаючи можливість провести оцінку зарплат по кваліфікаціях та географічних районах, в той же час зберігаючи спрямованість зміни рівня зарплати на стабільність та зайнятість;

(iv) стимулювати більш гнучку організацію роботи та переглянути правила, що регулюють укладання контракту найму, з метою стимулювання створення нових робочих місць та відновлення належної рівноваги між гнучкістю та безпекою; та

(v) усунути перешкоди для участі жінок у ринку праці, серед іншого, шляхом стимулювання створення установ по догляду за дітьми.

Товарні ринки, підприємництво та економіка, основана на знаннях

Економіка Німеччини є відносно відкритою як для великомасштабної економіки (за вимірюваннями за допомогою співвідношення загальної торгівлі до ВВП), а рівень споживчих цін наближається до середньоєвропейського. Розмір державної допомоги поступово знижується. Час та витрати, необхідні для започаткування приватної компанії з обмеженою відповідальністю, перебувають на середньоєвропейському рівні, та є лише мінімальними для індивідуальних підприємців. Німеччина обіймає сильні позиції в економіці, заснованій на знаннях, за вимірюванням за допомогою витрат бізнесу на науково-дослідницькі роботи, заявки на отримання патентів та частки робочої сили з принаймні закінченою середньою освітою. Прогрес в питаннях, пов'язаних з Внутрішнім ринком (транспонування директив щодо Внутрішнього ринку, відкриття ринку державних закупівель) було обмежено, частково з причини вжиття національних заходів, які служать цілям охорони навколишнього природного середовища, рівнем цін на електроенергію та газ для домашніх господарств, які знаходяться на рівні, який значно перевищує середньоєвропейський рівень, при цьому колишні регіональні монополісти все ще мають сильні позиції в сфері постачання. Насамкінець, рівень освіти 15-річних та частка учнів випускних класів, які йдуть до університетів, нижче середньоєвропейського рівня. Дві третини відповідної вікової групи розпочинають подвійну програму професійної підготовки, яка має позитивний вплив на рівень зайнятості молоді та зберігає рівень безробіття цієї вікової групи на порівняно низькому рівні в порівнянні з іншими державами-членами. З огляду на викладене, основними пріоритетами для Німеччини повинні стати:

(i) забезпечити ефективну конкуренцію на ринках електроенергії та газу, що призведе до зниження рівня та регіональних різниць у зборах, які стягуються за використання енергорозподільчих мереж; встановити регуляторну функцію для енергетики з огляду на забезпечення ефективного контролю умов встановлення тарифів;

(ii) вжити необхідних заходів для покращення рівня освіти учнів взагалі та особливо підвищити частку випускників шкіл, які вступають до університетів; та

(iii) збільшити темпи транспонування законодавства щодо Внутрішнього ринку з метою досягнення мети у 98,5% транспонованих директив щодо Внутрішнього ринку, та підвищити вартісний поріг державних тендерів, які опубліковуються в Офіційному віснику.

4. Греція

У 2001 році після падіння світової економіки, економічна активність дещо уповільнилась, але її було підтримано внутрішніми факторами. Значно нижчі ставки відсотку, що стали результатом участі у зоні євро з 2001 року, та збільшений потік фінансових ресурсів зі структурних фондів ЄС, поєднаний з підготовкою до Олімпійських ігор 2004 року, підтримали інвестиції. В той же час, значне збільшення обсягу споживчих кредитів та відновлення обсягу реального чистого прибутку, прискорило споживчі витрати. Тим не менш, зовнішня торгівля спричинили негативний вплив на зростання реального ВВП, що відображується як у високому обсязі внутрішнього попиту на імпортовані товари, так і в обмеженому покращенні конкуренції. Очікується, що така ж модель зростання існуватиме і у 2002 році, в той час як у 2003 році прогнозується покращення в результаті відновлення зовнішнього попиту. Протягом останніх років ситуація на ринку праці покращувалась повільно, у всій економіці рівень зайнятості зростав порівняно низькими темпами незважаючи на створення значної кількості нових робочих місць у секторі послуг та секторі будівництва. Інфляційне навантаження на початку 2001 року, що стало результатом макроекономічних наслідків зростання цін на нафту у 2000 році, почало уповільнюватись у другій половині 2001 року. Було завершено переговори про зарплату з приватним сектором. Угода включає номінальне збільшення у 5,4% та 3,9% на 2002 та 2003 року відповідно.

Незважаючи на досягнутий протягом останніх років прогрес, середньострокові виклики вимагають подальшого покращення функціонування економіки Греції. Протягом останніх років було виправлено фінансово-бюджетні диспропорції, але частка державного боргу все ще залишається на дуже високому рівні та вимагає подальшого повноцінного бюджетного регулювання, зокрема, зважаючи на серйозний ризик того, що фінансово-бюджетні диспропорції можуть виникнути в майбутньому з причини старіння населення. Поточна фаза зростання реального ВВП надає можливість прискорити структурні реформи, направлені на збільшення все ще низького рівня продуктивності праці, на покращення ефективності ринку праці та товарних ринків та на створення кращого бізнес-середовища. Насамкінець, боротьба з високим рівнем структурного безробіття а збільшення рівня зайнятості залишаються головними викликами.

Бюджетна політика

У 2002 році загальний дефіцит державного бюджету досяг 0,4% ВВП, а бюджет досяг балансу при включенні позабюджетних надходжень за надання ліцензій УМТС. Оновлена у 2001 році Програма стабільності передбачає досягнення бюджетного профіциту у 0,8% ВВП у 2002 році, і 1% ВВП у 2003 році; такі бюджетні прогнози основані на високому рівні зростання реального ВВП. Який досягає приблизно 4% ВВП щорічно протягом періоду. Бюджетна стратегія продовжує концентруватись на досягненні високого первісного державного профіциту, який, водночас, як очікується, зменшиться протягом періоду; фактично, покращення балансу державного бюджету повністю завдячує поступовому зменшенню відсоткових платежів, в той час як навпаки, очікується незначне скорочення поточних основних витрат. Очікується, що частка державного боргу впаде з 99,6% ВВП у 2001 році до 94,4% ВВП у 2003 році - зниження, обмежене автономними факторами, а саме великими фінансовими операціями. З огляду на викладене вище, та зважаючи на те, що Греція є учасником зони євро, бюджетна політика повинна спрямовуватись на:

(i) забезпечення того, що стан бюджету 2002 та 2003 років не сприятиме інфляційному навантаженню, також зважаючи на результати майбутньої національної угоди про рівень зарплати в приватному секторі на 2002 рік;

(ii) дотримуватись вже виданих у 2000 року загальних керівних принципів економічних політик, які вимагають застосування чітко визначених та зобов'язуючих норм для збільшення поточних витрат в постійних цінах;

(iii) забезпечити зниження частки державного боргу до ВВП відповідно до прогнозованого зниження державного дефіциту, а також разом зі зростанням номінального ВВП та обмеженням використання фінансових операцій, які негативно впливають на рівень державного боргу; та

(iv) прискорити реформу соціального забезпечення, та, зокрема, у 2002 році розпочати реформу пенсійної системи з метою уникнення значних бюджетно-фінансових диспропорцій, які можуть виникнути у прийдешніх роках з причини старіння населення.

Ринки праці

Економічне зростання в Греції в останні роки супроводжувалось зростанням рівня зайнятості (хоча його темпи були нижчими, ніж середньоєвропейські). В той час як таке зростання рівня зайнятості спочатку перевищило темпи збільшення пропозиції праці, протягом одного або двох останніх років зростання темпів створення нових робочих місць призвело до невеликого падіння рівня безробіття, особливо у 2000 році. Водночас, ринок праці Греції все ще характеризується низьким рівнем зайнятості (55,7% у 2000 році) та високим рівнем структурного безробіття. Більше того, ринок праці є високо сегментованим з високим рівнем безробіття молоді та жінок, та високою часткою довготермінового безробіття. Політичні заходи на ринку праці у 2001 році фокусувались на імплементації пакету реформ на ринку праці, прийнятому у грудні 2000 році, та на реформах Державної служби зайнятості та систем загальної та професійної підготовки, що тривають. Незважаючи на останні заходи, ринок праці все ще відображує низку проблем, включаючи: жорстке регулювання ринку праці, недостатня диференціація зарплати, та спотворення стимулів до роботи в офіційному секторі, поєднане з пенсійною допомогою та з податковою системою. Останнє включає високий ступінь прогресивності податку на особисті доходи та високе навантаження на найманих працівників, в порівнянні з самозайнятими, навіть за низького середнього податкового навантаження. Більше того, система загальної та професійної підготовки повинна бути надалі посилена з метою кращого задоволення вимог ринку праці. З огляду на викладене вище, при рішучому запровадженні Рекомендацій щодо зайнятості, прийнятих Радою у лютому 2002 року, основними пріоритетами Греції повинні стати:

(i) негайно приступити до реформ пенсійної допомоги з метою заохочення працівників похилого віку приступити до роботи та залишатися на робочому місці;

(ii) продовжувати та покращувати системи загальної та професійної підготовки з метою покращення кваліфікації робочої сили та задоволення потреб ринку праці;

(iii) продовжувати досягнення прогресу в усуненні основних спотворень стимулів зайнятості, які виникають з причини взаємодії внесків на соціальне забезпечення та суворості ринку праці;

(iv) заохочувати зміни у системі формування зарплати з метою забезпечення кращого врахування зарплатами різниці у рівнях продуктивності та умов місцевих ринків праці. Зокрема, можливість виходу, включена до територіальних угод з зайнятості, повинна стати практичною можливістю; та

(v) повністю запровадити пакети реформ ринку праці, та проводити моніторинг їх впливу на функціонування ринку праці з метою забезпечення максимізації позитивного впливу. Зокрема, в подальшому розраховувати на такі зусилля шляхом пом'якшення обмежувального законодавства щодо захисту зайнятості, з огляду на забезпечення належної рівноваги між гнучкістю та безпекою, та шляхом прискорення реструктуризації Державної служби зайнятості.

Товарні ринки, підприємництво та економіка, основана на знаннях

Частково завдяки своєму географічному розташуванню, економіка Греції менш відкрита, ніж будь-яка інша держава-член (за вимірюваннями за допомогою співвідношення загальної торгівлі до ВВП). Ефективне застосування правил політики конкуренції є, таким чином, дуже важливим для гарантування високого рівня конкуренції на внутрішніх товарних ринках та стимулювання підвищення продуктивності. Насправді, рівень продуктивності праці, при його значному збільшенні протягом останніх років, залишається передостаннім в ЄС. Недостатній рівень транспонування законодавства щодо Внутрішнього ринку було зменшено більш ніж наполовину, але він все ще залишається нижче цільового значення у 98,5% для березня 2002 року. В той час як тривають зусилля з покращення бізнес-клімату та посилення функціонування державного управління, витрати на заснування нової компанії залишаються високими, а система оподаткування компаній є доволі складною та, можливо, обмежує стимули фірм до зростання. Також, оскільки лібералізація розпочалась лише нещодавно, становище на ринку існуючих учасників ринку в мережевих галузях залишається сильним. Низький рівень освіти населення залишається предметом стурбованості, та є одним з факторів, відповідальних за все ще низький, хоча і зростаючий, загальний рівень проникнення інформаційно-комунікаційних технологій в Греції (проникнення широкосмугового доступу є найнижчим в ЄС), та низький рівень проведення науково-дослідницьких робіт та інновацій. З огляду на викладене вище, основними пріоритетами Греції повинні стати:

(i) вживати зусиль для збільшення доступності кваліфікованого людського капіталу, стимулювання залучення бізнесу до науково-дослідницької діяльності та інновацій та продовжувати покращення проникнення інформаційно-комунікаційних технологій;

(ii) продовжувати вдосконалення адміністративних правил та процедур з метою покращення ефективності державного управління та зробити систему оподаткування компаній нейтральною по відношенню до форми організації бізнесу;

(iii) збільшити ефективність конкуренції в лібералізованих мережевих галузях, зокрема, в постачаннях електроенергії та послуг морського транспорту; та

(iv) зберегти прогрес, вже досягнутий в підвищенні темпу транспонування законодавства щодо Внутрішнього ринку, для досягнення цільового значення у 98,5% директив щодо Внутрішнього ринку.

5. Іспанія

Після зростання на приблизно 4% у 1999 та 2000 роках, у 2001 році зростання виробництва послабилось з причини більш помірного внутрішнього попиту, зокрема, протягом року різко зменшились інвестиції в обладнання, та поступово уповільнився експорт. У 2002 році, протягом якого значним чином позначився вплив уповільнення, зареєстрованого у другій половині попереднього року, зростання ВВП, за очікуваннями, в подальшому в середньому уповільниться, але відновлення посилиться впродовж року. Таке відновлення повинно обумовлюватись як поступовим покращенням компонентів внутрішнього попиту, так і відновленою динамікою експорту. У 2003 році, разом з кращими міжнародними прогнозами, та за підтримки відновленими внутрішніми витратами, ВВП повинен зрости відповідно до оцінюваного потенціалу. Основуючись на цьому макроекономічному сценарії, зростання зайнятості повинно уповільнитись у 2002 році та відновитись у наступному році, що передбачає зниження рівня безробіття до приблизно 12% у 2003 році. Очікується, що інфляція впаде в середньому до приблизно 2,5% у 2002 році в порівнянні з 3,6% у попередньому році. Таке полегшення інфляційного навантаження буде підтримане національною угодою про встановлення рівня зарплати, підписаною минулого року, з метою збереження регулювання зарплати, та помірними цінами імпорту. У 2003 році інфляція надалі може уповільнитись в середньому до приблизно 2,0%. Хоча в Іспанії досягнуто прогрес у запровадження рекомендації ЗКПЕП 2001 року, а прогнози для економіки Іспанії є позитивними, деякі проблеми все ще залишаються невирішеними. Зокрема, необхідно вирішити питання довготермінової стійкості державних фінансів за допомогою комплексних реформ пенсійної системи, оскільки угода, підписана у квітні 2001 року між урядом та соціальними партнерами не являє собою значного кроку у вирішенні основних диспропорцій.

