Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів Крижановського В.Я., Наставного В.В.,

за участю прокурора Деруна А.І.,

розглянула в судовому засіданні 23 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженої ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 на вирок Феодосійського міського суду АР Крим від 27 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 22 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1

Вироком Феодосійського міського суду АР Крим від 27 липня 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, раніше судиму,

засуджено за ст. 185 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за те, що вона 17 лютого 2011 року приблизно о 23.00 годині в квартирі АДРЕСА_1 у стані алкогольного спяніння, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрала у ОСОБА_3 карточку «ПриватБанк», на якій знаходилось 400 грн., а згодом, скориставшись банкоматом 2421, який розташований по вул. Чкалова, 115-а м. Феодосії, зняла з вищевказаної карточки гроші в сумі 400 грн. і розпорядилась ними на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 22 вересня 2011 року вирок щодо засудженої залишено без змін, а апеляція захисника засудженої адвоката ОСОБА_2 - без задоволення.

У касаційній скарзі захисник засудженої просить вирок та ухвалу змінити в частині призначеного засудженій покарання в звязку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок суворості та застосувати ст. 69 КК України чи звільнити засуджену від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 або ст. 79 КК України. При цьому захисник зазначає, що суд при призначенні покарання не в достатній мірі врахував обставини, що помякшують покарання, а саме: явку з повинною, щире каяття, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, думку потерпілої і те, що ОСОБА_1 має на утриманні двох малолітніх дітей та інші обставини і дані, які з позитивного боку характеризують особу засудженої, також зазначає, що в ухвалі апеляційного суду безпідставно зазначено судимості, які погашені у встановленому порядку.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вказує на правильність призначеного судом першої інстанції покарання та його відповідність вимогам ст.ст. 65- 68 КК України, а ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про необґрунтованість касаційної скарги та законність судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації її дій за ст. 185 ч.2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої внаслідок суворості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки суду щодо призначеного покарання.

При призначенні засудженій покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, обставини, що помякшують покарання: щире каяття, явка з повинною, добровільне відшкодування завданого збитку, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, та обставину, що обтяжує покарання: вчинення злочину в стані алкогольного спяніння, і обґрунтовано призначив покарання в мінімальних межах санкції ст. 185 ч.2 КК України.

Дані та обставини, на які є посилання в касаційній скарзі, як підстави для застосування ст.ст. 69, 75, 79 КК України, були належним чином перевірені і досліджені та враховані судом першої інстанції.