По-друге, рівень безробіття, хоча знижується, при цьому більш ніж на 10 відсоткових пунктів нижче за пікове значення 1994 року, залишається високим в порівнянні з іншими державами-членами ЄС, разом з диспропорціями між регіонами та низьким рівнем зайнятості, особливо жінок. Насамкінець, незважаючи на полегшення інфляційного навантаження, інфляція, що є його передумовою, продовжує спричиняти порівняно високі темпи зростання, в той же час стає очевидно, що зростання продуктивності праці є млявим. Такий стан речей може бути показником недостатнього рівня конкуренції в деяких секторах та прогалин у розвитку економіки, основаній на знаннях.

Бюджетна політика

Незважаючи на продовження у 2001 році слабкішого зростання фіскальної консолідації, коли загальний державний сектор вперше за останні 25 років досяг балансу в порівнянні з дефіцитом у 0,3%, зареєстрованим у 2000 році. Відповідно до оновленої Програми стабільності на 2002-2005 роки, очікується, що у 2003 році загальний державний сектор збереже баланс, і досягне профіциту у 0,2% ВВП у 2005 році. Фіскальна стратегія, зазначена в оновленій Програмі, залишається незмінною в порівнянні з попередніми програмами. Вона заснована на обмеженні основних поточних витрат, підтримується зменшенням відсоткових платежів, що дозволяє збільшити капітальні витрати. В свою чергу, програма передбачає нову реформу податку на особистий дохід, яка набуває чинності з 2003 року, що відповідає збереженню фіскальної консолідації. Програма включає нові фінансові системи для територіальних громад, що передбачає децентралізацію повноважень на стягнення податків та витрачання грошових коштів. Паралельно з початком роботи цієї нової системи, було прийнято Закон про бюджетну стабільність, направлений на забезпечення зобов'язання усіх загальних державних під-секторів дотримуватись цілі збереження балансу. Це сприятиме посиленню стійкості державних фінансів в Іспанії.

Оновлена Програма стабільності на 2002-2005 роки не надає докладної інформації про заходи для боротьби з проблемою старіння населення, а проголошені наміри продовжувати реформу пенсійної системи не мають докладного плану дій. Це може викликати стурбованість, при негативних демографічних прогнозах для Іспанії, відповідно доданих Євростату. В недавньому минулому основними заходами, прийнятими для боротьби з проблемою старіння населення були, по-перше, Фонд соціального забезпечення, створений у 2000 році для фінансування майбутніх зобов'язань, активи якого, як планувалось, досягнуть 1% ВВП у 2004 році відповідно до останньої програми стабільності. (На початку квітня органи влади Іспанії проголосили, що ця мета буде досягнута у 2002 році). Додатково, було запроваджено деякі стимули для підвищення ефективного пенсійного віку. Взагалі, зважаючи, що Іспанія є учасником зони євро, її бюджетна політика повинна спрямовуватись на:

(i) як заплановано - забезпечення обмеження основних поточних витрат таким чином, який зберігає збалансованість бюджетної позиції відповідно до оновленої програми стабільності;

(ii) забезпечення того, що реформа податку на особистий дохід, яка має бути прийнята у 2002 році, посилює стимули до роботи та заощаджень, та не наражає на ризик середньострокові цілі стабільності; та

(iii) всебічно переглянути державну пенсійну систему в такий спосіб, який стимулював би її довготермінову життєздатність. Надавати пріоритет запровадженню ініціатив для підвищення ефективного пенсійного віку та використанню доходів, зареєстрованих у під-секторі соціального забезпечення для подальшого збільшення резервного пенсійного фонду.

Ринки праці

Відзначене покращення в функціонуванні ринку праці протягом останніх декількох років означає, що Іспанія швидко надолужує інші держави-члени ЄС в розрізі рівня зайнятості. Загальний рівень зайнятості зріс з 52,3% у 1999 році до 54,7% у 2000 році. Рівень зайнятості жінок зріс на три відсоткових пункти до 40,3%. Безробіття продовжує скорочуватись, до 13,0%, а рівень безробіття серед жінок вдвоє перевищує рівень безробіття серед чоловіків. Регіональні диспропорції залишаються значними, при цьому рівень безробіття в континентальній частині варіюється від 6,3% до 22,3% (Q4 2001 рік). Ключові структурні проблеми включають неспроможність трудових витрат регулюватись відповідно до продуктивності та місцевих умов ринку праці, та низька мобільність робочої сили, частково завдяки жорсткості ринку житла та функціонуванню окремих регіональних схем компенсаційних виплат. Реформи березня 2001 року явно направлені на усунення жорсткості у сфері контрактів про найм. Залишається все ще велика кількість можливостей для збільшення загального рівня інвестицій у навчання та для заходів з забезпечення ефективності політик ринку праці. З метою збереження вражаючого функціонування, яке спостерігалось протягом останніх років, потребуватимуться подальші зусилля зі стимулювання збільшеної участі на ринку праці. З огляду на викладене вище, при рішучому запровадженні усіх рекомендацій в сфері зайнятості, прийнятих Радою у лютому 2002 року, основними пріоритетами для Іспанії повинні стати:

(i) вжиття подальших кроків в напрямку реформування формування зарплати в такий спосіб, який краще відображує регіональні різниці та змінюється відповідно до покращення продуктивності та різниці у кваліфікаціях;

(ii) зменшення перешкоди до мобільності робочої сили шляхом, серед іншого, покращення функціонування ринку житла та реформування регіональних схем компенсаційних виплат, та заохочення створення умов, сприятливих для створення робочих місць у відсталих регіонах;

(iii) забезпечення ефективності активних заходів на ринку праці та їх узгодження з потребами верств, що найбільш наражаються на ризик довготермінового безробіття, або верств з найнижчими частками участі (особливо жінок) та з вимогами ринку праці;

(iv) вживати подальших кроків для заохочення збільшення участі робочої сили, особливо серед жінок, та прийняти цілі для достатнього забезпечення інструментів для догляду за дітьми та іншими утриманцями;

(v) забезпечення належної рівноваги між гнучкістю та безпекою шляхом проведення ретельного моніторингу впливу останніх реформ контрактів про найм, та вживати подальших заходів, за необхідності, з огляду на якнайскоріший прогрес в розрізі зниження частки контрактів з фіксованим терміном та збільшення частки контрактів на неповну зайнятість.

Товарні ринки, підприємництво та економіка, основана на знаннях

Протягом останніх років відкритість економіки Іспанії постійно зростала. Рівень транспонування законодавства щодо Внутрішнього ринку є одним з найвищих у ЄС. Водночас, уповільнення зростання продуктивності розглядається як проблема для економіки Іспанії, що відновлюється. Імплементація ініціативного плану лібералізації, розпочата Урядом у червні 2000 року, продовжилась у 2001 році, але частка ринку існуючих операторів на ринках фіксованих телекомунікацій та газу залишається високою, а оптовий ринок електроенергії все ще характеризується зниженою кількістю приватних учасників. Додатково, в деяких неторгових секторах, таких, як гіпермаркети, все ще наявні притаманні для такого сектору правила, які мають обмежувальний вплив на конкуренцію. Ініціативи зі збільшення кількості користувачів інформаційно-комунікаційних технологій та стимулювання науково-дослідницьких робіт були прийняті Урядом, і їх результати очікуються в найближчому майбутньому. Низький рівень зі сторони держави та бізнесу на науково-дослідницьку роботу, разом з порівняно низькою кількістю заявок на отримання патентів, залишається основною слабкістю в порівнянні з іншими державами-членами. Рівень державних витрат на освіту є нижчим за середньоєвропейський, а рівень освіти є низьким. Насамкінець, регуляторні положення для підприємств малого та середнього бізнесу залишаються порівняно ускладненими, що може сприяти більш довгому часу та високим витратам, необхідним для заснування нової компанії. З огляду на викладене вище, основними пріоритетами для Іспанії повинні стати:

(i) продовжувати проводити політики, спрямовані на вирівнювання умов для учасників ринку в секторах телекомунікацій та енергетики, на зменшення частки ринку поточних учасників ринку з метою зміцнення ефективної конкуренції у таких секторах, та на заохочення входу на оптовий ринок електроенергії;

(ii) продовжувати вживати заходів для забезпечення дотримання конкуренції у роздрібній торгівлі;

(iii) вживати зусиль для збільшення людського капіталу, участі бізнесу у науково-дослідницьких роботах та інноваціях, та у проникненні інформаційно-комунікаційних технологій; та

(iv) проводити стратегію, спрямовану на зменшення адміністративного навантаження на бізнес, включаючи час та кошти, необхідні для реєстрації нової компанії.

6. Франція

Після трьох років стрімкого зростання, яке спричинило значне зростання зайнятості, економічна активність помітно знизилась з початку 2001 року, відображаючи вплив виснаження глобальної економіки. Стрімке зниження експорту викликало зміни в акціях та облігаціях, а інвестиційні проекти було відкладено. І навпаки, приватне споживання, яке скористалося вигодами стрімкого зростання чистого доходу та швидко одужуючого ринку праці, залишився динамічним, що дозволяє економіці уникнути більш серйозного падіння. Перспективи на 2002 та 2003 роки є більш сприятливими; оскільки економіка не відчуває будь-якої серйозної диспропорції, покращення довіри та прискорення зовнішнього попиту повинні призвести до відновлення зростання ВВП протягом 2002 року. Незначне погіршення ситуації на ринку праці, яке спостерігається з травня 2001 року, повинно припинитись протягом 2002 року, коли, як очікується, рівень безробіття продовжить падіння. Це не повинно значно впливати на поведінку зарплат, які, за прогнозами, помірно зростуть. Насамкінець, інфляція повинна залишитись на рівні до 2% протягом двох наступних років, на одному з найнижчих рівнів в зоні євро. В порівнянні з іншими країнами зони євро, економіка Франції демонструвала високу здатність до швидкого відновлення після шоку, спричиненого зовнішнім попитом. Це частково можна віднести до міцності ринку праці та більш низької інфляції, разом з позитивними ефектами раніше запланованого зниження рівня податків. Водночас, необхідно і надалі продовжувати прогрес. На ринку праці головними викликами залишаються збільшення участі на ринку праці та зменшення високого рівня структурного безробіття. Більше того, необхідно приступити до реформи системи охорони здоров'я та пенсійної реформи з огляду на забезпечення стійкості державних фінансів. Необхідно вживати зусиль для забезпечення контролю за державними витратами, зокрема, в секторі охорони здоров'я. Насамкінець, з метою покращення функціонування економіки в середньостроковій перспективі, необхідно прискорити структурні реформи, зокрема, лібералізацію мережевих галузей.

Бюджетна політика

У 2001 році зростання загального дефіциту державного бюджету оцінюється у 1,5% ВВП (1,4%, включаючи надходження за надання ліцензій УМТС), у порівнянні з 1,3% у 2000 році. Недосягнення цільового значення дефіциту, встановленого у Фінансовому законі 2001 року у 1% ВВП можна пояснити частково циклічними умовами, які знизили податкові надходження, а частково вище ніж запланованим зростанням номінальних витрат. Згідно з макроекономічними припущеннями оновленої програми стабільності 2001 року, зважаючи на запровадження знижень податків та запланованого збільшення реальних витрат, загальний дефіцит державного бюджету у 2002 році повинен сягнути 1,9% ВВП, після чого він незначним чином знизиться у 2003 році. Новий Уряд тільки розпочав запровадження аудит державних фінансів. Вжиття заходів з консолідації відповідно до положень оновленої програми стабільності 2001 року є необхідним кроком з огляду на середньострокові виклики для загальних урядових фінансів, які обумовлені старінням населення. Зменшення загального рівня оподаткування також є важливим для зміцнення потенціалу зростання без створення загроз для безпеки фіскальної консолідації. З огляду на викладене вище, та зважаючи на те, що Франція є учасником зони євро, бюджетна політика повинна спрямовуватись на:

(i) забезпечення дотримання у 2002 році реферативного значення загального бюджетного дефіциту у 3%; з цією метою, Уряд повинен проводити ретельний моніторинг бюджетних зрушень та забезпечити бездефіцитний результат усіх скорочень податків;

(ii) забезпечення значного скорочення дефіциту у 2003 році з метою можливості досягнення у 2004 році бюджетної позиції, близької до балансу; та

(iii) невідкладно розпочати проведення комплексної політики структурних реформ. Розробленої для зміцнення потенціалу зростання та зменшення у середньостроковій перспективі загального рівня державних витрат; зокрема, невідкладно розробити комплексну реформу пенсійної системи, яка дозволяє забезпечити її стійкість в контексті старіння населення.

Ринки праці

Після низки вражаючих років, разом з уповільненням економічної діяльності уповільнилось і зростання зайнятості, а тенденція до поступового зменшення рівня безробіття припинилась. Незважаючи на добре функціонування протягом попередніх років, рівень зайнятості у Франції залишається порівняно низьким (6,2% у 2000 році), а серед працівників похилого віку - дуже низьким. Рівень безробіття все ще високий, особливо серед молоді, незважаючи на великомасштабні державні програми створення робочих місць для молоді. Заходи з реалізації політики у 2001 році включали: продовження запровадження законодавства про 35-годинний робочий тиждень, особливо перехідний період для підприємств малого та середнього бізнесу; запровадження нових програм допомоги безробітним в пошуках роботи; продовження поетапного запровадження податкового заліку за зароблений дохід; і, насамкінець, прийняття нового закону про соціальний розвиток, який посилив законодавство про захист зайнятості. Більше того, субсидовані державою програми створення нових робочих місць протягом останніх років втілились у значну частку новостворених робочих місць. Водночас, незважаючи на останні заходи, все ще залишаються проблеми існування негативних стимулів, спричинених податковою системою та системою компенсаційних виплат, особливо для працівників з низьким рівнем оплати праці та працівників похилого віку. Перехід на більш короткий робочий тиждень також міг стати більш проблематичним для підприємств малого та середнього бізнесу, незважаючи на заходи для уможливлення більш безболісного його запровадження в таких фірмах. Додатково, тривале поетапне запровадження більш короткого робочого тижня призвело до існування декількох значень мінімальної зарплати, деякі з яких швидко зростали з причини взаємодії механізму індексації для мінімального значення погодинної оплати з автоматичним збільшенням погодинної зарплати. Насамкінець, неясно, який подальший вплив нещодавно прийняте законодавство про захист зайнятості буде спричиняти на динаміку ринку праці. З огляду на викладене вище, при рішучому запровадженні усіх рекомендацій щодо зайнятості, ухвалених Радою у лютому 2002 року, головними пріоритетами для Франції повинні стати:

(i) консолідація останніх реформ податкової системи та системи компенсаційних виплат для покращення стимулів для початку та залишення на роботі, та стимулювання пошуку роботи. По-перше, необхідно посилити стимули для людей похилого віку залишитись на роботі, зокрема, шляхом зменшення можливостей для дострокового виходу на пенсію, та шляхом реформування загальної пенсійної системи. По-друге, увагу повинно бути приділено працівникам з низьким рівнем оплати праці, негативним стимулам для часткової зайнятості та програмам гарантування мінімального доходу;

(ii) проводити ретельний моніторинг запровадження 35-годинного робочого тижня, та вживати заходів, необхідних для уникнення в середньостроковій перспективі будь-якого негативного впливу на витрати на зарплату та пропозицію робочої сили, в той же час заохочуючи повне використання можливостей для більш гнучкої організації праці; та

(iii) реформувати законодавство з захисту зайнятості з огляду на відновлення належної рівноваги між більшою гнучкістю та безпекою з метою спрощення доступу до зайнятості. Уникати будь-якого негативного впливу останніх змін у законодавстві про зайнятість на динаміку ринку праці.

Товарні ринки, підприємництво та економіка, основана на знаннях

Економіка Франції відкрита для міжнародної конкуренції та добре інтегрована до Європейських ринків. Продуктивність праці була порівняно високою, а рівень цін падав до середньоєвропейського рівня. Протягом останніх двох років було досягнуто прогрес у транспонуванні директив щодо Внутрішнього ринку, а спеціальна державна допомога помітно знизилась. Водночас, лібералізація ринків газу та електроенергії проходить низькими темпами, а темп Франції у транспонуванні директив щодо Внутрішнього ринку все ще значно нижче цільового рівня у 98,5%, встановленого для березні 2002 року. Більше того, незважаючи на окремі покращення, адміністративне навантаження на бізнес залишається одним з найвищих у ЄС. Насамкінець, хоча було вжито заходів для стимулювання розвитку суспільства, заснованого на знаннях, Франція все ще знаходиться позаду більшості інших держав-членів, особливо в розрізі використання Інтернету. З огляду на викладене вище, основними пріоритетами для Франції повинні стати:

(i) прискорити лібералізацію секторів газу та електроенергії шляхом невідкладної імплементації чинної Газової Директиви, за допомогою відкриття для конкуренції ринків для споживачів, які не є домашніми господарствами, та стимулювання входження на ринок для заохочення ефективної конкуренції;

(ii) підвищити рівень транспонування директив щодо Внутрішнього ринку з метою досягнення цільового значення у 98,5%;

(iii) продовжити вжиття зусиль, направлених на зменшення адміністративного навантаження на бізнес, особливо шляхом зменшення часу, необхідного для реєстрації нової приватної компанії з обмеженою відповідальністю; та

(iv) вживати подальших заходів для спрощення доступу домашніх господарств, малого бізнесу та шкіл до Інтернету.

7. Ірландія

Після зростання в період з 1996 до 2000 року в середньому на 9,9%, економіка Ірландії зазнала стрімкого уповільнення впродовж 2001 року. Послаблення активності відбулось з причини взаємодії обмежень продуктивності, дій з попередження ящуру, та уповільнення світової економіки взагалі, та інформаційно-комунікаційного сектору зокрема, на ризики ушкодження від яких Ірландія наражається більше інших держав ЄС. Показники довіри та індекс купівельної спроможності передбачають, що відновлення розпочнеться наприкінці 2001 року, при цьому помітне зростання очікується приблизно з середини 2002 року. До 2003 року економіка має повернутись до темпів зростання, стійких у середньостроковій перспективі, на рівні приблизно від 5% до 6%. В той час як у 2001 році ринок праці незвично життєздатним, подальше зростання безробіття вважається невідворотнім у 2002 році до приблизно 4,5%. Незважаючи на це, очікується, що ринок праці залишиться доволі тісним. В результаті цього очікуються певні зрушення в положеннях про зарплату в національній угоді, а спричинене внутрішніми факторами інфляційне навантаження імовірно не пом'якшиться. З причини збільшення ставок різних непрямих податків, середня інфляція у 2002 році буде імовірно вищою за 4,0%, зареєстровані у 2001 році, хоча загальна тенденція з першого кварталу 2002 року повинна знижуватись.

Соціальне партнерство було наріжним каменем економічної політики Ірландії з 1987 року. Чинна трирічна угода, чинність якої завершується наприкінці 2002 року, передбачала збільшення доходу після оподаткування на 25% або більше, повинно було досягатись шляхом поєднання зростання номінальної зарплати та податковими пільгами на прямі податки. Ключовим викликом є пристосування поточного процесу встановлення зарплати та зобов'язань щодо податків та витрат у національних угодах до нового середовища, що характеризується умовами, які межують з повною зайнятістю та більш обмеженими бюджетними ресурсами. Зростання дискреційних (виділених) витрат протягом останніх років було двозначним, що не є раціональним в контексті більш повільного середньострокового економічного зростання, хоча необхідно відзначити поточну низьку частку витрат в Ірландії. Розробка необхідних політик для направлення державних витрат відповідно до ресурсів в середньостроковій перспективі та покращення контролю за витратами (в той же час звертаючи увагу на ключову інфраструктуру та інші пріоритети для тривалого економічного зростання) повинні розглядатись як інший головний виклик. В той час як Ірландією вжито заходів для збільшення конкуренції на окремих ринках, в деяких секторах залишається недостатній ступінь конкуренції. Наприклад, сфери професійних послуг, роздрібної торгівлі та мережевих галузей все ще становлять предмет для посилення конкуренції.

Бюджетна політика

У 2001 році значний дефіцит податкових надходжень призвів до загального профіциту державного бюджету у 1,7% ВВП, що приблизно на 2,5 відсоткових пункти нижче цільового значення. Це найнижчий профіцит з 1997 року. Цілі програми стабільності на 2002-2004 роки передбачають невеликий профіцит у 2002 році та прогнозують повернення до (невеликого) дефіциту у 2003-2004 роках. Водночас, у разі невикористання значних асигнувань на покриття непередбачених витрат, включених до цілей 2003-2004 років, кожного року буде реєструватись невеликий профіцит, а вимогу Пакту стабільності та зростання щодо дотримання позиції, близької до балансу, буде в широкому сенсі дотримано. Щодо зрушень у заборгованості, програма стабільності прогнозує практичну стабілізацію частки боргу на нижчому рівні у 34% ВВП. З огляду на викладене вище, та зважаючи, що Ірландія є учасником зони євро, бюджетна політика повинна спрямовуватись на:

(i) забезпечення нейтральності в широкому сенсі стану бюджету у 2002 році;

(ii) забезпечити тривале дотримання вимог щодо наближеного до балансу бюджету, передбачених у пакті стабільності та зростання після 2002 року; та

(iii) покращити контроль за витратами шляхом встановлення норм та забезпечити у бюджеті 2003 року і надалі спрямування пріоритетів витрат та створення ресурсів на тривалий бюджетний та економічний результат.

Ринки праці

Зростання зайнятості добре відчувалось протягом 2001 року, незважаючи на уповільнення економіки, при цьому темпи зростання, хоча і були повільними, все ж в середньому досягали 3% на рік. Загальний рівень зайнятості перевищує середньоєвропейський показник, а зростання рівня зайнятості жінок продовжує випереджати зростання рівня зайнятості чоловіків, але все ще залишається місце для подальшого зростання рівня зайнятості жінок. Протягом другої половини 2001 року рівень безробіття незначно зріс, але наприкінці року він все ще залишиться приблизно на рівні 4%. В той час як цей показник імовірно дещо зросте у 2002 році, очікується, що умови, які межують з повною зайнятістю, продовжать існувати. Наявні свідчення вказують, що зростання доходів залишиться доволі високим, і у 2001 році зростання зарплати перевищить 7,5%, що передбачено національною угодою. Виклики тісного ринку праці, що залишились, відносяться до мобільності робочої сили та майбутнього процесу встановлення зарплат. З огляду на викладене, при рішучому запровадженні усіх рекомендацій щодо зайнятості, ухвалених Радою у лютому 2002 року, головними пріоритетами для Ірландії повинні стати:

(i) заохочення встановлення зарплат відповідно до розвитку продуктивності та різниці у кваліфікації, та з огляду на підтримку конкуренції та цінової стабільності; та

(ii) продовження концентрації заходів на збільшенні участі жінок на ринку праці.

Товарні ринки, підприємництво та економіка, основана на знаннях

Ірландія дуже відкрита для міжнародної конкуренції, а продуктивність праці значно перевищує середньоєвропейський показник. У 2000 році рівень цін в Ірландії був на 5% вищим середньоєвропейського рівня, і протягом останніх років зростав відносно середньоєвропейського значення. Продовжується лібералізація мережевих галузей, хоча поточні учасники, які перебувають у державній власності, все ще мають високі частки ринку у цих галузях. В той час як правила впливають на рівень конкуренції в окремих секторах послуг, таких, як професійні послуги та роздрібна торгівля, загальне регуляторне навантаження на бізнес є низьким. У березні 2002 року темпи транспонування директив щодо Внутрішнього ринку (97,9%) залишились нижче цільового значення у 98,5%. Секторальна та спеціальна державна допомога є низькою, хоча загальна державна допомога (у % до ВВП) перебуває на одному з найвищих рівнів у ЄС. Виробництво продукції інформаційно-комунікаційних технологій в Ірландії (у % до загального обсягу виробництва) є найвищим в ЄС, частково з причини присутності великої кількості закордонних фірм, що працюють в сфері високих технологій. Водночас, рівень витрат на науково-дослідницькі роботи нижче середньоєвропейського значення, зокрема, рівень державних витрат на науково-дослідницькі роботи, на що вже було направлено нещодавні заходи. З огляду на викладене вище, основними пріоритетами для Ірландії повинні стати:

(i) вжиття заходів для збільшення ефективної конкуренції у місцевому телекомунікаційному, газовому, транспортному секторах та секторі електроенергії, зокрема, звернути увагу на високі частки ринку державних або приватних поточних учасників ринку;

(ii) звернути увагу на урядові нормативні акти, які можуть спотворити конкуренцію в окремих секторах ринку, таких, як надання професійних послуг та роздрібна торгівля; та

(iii) підвищити темпи транспонування законодавства щодо Внутрішнього ринку з метою досягнення цільового значення транспонування директив щодо Внутрішнього ринку у 98,5%.

8. Італія

У 2001 році зростання реального ВВП уповільнилось до 1,8%, що було спричинено зменшенням впливу зовнішніх факторів, та, відповідно, послабленням внутрішнього попиту. Після проходження у листопаді найнижчої точки падіння, очікується. Що економічна активність поступово відновиться на початку 2002 року за рахунок покращення глобальних перспектив та відновлення довіри. Покращення імовірно стане стрімким приблизно всередині року. Зокрема, очікується, що інвестиційні витрати зростуть з огляду на тимчасову програму податкових пільг, яка має завершитись наприкінці року. Завдяки низькій відправній точці, успадкованій з 2001 року, у 2002 році зростання реального ВВП залишиться набагато нижче 2%, а його підвищення до 2,75% очікується у 2003 році. Зростання зайнятості у 2002 році імовірно знизиться з причини відставання продуктивності. Прогнозується, що функціонування ринку праці знов покращиться у 2003 році, при цьому рівень зайнятості імовірно знизиться нижче 9%. За умов відсутності значного навантаження, що спричинюється імпортними цінами та зарплатами, та все ще негативного відставання продуктивності до кінця року, очікується, що у 2002 році інфляція уповільниться. Водночас, з причини зростання інфляційного тиску протягом перших чотирьох місяців 2002 року, спричиненого тимчасовим впливом, встановлено, що середньорічна інфляція залишиться на рівні вище 2%. Очікується, що у 2003 році інфляція дещо уповільниться протягом року, але імовірно залишиться на рівні 2% з причини збільшення навантаження зі сторони попиту, спричиненого відновленням економіки.

Протягом наступних років фіскальна політика спрямовується на одночасне досягнення значного скорочення податкового навантаження, в той же час дотримуючись середньострокової цілі досягнення балансу або профіциту бюджету. Таким чином, покращення контролю за державними витратами та їх якості залишається першочерговим питанням. Хоча і дещо надолужене у 2001 році, значна різниця у рівні безробіття між Півднем та Північчю продовжує бути головною проблемою в регіональному сенсі та на ринку праці. Пов'язаними з цим проблемними питаннями є обмежуюче законодавство про захист праці та недорозвинута система державної підтримки безробітних. Для виконання цілі підвищення розгону зростання економіки до приблизно 3% на рік, економічна політика повинна звернути увагу на низький рівень зайнятості, а також прискорити повільний до цього часу перехід до суспільства, заснованого на знаннях, в розрізі освітньої підготовки, кваліфікованих людських ресурсів та проведення науково-дослідницьких робіт. В цьому ж політичному контексті, необхідним є покращення бізнес-оточення та посилення конкуренції на товарних ринках.

Бюджетна політика

Рівень загального дефіциту бюджету по відношенню до ВВП у 2000 році, попередньо оцінюваний у 1,5% ВВП (0,3% ВВП, включаючи надходження за надання ліцензій УМТС), було переглянуто до 1,7% ВВП (0,5%, включаючи надходження за надання ліцензій УМТС). В основному внаслідок такого перегляду, загальнодержавним результатом у 2001 році став дефіцит у 1,4% ВВП, в порівнянні з очікуваними 1,1% ВВП. У 2001 році державний бюджет скористався вигодами одноразових операцій, розмір яких досяг приблизно 0,6% ВВП (обсяг продажу об'єктів нерухомості, що перебували у державній власності, сягнув 0,4% ВВП, в основному шляхом процесу сек'юретизації, та 0,2% ВВП від сек'юретизації майбутніх чистих надходжень від державної лотереї). Основні поточні витрати були в основному стабільними на рівні 37,5% ВВП, після зниження на 0,3 відсоткових пункту ВВП між 1999 та 2000 роками. Циклічно змінюваний дефіцит, відповідно до розрахунків Комісії, дещо покращився в порівнянні з 2000 роком. Але основні бюджетні позиції не покращуються, якщо одноразові операції вирахувані в обох роках. Частка боргу зменшилась на 1,2 відсоткових пункту ВВП до 109,4% - помітне уповільнення у процесі постійного зниження. Труднощі в досягненні цілей приватизації, пов'язані з ринковими факторами, та нижче за очікуване зростання в основному стали причинами такого уповільнення.

Оновлена у листопаді 2001 року програма стабільності націлена на значне скорочення частки дефіциту до 0,5% ВВП у 2002 році, та досягнення збалансованого бюджету у 2003 році, в той же час частка боргу повинна впасти до рівня нижче 100% ВВП у 2004 році. Італійська влада стикнулась з викликом забезпечення додаткових та тривалих знижень частки основних витрат по відношенню до ВВП, покращення якості витрат, зменшення податкового навантаження, при цьому досягаючи цілі та зберігаючи бюджет, наближений до балансу, що вимагається Пактом стабільності та зростання. З огляду на викладене, та заважаючи на те, що Італія є учасником зони євро, бюджетна політика повинна спрямовуватись на:

(i) забезпечити у 2002 та 2003 роках слідування напрямку зниження дефіциту, з метою досягнення у 2003 році цілі - бюджету, наближеного до балансу, шляхом гарантування основного профіциту на найвищих рівнях, прогнозованих в оновленій програмі стабільності, особливо завдяки покращеному контролю за витратами;

(ii) забезпечення відповідності розкладу та рамок реформ оподаткування, окреслених в дозвільному акті, представленому Парламенту, та направленому на зменшення податкового навантаження, спрощення оподаткування та звуження податкового клину, досягненню та збереженню бюджетної позиції, близької до балансу, або такої, що має профіцит; та

(iii) забезпечення того, що зміни у системі соціального забезпечення, для яких уряд запросив у Парламенту делегованих повноважень, направлені на важливі аспекти чинної пенсійної системи; та запровадження заходів, направлених на просування додаткових пенсійних програм, фінансованих з приватних джерел, визначаючи можливі пов'язані бюджетні витрати.

Ринки праці

У 2001 році ситуація на ринку праці Італії продовжувала покращуватись, при цьому рівень безробіття знизився з 10,4% до все ще високого значення у 9,5%, а рівень участі робочої сили жінок збільшується. В середньому, рівень зайнятості зріс на майже 2,1% до оцінюваного показника у 54,6%, а загальна частка робочої сили зросла до 60,4% (з 59,9% у 2000 році). Окрім регулювання зарплати, більш висока інтенсивність зростання рівня зайнятості протягом останніх років також має завдячувати підвищеній гнучкості ринку праці "на межі", що дозволяє більш широке використання нових та більш гнучких контрактів (часткова зайнятість, тимчасова робота, контракти про найм на фіксований термін, нова практика). Заходи, розроблені для зменшення витрат на оплату праці постійних працівників, продовжують справляти значний вплив на зростання зайнятості протягом 2001 року. Водночас, ринок праці Італії все ще характеризується багатьма проблемами, особливо тривалим низьким рівнем зайнятості, зокрема, серед жінок (приблизно 40%) та працівників похилого віку (лише 28% для осіб віком від 55 до 64 років). Значні регіональні диспропорції у функціонуванні ринку праці все ще залишаються основним джерелом неефективності. Рівень безробіття на півдні становить 19,3%, в порівнянні з 7,4% в центрі та лише 3,8 на півночі. Соціальні партнери повинні погодити більш децентралізоване проведення переговорів з встановлення зарплати з метою більшої диференціації зарплат. В результаті більш жорсткого захисту працівників та постійних місцях роботи у середніх та великих фірмах, та все ще порівняно низького ступеню захисту незайнятих та "нетипових працівників", ринок праці продовжує характеризуватись помітною двоїстістю. Система допомоги при безробітті залишається обмеженою у сфері застосування та нерівномірною, з різними програмами та диспропорціями в умовах отримання допомоги (рівень, тривалість та критерії правомочності). Хоча податковий клин на витрати на робочу силу протягом останніх років було зменшено, особливо по відношенню до працівників з низьким рівнем зарплати, він залишається порівняно високим. З огляду на викладене вище, при рішучому запровадженні усіх рекомендацій щодо зайнятості, ухвалених Радою у лютому 2002 року, головними пріоритетами для Італії повинні стати:

(i) заохочувати соціальних партнерів дозволити механізмам встановлення зарплати краще брати до уваги продуктивність та місцеві умови ринки праці, при цьому зберігаючи регулювання зарплати;

(ii) забезпечити повну імплементацію останнього пакету реформ ринку праці з метою підвищення гнучкості ринку праці, обмеження ринкової двоїстості, стимулювання більшої адаптованості робочих місць, розширення покриття та ефективності системи допомоги при безробітті, та посилення активних політик ринку праці;

(iii) вживати заходів для подальшого заохочення підвищеної участі робочої сили, особливо серед жінок, включаючи встановлення цілей для забезпечення надання достатніх механізмів для догляду за дітьми та іншими утриманцями; та серед працівників похилого віку, посилюючи стимули для відкладення виходу зі складу робочої сили;

(iv) продовжити зусилля, направлені на зменшення податкового навантаження на труд, особливо по відношенню до працівників з низьким рівнем зарплати, з метою дотримання цілей рівності та підвищення стимулів до роботи, в рамках триваючої фіскальної консолідації.

Товарні ринки, підприємництво та економіка, основана на знаннях

Економіка Італії порівняно менш відкрита (за вимірюваннями за допомогою співвідношення загальної торгівлі до ВВП), ніж інші економіки держав-членів ЄС подібного розміру. Продуктивність праці вище середньоєвропейського показника, але за останній у відносному вираженні час вона дещо знизилась. Темп транспонування директив щодо Внутрішнього ринку, хоча і відповідає середньоєвропейському значенню, залишається нижче цільового значення у 98,5%, встановленого для березня 2002 року, а кількість справ про порушення правил Внутрішнього ринку є однією з найвищих в ЄС. Зусилля, направлені на покращення бізнес-середовища, почали приносити свої плоди, але адміністративні процедури залишаються порівняно складними, а конкуренція в секторі послуг закріплюється доволі повільно. Останні заходи повинні сприяти підвищенню конкуренції в енергетичному секторі, в якому поточні учасники ринку зберігають дуже сильні ринкові позиції, а ціни залишаються одними серед найвищих в ЄС, що може бути частково пояснено структурою паливного балансу, який в основному ґрунтується на нафтопродуктах. Перехід Італії до суспільства, заснованого на знаннях, може бути обмежений порівняно низьким середнім рівнем освітньої підготовки населення та слабкою базою науково-дослідницьких робіт та інновацій для економіки. Проникнення Інтернету в домашніх господарствах та в школах знаходиться нижче середньоєвропейського рівня, навіть якщо останній швидко надолужує втрачене. Розвиток електронної комерції є порівняно повільним. З огляду на викладене, основними пріоритетами для Італії повинні стати:

(i) продовження посилення загальної освітньої та кваліфікаційної основи населення, подальше підвищення залучення приватного сектору до проведення науково-дослідницьких робіт та інновацій, та стимулювання скоріше відновлення інформаційно-комунікаційних технологій;

(ii) збільшення ефективної конкуренції в секторі послуг, особливо в секторі професійних послуг, та запровадження усіх реформ для розширення відкриття ринку та подальше посилення конкуренції в енергетичному секторі з метою перенесення вигід лібералізації на кінцевих споживачів, включаючи домогосподарства та підприємства малого бізнесу;

(iii) продовжувати зусилля, вжиті з метою зменшення адміністративного навантаження на бізнес, включаючи час та витрати, необхідні для реєстрації нової компанії; та

(iv) продовжити збільшувати темпи транспонування законодавства щодо Внутрішнього ринку з метою досягнення цільового значення у 98,5% директив щодо Внутрішнього ринку, та зменшити кількість процедур про порушення.

9. Люксембург

Протягом 2001 року зростання реального ВВП уповільнилось, але все ще досягало в середньому 3,5% на рік відповідно до перших статистичних даних виконання державного бюджету. Внутрішній попит залишився надійним: приватне споживання скористалося вигодами від зниження податків, яке відбулось на початку року, державне споживання продовжило зростати доволі швидкими темпами, а інвестиції виявились динамічними. Експорт все ще зростає на більш ніж 2,5% протягом року, в той час як імпорт зростав принаймні такими ж темпами, при цьому імпорт товарів залишився динамічним відповідно до внутрішнього попиту. Рівень зайнятості, хоча і спадав протягом року, продовжував зростати більше ніж на 5%, трохи менше ніж у 2000 році, в той час як наприкінці року почав зростати рівень безробіття. Рівень зарплат у 2001 році і надалі збільшувався, приблизно на 5,5% в порівнянні з 4,6% у 2000 році. І навпаки, зростання цін у 2001 році уповільнилось, зростання узгоджених індексів споживчих цін досягло 2,4% в порівнянні з 3,8% у 2000 році. Водночас, основна інфляція продовжувала прискорюватись, досягаючи 3,3% у другій половині 2001 року.

Збільшення низької державної участі та рівня зайнятості, особливо серед працівників похилого віку, залишаються ключовими викликами. Більше того, протягом наступних років зрушення у зарплаті та витратах на робочу силу вимагають уваги та мають бути збережені відповідно до дій інших учасників зони євро. З цією метою процес формування зарплати вимагає регулювання. Насамкінець, необхідно вживати зусиль для прискорення запровадження реформи законодавства про конкуренцію та надання повноважень антимонопольному органу застосовувати законодавство ЄС.

Бюджетна політика

У 2001 році загальний профіцит державного бюджету знизився до рівня нижче 4% ВВП, частково в результаті уповільнення активності та знижень податків, запроваджених в рамках податкової реформи від 1 січня 2001 року; водночас основними факторами зниження стало значне збільшення державних витрат, яке досягло 1,7% ВВП. У 2002 році очікується подальше зниження профіциту з причини дії циклічних факторів та другої фази податкової реформи; додатково, державні витрати продовжуватимуть зростати дуже швидкими темпами, а приватні інвестиції, зокрема в інфраструктуру, за очікуваннями досягнуть 4,6% ВВП, що є найвищим значенням по всьому ЄС. У 2003 році відновлення активності, як очікується, спричинить поновлення, хоча і стримане, збільшення бюджетного профіциту. Водночас, поточні державні витрати продовжуватимуть значно розширюватись. З огляду на викладене вище, та зважаючи на те, що Люксембург є учасником зони євро, бюджетна політика повинна спрямовуватись на:

(i) обмежити поточні державні витрати у 2003 році з метою забезпечення не перевищення таким підвищенням темпу зростання загальних бюджетних витрат, і з цією метою намагатись подолати незмінність окремих типів поточних витрат.

Ринки праці

У 2001 році загальне функціонування ринку праці Люксембургу було добрим. Рівень безробіття залишився дуже низьким, а зайнятість продовжувала зростати швидкими темпами, в основному завдяки наявності транскордонних працівників. Водночас, рівень зайнятості в державі залишається низьким, а ринок праці стає все більш тісним, як показало значне зростання номінальної зарплати. Це підкреслює необхідність у кращому використанні власного трудового потенціалу країни, як це доводить низький рівень зайнятості працівників похилого віку (27%) та жінок (50%). У 2001 році урядом було вжито певних дій з обмеження доступу до програми надання пенсій з причини непрацездатності та зі збільшення ініціатив для більш тривалої роботи шляхом збільшення коефіцієнту накопичення пенсії за віком за додаткові роки, напрацьовані після досягнення віку у 55 років. Додатково, надавалися стимули для участі жіночої робочої сили та гнучкості в роботі шляхом надання добровільного доступу до часткової зайнятості працівниками, які працюють повний робочий день. Незважаючи на ці реформи, стимули для залишення в складі робочої сили можуть бути покращені шляхом подальшого реформування дострокового виходу на пенсію, до-пенсійних програм та програм надання пенсій з причини непрацездатності. З огляду на викладене вище, при рішучому запровадженні усіх рекомендацій щодо зайнятості, ухвалених Радою у лютому 2002 року, головними пріоритетами для Люксембургу повинні стати:

(i) інтенсифікація зусиль для збільшення рівня зайнятості в державі, особливо серед працівників похилого віку шляхом зменшення стимулів для дострокового виходу на пенсію, та шляхом збільшення стимулів, закладених в до-пенсійних програмах та програмах надання пенсій з причини непрацездатності для залишення в складі робочої сили; а також серед жінок шляхом усунення перешкод для їх входження або повернення на ринок праці (шляхом, серед іншого, наявності механізмів забезпечення догляду за дітьми).

Товарні ринки, підприємництво та економіка, основана на знаннях

Високий рівень відкритості економіки Люксембургу стимулює конкуренцію на товарних ринках, що спричинює дуже високу продуктивність та рівень цін нижче середньоєвропейського рівня. Мережеві галузі поступово лібералізуються, а проникнення інформаційно-комунікаційних технологій відбувається на доброму рівні. Водночас, певні елементи конкурентних рамок, такі, як застаріле законодавство про ціни, імовірно можуть обмежити конкуренцію на товарних ринках. Більше того, недостатність повноважень антимонопольного органу ускладнює ефективне забезпечення дотримання законодавства ЄС в сфері конкуренції. У березні 2002 року темп транспонування директив щодо Внутрішнього ринку (97,7%) залишився нижче цільового значення у 98,5%. З огляду на викладене вище, основними пріоритетами для Люксембургу повинні стати:

(i) запровадження оголошеної реформи конкурентного законодавства, включаючи відмову від фіксованих та контрольованих цін; надання можливості антимонопольному органу застосовувати конкурентне законодавство ЄС; та реформа законодавства про державні закупівлі;

(ii) вжиття заходів для зменшення адміністративного навантаження на бізнес, включаючи час та витрати, необхідні для реєстрації нової компанії, та розробка електронного уряду; та

(iii) збільшити темп транспонування законодавства щодо Внутрішнього ринку з метою досягнення цільового значення у 98,5% транспонованих директив щодо Внутрішнього ринку.

10. Нідерланди

Зростання реального ВВП уповільнилось на початку 2001 року. Досягаючи лише 1,1% в середньому за рік, в порівнянні з 3,5% у 2000 році. Як експорт, так і імпорт значно скоротились внаслідок уповільнення міжнародної торгівлі; внутрішній попит було також послаблено, з другої половини 2000 року зменшились приватні інвестиції, а споживання ненормально реагувало на значне збільшення чистого доходу домогосподарств, який було прискорено швидким зростанням зарплат та дією податкової реформи на початку року. Очікується, що зростання реального ВВП знову відновиться протягом 2002 року, оскільки приватні інвестиції повинні прискоритись, а експорт повинен слідувати відновленню світової торгівлі: зростання може досягти приблизно 1,5% у 2002 році та приблизно 2,75% у 2003 році. У 2001 році зайнятість продовжувала швидко зростати, хоча і знизилась у другій половині року. В результаті значного збереження робочої сили при скороченні попиту на продукцію продуктивність праці знизилась, а безробіття залишилось стабільним до завершення 2001 року. Зростання зайнятості повинне значно уповільнитись у 2002 році і відновитись, але лише помірно, у 2003 році, що протягом цих обох років призведе до значного збільшення безробіття, рівень якого, водночас, повинен залишитись на рівні значно нижчому, ніж у сусідніх країнах. Більше того, ринки праці імовірно залишаться доволі тісними. Поточне навантаження на зарплату, яке має тенденцію до підвищення, імовірно скоро не зникне. Інфляція, яка протягом 2000 року значно прискорилась до приблизно 3% наприкінці року, частково в результаті підвищення цін на нафту, підскочила до 5% у 2001 році, завдяки збільшенню непрямого оподаткування, яке було частиною податкової реформи, а також завдяки все ще швидко зростаючим зарплатам; очікується, що зростання цін поступово уповільниться лише протягом наступних років.

Подальше збільшення участі на ринку праці шляхом залучення неактивних осіб до ринку праці залишається ключовим викликом. Більше того, завдяки значному прискоренню зростання зарплат протягом останніх років, частину дуже значних успіхів конкуренції, досягнутих протягом приблизно 15 років, було втрачено. Це може зменшити вигоди для економіки Нідерландів від світового відновлення та послабити прогнози на майбутнє зростання. Другим ключовим викликом, таким чином, є якомога скоріше забезпечення відновлення регулювання зарплати та подолання порівняно повільного зростання продуктивності з метою збереження конкурентоздатності економіки.

Бюджетна політика

Загальний профіцит державного бюджету скоротився з 1,5% ВВП у 2000 році до 0,2% ВВП у 2001 році (за виключенням надходжень за надання ліцензій УМТС), в основному в результаті значного зниження бюджетних надходжень. Широкомасштабна податкова реформа, яка набула чинності з 1 січня 2001 року, викликала зменшення бюджетних надходжень від податку на прибуток та від внесків на соціальне забезпечення, що лише частково компенсувалось збільшенням надходжень від непрямих податків (особливо завдяки зростанню звичайної ставки ПДВ з 17,5 до 19%). Цей вплив був посилений наприкінці року впливом циклічного уповільнення економіки на податкові надходження. Більше того, баланс ЄВС погіршився на 0,3 відсоткових пункти завдяки одноразовим витратам, понесеним з причини придбання частки DSM у EBN. Таке придбання має розглядатись з точки зору процесу лібералізації ринку газу Нідерландів. Хоча навесні 2001 року деякі витрати було перерозподілено на користь пріоритетів у сферах охорони здоров'я, освіти та безпеки, завдяки нижчим, ніж очікувалось, відсотковим платежам та виплатам по соціальному забезпеченню, граничних значень витрат було дотримано. За відсутності будь-яких дискреційних заходів, та за надання дозволу на повну дію автоматичних стабілізаторів, наразі очікується, що у 2002 році бюджет в широкому сенсі буде збалансовано, а у 2003 році виникне помірний дефіцит, який може досягнути 0,4% ВВП, відповідно до весняних прогнозів Комісії. З огляду на викладене вище, та зважаючи, що Нідерланди є учасником зони євро, бюджетна політика повинна спрямовуватись на:

(i) забезпечення того, що стан бюджету у 2002 році не сприятиме інфляційному тиску, якщо такий буде існувати, особливо в результаті надмірного зростання зарплат; та

(ii) уникнення погіршення державного балансу у 2003 році, та, з цією метою, утримання поточних державних витрат в рамках чітко визначених граничних значень, встановлених в незмінних цінах.

Ринки праці

Ринок праці Нідерландів продовжував добре функціонувати, маючи найнижчий рівень безробіття у Європейському Союзі та рівень зайнятості вищий, ніж цільове значення, встановлене Лісабоном для ЄС взагалі. Незважаючи на циклічне уповільнення та все ще значне зростання зайнятості у 2001 році, щільність ринку праці продовжує бути основною рушійною силою на фоні значного зростання зарплат. Подальше збільшення рівня зайнятості залежатиме від триваючого зростання участі жінок та більш стійка активізація осіб похилого віку та меншин. Більше того, серед претендентів на отримання допомоги існують невикористані резерви робочої сили, тобто 7% робочої сили отримують допомогу по безробіттю та соціальну допомогу, а 11% отримують допомогу по непрацездатності (хоча деякі особи з частковою непрацездатністю працюють). Було запроваджено декілька нових заходів та оновлено декілька існуючих програм з метою посилення стимулів до роботи для одержувачів допомоги, працівників похилого віку та працівників з низьким рівнем зарплати. Водночас, обговорення реформи програм виплат по непрацездатності ще не призвело до помітних результатів; а кумулятивний ефект допомоги, включаючи місцеві субсидії, продовжує створювати пастки для бездіяльності. З огляду на викладене вище, при рішучому запровадженні усіх рекомендацій щодо зайнятості, ухвалених Радою у лютому 2002 року, головними пріоритетами для Нідерландів повинні стати:

(i) забезпечити отримання винагороди за роботу шляхом реформування критеріїв для отримання допомоги, умов та правил накопичення допомоги. Довести до завершення та запровадити реформу програми виплат допомоги по непрацездатності, і таким чином, з огляду на кількість одержувачів, звернути увагу як на потік, так і на активізацію осіб, які вже отримують допомогу.

Товарні ринки, підприємництво та економіка, основана на знаннях

Економіка Нідерландів є дуже відкритою (за вимірюваннями за допомогою співвідношення загальної торгівлі до ВВП). Це забезпечує високий рівень конкуренції та порівняно низький рівень цін в секторах виробництва товарів та послуг, які є предметом торгівлі. Лібералізація ринку сприяла порівняно низьким цінам на телефонні переговори та електроенергію. Темпи транспонування директив щодо Внутрішнього ринку досягли цільового значення у 98,5%, встановленого для березня 2002 року. Було вжито заходів для стимулювання інформаційно-комунікаційних технологій та зменшення нестачі експертів з інформаційно-комунікаційних технологій. Водночас, зростання продуктивності праці було порівняно низьким в результаті, серед іншого, швидкого зростання зайнятості в секторі послуг, низького рівня конкуренції в деяких більш захищених секторах послуг (наприклад, нотаріат, догляд за дітьми, таксі та широкосмуговий Інтернет), та недостатніми інвестиціями зі сторони бізнесу, зокрема, в науково-дослідницьку діяльність. Незважаючи на зусилля, вжиті для стимулювання досліджень та інновацій, витрати бізнесу на науково-дослідницьку діяльність залишаються нижче середньоєвропейського рівня, що може бути пов'язане з нестачею робочої сили, орієнтованої на наукову та технічну діяльність. Типовий час та витрати, необхідні для заснування приватної компанії з обмеженою відповідальністю, знаходяться вище середньоєвропейського рівня. З огляду на викладене, основними пріоритетами для Нідерландів повинні стати:

(i) створення умов для майбутнього збільшення інвестицій зі сторони бізнесу в науково-дослідницькі роботи шляхом вжиття заходів зі збільшення кількості випускників наукових та технічних спеціальностей, які сходять до складу робочої сили, та шляхом стимулювання більш технологічно-орієнтованої освіти;

(ii) розглянути правила ринку, які можуть спотворити конкуренцію у секторах послуг, включаючи нотаріат, сектор догляду за дітьми, таксі та широкосмуговий Інтернет; та

(iii) вживати подальших заходів для розробки електронного уряду та зменшення адміністративного навантаження на бізнес, включаючи час та витрати, необхідні для реєстрації нової компанії.

11. Австрія

У 2001 році зростання продуктивності уповільнилось до приблизно 1%, внаслідок бурхливої економічної активності протягом 1998-2000 років. Слабкий попит, погіршення довіри бізнесу та надмірні потужності призвели до падіння інвестицій в обладнання, саме в той час, коли відбулось стрімке падіння інвестицій у будівництво. Більше того, внутрішній попит було надалі обмежено бюджетною консолідацією. Хоча обсяги експорту слідували негативній тенденції падіння економічної активності основних торговельних партнерів, зростання частки чистого експорту очевидно залишилось позитивним завдяки сильному зниженню зростанню імпорту. Очікується, що у 2002 році внутрішній попит дещо пожвавиться, таким чином компенсуючи подальше падіння темпів зростання експорту. В результаті, середнє зростання ВВП повинно залишитись більш-менш стабільним. У 2003 році прогнозоване покращення як зовнішньої торгівлі, так і внутрішнього попиту повинні наблизити збільшення продуктивності до потенціалу, тобто приблизно 2,5%. Збільшення цін на нафту та акцизних зборах стали рушійними факторами збільшення цін до травня 2001 року. Високі ціни на ринку житла також сприяли збільшенню цінового навантаження. І навпаки, у 2002 році очікуване пом'якшення імпортних цін повинно домінувати над збільшення споживчих цін. У 2003 році збільшення УІСЦ очікується на рівні 2002 року. У 2001 році збільшення загального рівня зайнятості призупинилось. Очікується, що у 2002 році рівень зайнятості дещо впаде, але у 2003 році зростання кількості робочих місць відновиться. Безробіття почало зростати у 2001 році, і очікується, що його зростання продовжиться у 2002 році до приблизно 4,0% робочої сили до початку зворотної тенденції у 2003 році.

Хоча у 2001 році бюджетна ситуація значно покращилась, необхідними є зусилля для покращення стійкості в довготерміновій перспективі при очікуваному сильному тиску на витрати, спричиненому старінням населення. Зокрема, низький ефективний пенсійний вік та високий рівень соціальних виплат продовжують справляти значний вплив на підвищення виплат за державними пенсіями. Хоча протягом останніх років проведення реформи пенсійних програм та помірне зростання виплат частково врегулювали ці питання, все ще залишається багато проблемних питань для надання пенсійній системі належної основи. Зростання продуктивності в Австрії в основному ґрунтувалось на факторі розширення, в той час як зростання загальної продуктивності факторів залишається доволі помірним. Більше того, слабка технологічна база перешкоджає скорішому переходу до економіки, основаній на знаннях. Хоча в цьому відношенні було запроваджено різні ініціативи, такі, як збільшення розміру витрат на проведення науково-дослідницьких робіт, або посилення зв'язків між бізнесом та університетами, ще необхідно побачити, чи є такі заходи достатніми для допомоги Австрії для того, щоб наздогнати інші, більш передові держави ЄС в розрізі економіки, основаній на знаннях.

Бюджетна політика

Бюджетна консолідація 2001 року була вражаючою. Загальний державний бюджет покращився - від дефіциту у 1,9% ВВП (1,5%, включаючи надходження за надання ліцензій УМТС) роком раніше до збалансованої позиції. Оскільки це було досягнуто на фоні набагато нижчого за загальну тенденцію зростання продуктивності, покращення позиції, скоригованої з врахуванням економічного циклу, було навіть більш значним. Не було допущено зростання витрат завдяки триваючій дії реформи пенсійної системи та державного управління. Сприятливі результати 2001 року, водночас, були отримані в основному завдяки значному збільшенню податкових надходжень. В результаті цього податкове навантаження досягло рекордно високого рівня. Оновлена програма стабільності прогнозує отримання збалансованого бюджету також і у 2002 та 2003 роках. Для досягнення цілей програми, потрібні будуть заходи з структурних заощаджень на рівні земель, які вже зобов'язались отримувати значний профіцит в рамках національного пакту стабільності. Незважаючи на останні структурні реформи, стійкість пенсійної системи не гарантовано з огляду на значне зростання частки утриманців похилого віку протягом прийдешніх десятиріч. З огляду на викладене вище, та зважаючи на те, що Австрія є учасником зони євро, бюджетна політика повинна спрямовуватись на:

(i) запровадження заходів, які призводять до структурного заощадження витрат. Особливо на рівні місцевого самоврядування, таким чином, який забезпечує досягнення мети збалансованого бюджету у 2002 та 2003 роках, встановленої у оновленій програмі стабільності, прийнятій в грудні 2001 року;

(ii) забезпечення стимулювання запланованим скороченням високого податкового тиску стимулів до роботи та інвестицій, та не перешкоджання меті збереження балансу бюджету; це вимагає додаткових зусиль з заощаджень та всіх рівнях урядування; та

(iii) переглянути державну пенсійну програму для забезпечення стійкості державних фінансів, приділяючи увагу, зокрема, низькому середньому ефективному віку шляхом зменшення стимулів для дострокового виходу на пенсію.

Ринки праці

У 2001 році загальне функціонування ринку праці в Австрії було дуже задовільним. Хоча почало відчуватись уповільнення економіки, а безробіття почало зростати, рівень безробіття становить 3%, що все ще є одним з найнижчих показників у Європейському Союзі. Недостатність кваліфікації, яка виникла в секторах інформаційно-комунікаційних технологій, виробництва та послуг, імовірно буде пом'якшена поточним уповільнення. В той час як загальний рівень зайнятості становив 68% у 2000 році, що є показником вище середнього, рівень зайнятості працівників похилого віку застоюється на дуже низькому рівні - 29%. Це є проблематичним з огляду на значне навантаження, спричинене старінням населення. За результатами пенсійної реформи 2000 року, зниження кількості осіб, які вийшли на пенсію у 2001 році, виглядає багатообіцяючим, але все ще дуже рано оцінювати її повний вплив на середній ефективний пенсійний вік. У 2001 році низку заходів, які довели свою ефективність у минулому, було оновлено або посилено. Водночас, все ще залишаються негативні стимули для припинення роботи після досягнення мінімального віку для дострокового виходу на пенсію, а продовження терміну дії програми компенсаційних виплат для працівників похилого віку імовірно спричинить негативний вплив, таким чином послаблюючи вплив реформи дострокового виходу на пенсію, супровідним заходом якої вона є. З огляду на викладене вище, при рішучому запровадженні усіх рекомендацій щодо зайнятості, ухвалених Радою у лютому 2002 року, головними пріоритетами для Австрії повинні стати:

(i) прискорити реформу податкової системи та системи компенсаційних виплат для усунення негативних стимулів для працівників похилого віку до збереження активності на ринку праці.

Товарні ринки, підприємництво та економіка, основана на знаннях

Незважаючи на більш низьку відкритість Австрії для міжнародної конкуренції, ніж інші малі держави-члени, продуктивність праці та рівень цін відповідають середньоєвропейському рівню. Вживаються важливі заходи для швидкої лібералізації мережевих галузей та для визначення секторального регулятора. Подальші вдосконалення регуляторних рамок заохочуватимуть конкуренцію та збільшуватимуть тиск на компанії для проведення інновацій. У березні 2002 року рівень транспонування директив щодо Внутрішнього ринку (98,1%) залишився нижче цільового значення у 98,5%. Відставання Австрії у науково-дослідницькій діяльності, що має проводитись бізнесом, та в кількості патентів в сфері високих технологій, також сприяє порівняно слабкій технологічній базі, що спричинює ризик відставання у переході до економіки, заснованої на знаннях. Типовий час та витрати, необхідні для заснування приватної компанії з обмеженою відповідальністю, є порівняно значними. З огляду на викладене вище, основними пріоритетами для Австрії повинні стати:

(i) продовжити вжиття заходів, спрямованих на заохочення та розповсюдження інформаційно-комунікаційних технологій та науково-дослідницької роботи серед бізнесу, з метою збільшення частки витрат бізнесу на проведення науково-дослідницьких робіт у ВВП;

(ii) покращити інтеграцію Австрії до Внутрішнього ринку шляхом прискорення транспонування директив щодо Внутрішнього ринку з метою досягнення мети у 98,5% директив щодо Внутрішнього ринку, та шляхом забезпечення повного застосування правил Співтовариства з державних закупівель на усіх рівнях державної влади;

(iii) покращити регуляторні рамки шляхом збільшення ефективних повноважень регулятора в сфері телекомунікацій; та

(iv) надалі вживати заходів зі зменшення адміністративного навантаження на бізнес, включаючи час та кошти, необхідні для реєстрації нової приватної компанії з обмеженою відповідальністю.

12. Португалія

У 2001 році економічне зростання уповільнилось до приблизно 1,75%, оскільки стрімке зниження внутрішнього попиту було лише частково компенсоване збільшенням чистого експорту. Це завершує тривалий період розвитку, основною рушійною силою якого був внутрішній попит. Очікується, що зусилля представників приватного сектору з покращення їх балансів в результаті стрімкого зростання рівня заборгованості протягом останніх років обмежать зростання внутрішнього попиту також і у 2002-2003 роках, яке оцінюється у 1,25%. За умови очікуваного слабкого зовнішнього попиту у першій половині 2002 року, зростання продуктивності також залишиться обмеженим, але відновиться разом з відновленням глобального попиту у другій половині року. З огляду на негативний статистичний розрив на початку 2002 року, річне зростання ВВП, як очікується, у 2002 досягне лише 1,5%, перед його пожвавленням до приблизно 2,25% у 2003 році. Після стрімкого зростання інфляції у 2000 році та впродовж 2001 році, частково завдяки дії тимчасових факторів, інфляційний тиск знизився з початку другого кварталу 2001 року. Інфляція, виміряна за допомогою УІСЦ, як очікується, продовжуватиме знижуватись в найближчому майбутньому, і досягне значення у 2,5% в середньому за 2003 рік. Розгортання ситуації, яка характеризується щільністю ринку праці, поєднана з прогнозованим збільшенням низьких зарплат в державному секторі, за очікуваннями, матиме стримуючий вплив на рух зарплати, та, відповідно, інфляцію цін. Прогнозується значне уповільнення зростання зайнятості протягом періоду 2002-2003 років, після збільшення на 1,6% у 2001 році, в той час як безробіття ненабагато зросте, при цьому рівень безробіття досягне в середньому 5% у 2003 році.

Новий Уряд було приведено до присяги 6 квітня 2002 року. Консолідація державних фінансів буде головним політичним викликом для цього уряду протягом періоду його роботи. Фіскальна консолідація призупинилась у 2001 році завдяки також і значному обсягу недоотриманих податкових надходжень. Водночас, дивлячись з точки зору більш довгого періоду, існує стійка динаміка державних витрат, яка виявляється причиною уповільнення усього процесу бюджетної консолідації. Поворот тенденції швидкого збільшення загальних державних витрат є, таким чином, пріоритетним питанням на шляху до більш стійких державних фінансів. Економіка Португалії протягом останніх років втратила конкурентоздатність, як про це свідчить великий дефіцит торговельного балансу. Цьому сприяло багато факторів, зокрема, низьке зростання продуктивності праці, поєднане з високими стандартами зарплати. Незадовільний рівень та зростання продуктивності праці пов'язані, серед іншого, з низьким рівнем освітньої підготовки робочої сили, що продовжує бути однією з найбільш значущих структурних проблем. Гонитва за високими рівнями продуктивності також обмежується недостатньою конкуренцією на товарних ринках. Португалія є однією серед країн ЄС, які найбільш наражаються на бюджетні наслідки старіння населення. Низка реформ, проведених останнім часом, врегулювала це питання. Хоча ці реформи покращать фінансовий баланс пенсійної системи в довготерміновій перспективі, імовірно необхідними будуть подальші дії для забезпечення стійкості державних фінансів. Більше того, інтенсивна динаміка витрат на охорону здоров'я передбачає, що необхідно продовжувати та досягти вирішення у триваючому процесі реформування з покращення контролю та ефективність витрат в секторі охорони здоров'я.

Бюджетна політика

У 2001 році фіскальна консолідація призупинилась, при цьому бюджетний дефіцит зріс до оцінюваного значення у 2,75% ВВП (2,25% у 2000 році за виключенням надходжень за надання ліцензій УМТС), що узгоджується з первісною метою у 1,1%. Це значення набагато вище, ніж очікувалось у грудні 2001 року, коли влада подала свою оновлену програму стабільності. Повільніше, ніж очікувалось, економічне зростання, є важливим фактором на фоні значно гіршого, ніж було заплановано, результату виконання бюджету 2001 року. Водночас, інші фактори також сприяли цьому, особливо недооцінка втрат у податкових надходженнях, спричинена реформою прямих податків, запровадженою у 2001 році, та нижчим, ніж планувалось, показником зростання продуктивності збирання та адміністрування податків. Більше того, незважаючи на обмежувальний пакет актів, прийнятий у червні, поточні основні витрати перевищують цільове значення.

Насамкінець, інтенсивний перегляд в сторону збільшення між груднем 2001 року та квітнем 2002 року був спричинений набагато більшим, ніж очікувалося, дефіцитом на рівні органів місцевого самоврядування, та статистичною перекласифікацією окремих капітальних транзакцій між урядом та державними компаніями. Програма стабільності, оновлена у грудні 2001 року, зберігає ціль збалансування загального державного бюджету до 2004 року. Під час проведення Ради Екофін 12 лютого 2002 року Уряд Португалії зобов'язався дотримуватись реферативного значення загального бюджетного дефіциту у 3% ВВП протягом поточного року, та підтвердив своє зобов'язання досягти збалансованої позиції у 2004 році. З огляду на інтенсивне погіршення дефіциту у 2001 році, це вимагає значно більш активної політики фіскальної консолідації протягом періоду 2002-2004 років. У світлі набагато гіршого, ніж очікувалось, результату виконання бюджету у 2001 році, та слабкого виконання початкового бюджету на 2002 рік, новий Уряд 15 травня 2002 року прийняв виправлений бюджет, що включає заходи з виправлення ситуації, спрямовані на збільшення ВВП на 0,6%. З огляду на викладене вище, та зважаючи на те, що Португалія є учасником зони євро, бюджетна політика повинна спрямовуватись на:

(i) забезпечення дотримання у 2002 році реферативного значення загального бюджетного дефіциту у 3% ВВП; з цією метою жорстко виконувати виправлений бюджет, який передбачає дефіцит у 2,8% ВВП, та використовувати всі можливості для отримання кращого, ніж планується, результату виконання бюджету; та посилити бюджетний нагляд на всіх рівнях уряду;

(ii) досягнення до 2004 року наближеної до балансу бюджетної позиції; це вимагатиме дискреційних заходів додатково до тих. Які було включено до оновленої у 2001 році програми стабільності;

(iii) запровадження заходів, проголошених у виправленому бюджеті на 2002 рік з метою рішучого стримування витрат з огляду на уповільнення динаміки витрат уряду; та

(iv) продовження процесу пенсійної реформи шляхом запровадження заходів, додатково до тих, які було передбачено у реформі 2001 року для забезпечення стійкості пенсійної системи в середньостроковій та довгостроковій перспективі; запровадження ефективних заходів для обмеження неприйнятного темпу витрат в секторі охорони здоров'я, особливо на споживання медичних препаратів.

Ринки праці

У 2001 році ситуація на ринку праці в Португалії залишилась сприятливою, незважаючи на помітне зменшення економічної активності. Рівень безробіття продовжував бути одним із найнижчих у Союзі, ненабагато перевищуючи 4%. Зайнятість зросла на 1,5%, а рівні зайнятості (будь-то загальні, серед жінок або працівників похилого віку) знаходяться помітно вище середньоєвропейських значень. Рівні зарплат та витрат на робочу силу залишаються одними з найнижчих у Союзі, але щільність ринку праці в окремих галузях та активне зростання зарплат в державному секторі спричинило зростання номінальної зарплати до більше 6% у 2000-2001 роках. Разом з помірним зростанням продуктивності праці, фактичні витрати на одиницю робочої сили у 2000-2001 роках зросли приблизно на 1,3% - значно вище в принципі незмінного рівня, зареєстрованого в цілому для ЄС. Додатково, рівень продуктивності праці в Португалії є низьким, що частково пояснюється дуже низьким рівнем освітньої підготовки (також і щодо груп молодшого віку). В середньому, частка населення, яка отримала принаймні повний шкільний курс освіти, у 1999 році складала лише 21% (в порівнянні з 59% в середньому по ЄС).

Хоча протягом останніх років Португалія значно збільшила витрати на освіту, триваюча висока частота випадків залишення навчального закладу до отримання повної освіти та потреба у прискоренні та спрощенні дуже багатьох заходів передбачає порівняно неефективне використання ресурсів. Протягом останніх п'яти років майже вдвічі збільшилась частка працівників, які мають тимчасові контракти, частково в результаті більш жорсткого законодавства про захист зайнятості працівників зі штатними контрактами. З огляду на викладене вище, при рішучому запровадженні усіх рекомендацій щодо зайнятості, ухвалених Радою у лютому 2002 року, головними пріоритетами для Португалії повинні стати:

(i) покращення систем освіти та навчання в рамках краще сформульованої стратегії безперервного навчання з метою збільшення здатності до зайнятості та пристосованості робочої сили, та збільшення продуктивності праці;

(ii) стимулювати регулювання зарплати, яке узгоджується зі збереженням конкурентоспроможності та цінової стабільності, таким чином, щоб зростання реальних зарплат не випереджало продуктивність праці; та

(iii) модернізувати інститути ринку праці, серед іншого, шляхом адаптації правил, що регулюють контракти найму, з огляду на потребу досягнення належної рівноваги між гнучкістю та безпекою.

Товарні ринки, підприємництво та економіка, основана на знаннях

Частково з причини свого географічного місця розташування, економіка Португалії порівняно менш відкрита (за вимірюваннями за допомогою співвідношення загальної торгівлі до ВВП), ніж інші держави-члени порівняного розміру. Продуктивність праці є найнижчою в ЄС, а її зростання є повільним. Серед визначальних чинників низької продуктивності та загальної конкурентоспроможності економіки є низький рівень освітньої підготовки робочої сили та дуже слабке залучення бізнес-сектору до проведення науково-дослідницьких робіт та інновацій. Було вжито низку заходів для стимулювання розповсюдження інформаційно-комунікаційних технологій, збільшення активності проведення науково-дослідницьких робіт та зменшення адміністративного навантаження на бізнес. Лібералізація мережевих галузей просувається вперед, але тут все ще потрібно збільшити конкуренцію, оскільки поточні учасники ринку зберігають сильні позиції на ринку, а ціни залишаються порівняно високими. Темпи Португалії в транспонуванні директив щодо Внутрішнього ринку нижче цільового значення у 98,5%, встановленого для березня 2002 року. Конкуренція на загальних товарних ринках могла б значним чином скористатись перевагами проголошеного посилення громадського інституту забезпечення дотримання конкурентної політики та контролю секторальної та спеціальної одноразової державної допомоги, яка залишається другою за своєю величиною у ЄС, і знижується повільними темпами. З огляду на викладене, основними пріоритетами для Португалії повинні стати:

(i) продовження посилення загальної освітньої та кваліфікаційної основи населення та подальше стимулювання більш глибокого залучення бізнесу до проведення науково-дослідницьких робіт та інновацій, разом з більш стрімким підйомом інформаційно-комунікаційних технологій;

(ii) посилити ефективну конкуренцію в лібералізованому секторі комунальних послуг, і особливо у енергетичному секторі з метою зменшення цін для споживачів;

(iii) проводити моніторинг рентабельності схем спеціальної секторальної державної допомоги з метою можливого зменшення її розмірів; та

(iv) продовжувати прогрес у підвищенні темпу транспонування законодавства щодо внутрішнього ринку з метою досягнення цільового значення у 98,5% директив щодо Внутрішнього ринку.

13. Фінляндія

Завдяки стрімкому падінню темпів зростання експорту, що супроводжувалось важким виснаженням економіки Фінляндії, яка зазнала стрімкого падіння у 2001 році, при цьому зростання ВВП оцінювалось у 0,7% в порівнянні з 5,6% за рік до цього. Очікується, що поступове відновлення зовнішнього фактору зростання оживить економічну діяльність у 2002-2003 роках. Більше того, приватне споживання повинне набратися сил завдяки триваючому скороченню податку на прибуток, стримуванню інфляції та триваючим сприятливим грошово-кредитним умовам. Водночас, на фоні низького рівня використання потужностей виробництва та оцінюваного зменшення попиту на додаткові житлові та офісні приміщення, очікується послаблення інвестицій. Інфляція (УІСЦ) дещо уповільнилась до 2,7% у 2001 році внаслідок більш високих цін на пальне та харчові продукти, які зійшли нанівець наприкінці року. Водночас, ціни на послуги зростали доволі швидко, і цей фактор також розцінюється як такий, який стане підґрунтям для інфляції цін у 2002-2003 роках. У 2001 році зайнятість продовжувала зростати, хоча темпи такого зростання стрімко знижувались. У 2002 році очікується, що рівень зайнятості впаде в світлі триваючого помірного зростання у експортно-орієнтованих галузях виробництва та лише помірного зростання зайнятості в сфері послуг. Відповідно очікується, що рівень безробіття у 2002 році ненабагато зросте, після чого у 2003 році слідуватиме зворотній тенденції.

При значенні у 9,1% робочої сили рівень безробіття у 2001 році очевидно залишається вище середнього показника у зоні євро. Більша частина безробіття має структурний характер. Хоча було вжито заходів для кращого формування та спрямування активних політик ринку праці та для допомоги включення до ринку праці безробітних осіб, яких найбільш складно працевлаштувати, при цьому критерії правомірності отримання допомоги було звужено, а інші заходи, такі, як збільшення допомоги по безробіттю суперечать цілі збільшення стимулів приступити до роботи. Фінляндія є однією з держав-членів, що найбільш наражаються на вплив старіння населення. Уряд зобов'язався провести пенсійну реформу з огляду на забезпечення довготермінової стійкості державних фінансів. Значна кількість кроків з реформування направлені в правильне русло, але по деяким заходам передбачений період їх вжиття виявляється неналежно тривалим. Фінляндія залишається однією з країн з найвищим рівнем цін у ЄС частково завдяки недостатній конкуренції в окремих секторах, що вимагає вжиття зусиль в цій сфері.

Бюджетна політика

Очікується, що стан фінансів центрального уряду погіршиться з переходом від профіциту у 1,9% ВВП у 2001 році до 1% у 2002 році. Мету Уряду, що полягає у досягненні структурного профіциту державного бюджету у 1,5-2% ВВП в середньостроковій перспективі наразі здається важко досяжною, тим більше, що з метою прискорення створення нових робочих місць Уряд може прийняти рішення про подальше скорочення ставок податків. На фоні урядової цілі з підготовки до майбутнього навантаження на витрати, спричиненого старінням населення, зниження податків повинне супроводжуватись обмеженням витрат. Витрати центрального уряду протягом останніх років все частіше відхиляються від настанов щодо середньострокових витрат. Додатково до послаблених державних фінансів на центральному рівні, фінансовий баланс органів місцевого самоврядування починаючи з 1997 року постійно відчуває дефіцит, окрім 2000 року, коли податки з компаній були напрочуд великими. Бюджетна дисципліна на загальному державному рівні може бути посилена шляхом нещодавно прийнятого законодавства, яке вимагає від органів місцевого самоврядування з 2002 року і надалі спрямовуватись на досягнення балансу бюджету в середньостроковій перспективі. Водночас, за відсутності в законодавстві механізму забезпечення дотримання, неясним є, чи досягне це правило очікуваних результатів. З огляду на викладене вище, та зважаючи на те, що Фінляндія є учасником зони євро, бюджетна політика повинна спрямовуватись на:

(i) уникати значного відхилення від настанов щодо середньострокових витрат шляхом утримання державних витрат в незмінних цінах на рівні 1999 року; для цього, чітко дотримуватись цілей бюджетних витрат на 2002 рік та прийняти заходи, необхідні для зменшення витрат в бюджеті 2003 року;

(ii) покращення бюджетної дисципліни на рівні органів місцевого самоврядування шляхом встановлення посиленого наглядового механізму додатково до нещодавно прийнятого правила, яке вимагає від органів місцевого самоврядування спрямовуватись на досягнення балансу бюджету їх фінансів в середньостроковій перспективі; та

(iii) рішуче продовжувати триваючий процес пенсійної реформи, зокрема, прийняти та запровадити на ранній стадії передбачені зміни у формулі обчислення пенсії шляхом врахування збільшеної тривалості життя та поширення періоду розрахунку пенсійних виплат на весь період кар'єри.

Ринки праці

Функціонування ринків праці Фінляндії протягом 2001 року було неоднорідним. При продовженні зростання зайнятості та зниженні безробіття, фактичні витрати на одиницю праці збільшились, а продуктивність праці впала з причини значного уповільнення економічного зростання. В результаті цього у 2002 році очікується призупинення зростання зайнятості. Рівень безробіття у 2001 році залишається на високому рівні у 9,1%, а у 2002 році очікується його підвищення. Безробіття за своїм характером є переважно структурним, зі значними регіональними розбіжностями. Відповіді Уряду на проблеми ринку праці в основному фокусувались на зменшенні загального розміру податків на працю між 1997 та 2002 роками. Водночас, таке зменшення було суттєво пропорційним, таким чином лише незначним чином впливаючи на відновлення відносного становища працівників з низьким рівнем заробітної плати, зокрема, по відношенню до високих граничних ефективних ставок податків. У 2001 році Уряд запровадив заходи з покращення активних програм ринку праці з метою попередження виключення з ринку праці безробітних осіб, яких найбільш складно працевлаштувати, та з реформування пенсійних систем з метою збільшення гнучкості у питанні пенсійного віку та збільшення стимулів для більш тривалого залишення в складі робочої сили. Водночас, кількість осіб працездатного віку у різних програмах допомоги та активних політиках ринку праці залишається високою, а запізнє запровадження вказаних реформ послаблює їх вплив на стрімке зростання народжуваності та спричинює ризик затримки у досягненні цілі Уряду у підвищенні ефективного пенсійного віку. Додатково, заходи, по яких вже було прийнято рішення, спрямовані на збільшення рівня допомоги по безробіттю у 2002 році, суперечать цілі збільшення стимулів до роботи та зменшують вплив зменшення податків та активних політик ринку праці. З огляду на викладене вище, при рішучому запровадженні усіх рекомендацій щодо зайнятості, ухвалених Радою у лютому 2002 року, головними пріоритетами для Фінляндії повинні стати:

(i) забезпечити отримання винагороди за роботу з метою зменшення високого рівня структурного безробіття. Реформи повинні поширюватись на схеми допомоги, включаючи програми дострокового виходу на пенсію, з огляду на зниження порівняно високих граничних ефективних ставок податків, зокрема, для працівників з низьким рівнем зарплати. Також, мають бути переглянуті критерії правомірності та законодавство про захист зайнятості; та

(ii) продовжувати збільшувати ефективність активних програм ринку праці та переорієнтувати їх на потреби груп, які найбільше наражаються на ризик довготривалого безробіття.

Товарні ринки, підприємництво та економіка, основана на знаннях

Завдяки своєму периферійному розташуванню в Європейському Союзі, економіка Фінляндії потенційно менш відкрита для міжнародної конкуренції, ніж більшість інших держав-членів. Рівні споживчих цін є одними з найвищих у Європейському Союзі, що частково пояснюється порівняно високим ступенем ринкової концентрації у деяких секторах, таких як медіа та роздрібна торгівля. Темпи Фінляндії в транспонуванні директив щодо Внутрішнього ринку є одними з найвищих в ЄС, а ринки телекомунікацій та електроенергії були повністю лібералізовані. Хоча ресурси та повноваження антимонопольних органів було збільшено, Фінляндія є однією з небагатьох держав-членів, які не вжили заходів для надання національним антимонопольним органам права безпосередньо запроваджувати законодавство ЄС в сфері конкуренції. Більше того, оскільки вдосконалення було зроблено останнім часом, вартісний поріг державних закупівель, які оголошуються відкрито, нижче середньоєвропейського рівня, а рівень участі приватного сектору у наданні комунальних послуг є низьким, особливо на місцевому рівні. Було вжито заходів для стимулювання підприємництва, але час, необхідний для реєстрації приватної компанії, залишається одним з найдовших в ЄС. Насамкінець, Фінляндія є однією з найкращих країн в ЄС в сфері переходу до економіки, заснованій на знаннях. З огляду на викладене, основними пріоритетами для Фінляндії повинні стати:

(i) посилити конкуренцію у наданні комунальних послуг на місцевому рівні шляхом збільшення участі приватного сектору, та конкуренції між надавачами комунальних послуг;

(ii) сприяти створенню нових компаній шляхом подальшого зменшення часу, необхідного для реєстрації нової компанії; та

(iii) надати антимонопольному органу Фінляндії повноваження зі застосування статей 81 та 82 Договору про ЄС (994_029) .

14. Швеція

У 2001 році Швеція відчула стрімке паління, а зростання реального ВВП уповільнилось до 1,2% з 3,6% у 2000 році під значним впливом глобального уповільнення та, зокрема, неочікуваний спад в секторі інформаційно-комунікаційних технологій. Водночас, прогнозоване поступове прискорення світової економіки у 2002 та 2003 роках повинне спричинити більш значний зовнішній попит. Порівняно сприятливий базис в Швеції повинен також допомогти відновленню внутрішнього попиту у 2002 та 2003 роках. Взагалі, зростання реального ВВП очікується на рівні 1,7% у 2002 році та приблизно на 2,8% у 2003 році. Інфляція УІСЦ значно збільшилась у 2001 році і досягла середнього значення у 2,7% частково завдяки тимчасовим факторам. Водночас, показники вказують на те, що інфляційний тиск повинен зменшитись починаючи з другого кварталу 2002 року та залишитись близьким до значення у 2% у 2003 році. В останні роки зростання зайнятості було стрімким, а у 2001 році зупинилось на рівні 2%, що сприяло значному спаду рівня безробіття до 5,2% у 2001 році. Водночас, у 2002 році очікуються деякий затяжний вплив уповільнення економічної активності у 2001 році та невелике зростання безробіття. Це повинно компенсуватись як тільки економіка почне зростання у 2003 році.

Зміцнення потенціалу зростання економіки залишається ключовим викликом, оскільки показник продуктивності в перерахунку на одну особу в останні роки впав в порівнянні з середнім показником серед 15 держав ЄС. Політикам, направленим на посилення підприємництва та зростання фірм, а також зусиллям з покращення стимулів до роботи повинен надаватися першочерговий пріоритет. В той час коли Швеція обіймає найвищі щаблі в розрізі рівня зайнятості, підвищення участі робочої сили та стимулювання зайнятості все ще залишаються ключовими викликами в середньостроковій перспективі з метою реагування на старіння населення. Подальше розширення пропозиції праці могло б бути заохочене шляхом триваючих реформ для того, щоб зробити основоположну структуру податків та допомоги більш сприятливою для зайнятості. Більше того, необхідно проводити моніторинг ефективності програм ринку праці. Заходи з посилення конкуренції у деяких секторах та зі збільшення ефективності державного сектору є ключовими викликами з метою вирішення питань, пов'язаних з високим рівнем цін та слабкою продуктивністю праці.

Бюджетна політика

У 2001 році профіцит державного бюджету помітно зріс на 1 відсотковий пункт до 4,8% ВВП. Відповідно до Закону про фіскальну політику, прийнятому навесні 2002 року, очікуються триваючі значні профіцити у 1,8% ВВП як у 2002, так і у 2003 роках. Середньострокова бюджетна політика Швеції складається з таких трьох основних елементів: (i) номінальні граничні значення витрат центрального Уряду, які встановлюються щорічно на три роки вперед; (ii) середньостроковий збалансований бюджет, який обмежує органи місцевого самоврядування, та (iii) ціль щодо досягнення профіциту державного бюджету у 2% ВВП в середньому за цикл ділової активності. Доходи, отримані завдяки більшим ніж було заплановано профіцитом, було частково на надання податкових пільг, а частково на зменшення заборгованості. Сума загального боргу у 2000 році впала нижче 60% ВВП і очікується, що цей показник продовжуватиме падати та досягне 48,3% у 2002 році відповідно до Закону про фіскальну політику, прийнятому навесні 2002 року. Зменшення боргу, разом з реформованою пенсійною системою, формують важливу частину стратегії Швеції, направленої на вирішення питання старіння населення. З огляду на викладене, бюджетна політика повинна спрямовуватись на:

(i) подовження у 2002 році стратегії зниження податків для осіб з низьким та середнім рівнем зарплати, в той же час забезпечуючи дотримання граничного значення витрат центрального Уряду; та

(ii) досягнення у 2003 році профіциту державного бюджету відповідно до середньострокової цілі Уряду щодо досягнення профіциту у 2% ВВП протягом бюджетного циклу, в той же час зберігаючи суворий контроль за витратами.

Ринки праці

У 2001 році функціонування ринків праці Швеції продовжувало покращуватись, незважаючи на значне уповільнення економічного зростання. Рівень безробіття впав до приблизно 5% робочої сили, в той час як рівень зайнятості збільшився на приблизно 2%, і надалі форсуючи вже високий рівень зайнятості. Зокрема, рівень зайнятості працівників похилого віку (віком від 55 до 64 років) у майже 65% у 2000 році є помітно вищим, ніж в інших державах-членах. Таким чином, "трудовий резерв", що залишається для подальшого збільшення пропозиції праці в середньостроковій перспективі, є обмеженим. Фактично, зростання порівняно високої номінальної зарплати у 2001 році (в порівнянні з помірним розвитком продуктивності праці) в, наприклад, секторах будівництва та надання послуг, вже сьогодні передбачає певну недостатність та невідповідність праці. У Швеції це частково пом'якшується значним наголосом на навчання, де практично 5% робочої сили або приймає участь у різних активних програмах ринку праці, або у спеціальних, тимчасових освітніх програмах, обидві з яких сприяють покращенню пристосованості робочої сили. Водночас, останнє оцінювання окремих типів активних програм ринку праці показало порівняно нерівномірний результат (в розрізі чистого виграшу від зайнятості), що підкреслює важливість подальшого покращення їх ефективності. Незважаючи на нещодавні заходи, податкове навантаження на працю, і, зокрема, на працівників з низьким рівнем зарплати, залишається одним з найвищих у Союзі. Порівняно великий розмір допомоги сприяє високим чистим нормам заміщення, але порівняно вузькі критерії правомірності (в поєднанні з активною політикою зайнятості) обмежують ризик довготермінового безробіття в Швеції. З огляду на викладене вище, при рішучому запровадженні усіх рекомендацій щодо зайнятості, ухвалених Радою у лютому 2002 року, головними пріоритетами для Швеції повинні стати:

(i) надалі проводити реформи податкової системи та системи компенсаційних виплат для збільшення стимулів для роботи;

(ii) надалі підвищувати ефективність активних програм ринку праці та продовжувати орієнтувати їх на осіб, які найбільше наражуються на ризик довготривалого безробіття, а також на задоволення потреб ринку праці.

Товарні ринки, підприємництво та економіка, основана на знаннях

Відкритість Швеції (за вимірюваннями за допомогою співвідношення загальної торгівлі до ВВП) є вищою, ніж відкритість економік інших Скандинавських країн, і вона помітно збільшилась протягом 1990-х років, але рівень цін залишається високим, а продуктивність праці нижче середньоєвропейської. Темпи транспонування директив щодо Внутрішнього ринку є відмінними, розміри державної допомоги є одними з найнижчих в ЄС, а реформи мережевих галузей проводяться дуже високими темпами. Водночас, на місцевому рівні конкуренція в наданні комунальних послуг недостатня. В окремих секторах, таких, як роздрібний ринок фармакологічних продуктів, який є державною монополією, та торгівля продуктами харчування, конкуренція також є недостатньою. Швеція має найвищий у ЄС показник загальних витрат на проведення науково-дослідницької діяльності, хоча вона значно сконцентрована у декількох наукомістких секторах. Освоєння інформаційно-комунікаційних технологій населенням відбувається високими темпами, а частка промисловості інформаційно-комунікаційних технологій у загальному обсязі виробництва в основному порівняна з іншими державами-членами. З огляду на викладене, основними пріоритетами для Швеції повинні стати:

(i) збільшення конкуренції в наданні комунальних послуг на місцевому рівні; та

(ii) вжиття зусиль з забезпечення конкуренції в тих секторах, де конкуренція виявляється недостатньою, таких, як роздрібний ринок фармакологічних продуктів та торгівля продуктами харчування.

15. Сполучене Королівство

В цілому у 2001 році економічна активність у Сполученому Королівстві утримувалась на високому рівні. Зменшення чистого експорту, пов'язане з послабленням глобальної економіки, було компенсоване винятково сильним зростанням витрат домогосподарств. ВВП зріс в цілому за рік на 2,2%. Очікується. Що зростання у 2002 році відбуватиметься більш повільними темпами, приблизно на рівні 2% в результаті глобального уповільнення. Водночас, протягом 2002 очікується відновлення зростання, оскільки зростання світової економіки пришвидшується, а економіка продовжує підтримуватись зростанням внутрішнього попиту, частково в результаті грошово-кредитного послаблення у 2001 році та запланованого збільшення у капітальних та поточних державних витрат. Очікується, що у 2003 році зростання буде ненабагато вище загального тренду, оскільки експортні ринки Сполученого Королівства помітно зростають. Прогнозується, що у 2002 та 2003 роках інфляція залишиться стриманою, оскільки продуктивність залишиться наближеною до потенціалу. Зокрема, не прогнозується виникнення збільшеного навантаження на зарплату, незважаючи на те, що безробіття залишається низьким - на рівні не більше 5,5%. У 2002 та 2003 роках середнє значення інфляції за УІСЦ прогнозується на рівні 2%.

Відносно низький рівень продуктивності залишається головним викликом. Продуктивність на одну зайняту особу знаходиться нижче середньоєвропейського показника, хоча це відставання і надолужується починаючи з 1995 року. В тому ступені, в якому це стосується ринку праці, ключовим викликом є висока концентрація безробіття та бездіяльності в окремих громадах. Хоча рівень безробіття впав у всіх регіонах та провінціях Сполученого Королівства, залишаються місцевості з високим рівнем незайнятості. Третім ключовим викликом є покращення якості комунальних послуг у Сполученому Королівстві, зокрема, в транспортному секторі.

Бюджетна політика

У 2001 році профіцит державного бюджету складав 1,9% ВВП. Прогнози програми конвергенції свідчать про те, що бюджет наближується до невеликого дефіциту у 0,2% ВВП у 2001-2002 фінансовому році, який збільшиться до 1,1% ВВП у 2002-2003 фінансовому році, та залишиться приблизно на такому ж рівні протягом останніх років програми, тобто до 2006-2007 фінансового року. Наразі виникає дефіцит приблизно у 1% ВВП, на рік раніше ніж у попередньому оновленні, в основному в результаті тимчасових економічних факторів (наприклад, більш низький ніж раніше прогнозувалось рівень ВВП, та більш низькі прибутки фінансових компаній). Цей дефіцит у 1% ВВП існує у прогнозах, як скоригованих на економічний цикл, так і не скоригованих, в результаті дуже обережного припущення тренду зростання у 2,25% в рік та в результаті вирішення питання низького рівня державних інвестицій, як пропонується у ЗКПЕП 2001 року. Відношення валового боргу до ВВП у 2001 році складало 39%. У програмі конвергенції прогнозується, що ця частка впаде до 36,3% у 2006-2007 фінансовому році. З низьким та таким, що скорочується, відношенням боргу до ВВП, Сполучене Королівство має добре становище для вирішення питань, пов'язаних з наслідками старіння населення, а бюджет в світлі поточних політик є стійким. Враховуючи усі зрушення, включаючи обережні прогнози щодо зростання, та приймаючи до уваги вимоги дотримання "наближення до балансу або досягнення профіциту у середньостроковій перспективі", що міститься у Пакті стабільності та зростання, бюджетна політика повинна:

(i) передбачити збільшення державних інвестицій, за винятком амортизації, починаючи з 2001-2002 року, як передбачено у програмі конвергенції, та як запропоновано у ЗКПЕП на 2001 рік; та

(ii) бути готовим до будь-якого погіршення стану бюджету, яке б віддалило його від положень Пакту стабільності та зростання, та, за необхідності, вживати виправних дій.

Ринки праці

Функціонування ринку праці Сполученого Королівства залишається одним з найкращим у ЄС. У 2000 році Сполучене Королівство виконало усі цілі щодо зайнятості, передбачені Лісабоном/Стокгольмом, маючи при цьому загальний рівень зайнятості у 71,5%, рівень зайнятості жінок - 64,8%, а рівень зайнятості працівників похилого віку - 50,8%. Протягом останніх місяців ненабагато зросло безробіття (до 5,1%, так як у грудні 2001 року), але залишається близьким до його найнижчого рівня протягом вже двох десятиліть, як і довготермінове безробіття, частка якого в загальному рівні безробіття продовжує падати. Було посилено низку активних заходів, направлених на усунення довготермінового безробіття та бездіяльності, в той же час останні реформи управління компенсаційними виплатами запроваджують більш сфокусований підхід для тих осіб, які отримують допомогу за тимчасовою непрацездатністю та за інвалідністю, але які здатні працювати. Водночас, кількість осіб працездатного віку, які подають заявки на отримання допомоги по тимчасовому безробіттю або інвалідності продовжувала зростати і досягнула майже 2,6 мільйонів у травні 2001 року - зростання на 2,6% протягом останнього року. Більш ніж 2 мільйони з цих осіб подають заявки вже протягом року та більше. Хоча у всіх регіонах та країнах Сполученого Королівства рівень безробіття впав, залишаються місцевості з високим рівнем безробіття. Порівняні регіональні диспропорції безробіття продовжують зростати, хоча диспропорції в межах регіонів залишаються більш значними, ніж диспропорції між ними. Місцеві концентрації безробіття та бездіяльності в деяких районах держави залишаються предметом стурбованості. З огляду на викладене вище, при рішучому запровадженні усіх рекомендацій щодо зайнятості, ухвалених Радою у лютому 2002 року, головними пріоритетами для Сполученого Королівства повинні стати:

(i) посилення активних заходів, направлених на ті громади та особи, які найбільше наражуються на ризик концентрованого або довготермінового безробіття та бездіяльності; та

(ii) реформування програм виплати допомоги по тимчасовому безробіттю або інвалідності з метою надання особам, які здатні працювати, можливостей та стимулів для цього.

Товарні ринки, підприємництво та економіка, основана на знаннях

Економічне середовище у Сполученому Королівстві є сприятливим для підприємництва, маючи низький рівень регулювання та порівняно низькі ставки податку на корпорації. Державна допомога є однією з найнижчих у ЄС, а лібералізація мережевих галузей просувається швидкими темпами. Водночас, рівень продуктивності у Сполученому Королівстві залишається порівняно низьким частково завдяки таким факторам, як слабка конкуренція у деяких секторах (наприклад, роздрібні банківські послуги, поштові та професійні послуги), недостатність кваліфікації та недостатність інвестицій в економіку, включаючи комунальні послуги, такі, як залізниця. Сполучене Королівство проголосило значне збільшення інвестицій у транспортний сектор завдяки своєму 10-річному транспортному плану. За результатами незалежного перегляду Ванлессом довготермінового фінансування охорони здоров'я, Уряд також проголосив про значні додаткові інвестиції у Національну службу охорони здоров'я. Завдяки цьому сукупні витрати Сполученого Королівства на охорону здоров'я збільшаться з 7,7% ВВП у цьому році до приблизно 9,4% ВВП у 2007-2008 році. У березні 2002 року темпи транспонування Сполученим Королівством директив щодо Внутрішнього ринку становили 98,7%, що вище цільового значення у 98,5%. Щодо економіки, заснованої на знаннях, то як витрати на інформаційні технології (у % до ВВП), так і рівень доступу до Інтернету перевищувати середні значення по ЄС, хоча запровадження широкосмугового Інтернету у Сполученому Королівстві є порівняно низьким. З огляду на викладене вище, основними пріоритетами для Сполученого Королівства повинні стати:

Рекомендація Ради 2002/549/ЄС

"Про загальні керівні принципи економічних політик держав-членів та Співтовариства"

I. ЗАГАЛЬНІ КЕРІВНІ ПРИНЦИПИ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

1. ВСТУП

2. ОСНОВНІ ПРІОРИТЕТИ ТА ВИМОГИ ДО ПОЛІТИКИ

3. ПОЛІТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

II. КЕРІВНІ ПРИНЦИПИ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЛЯ ОКРЕМИХ КРАЇН

1. Бельгія

2. Данія

3. Німеччина

4. Греція

5. Іспанія

6. Франція

7. Ірландія

8. Італія

9. Люксембург

10. Нідерланди

11. Австрія

12. Португалія

13. Фінляндія

14. Швеція

15. Сполучене Королівство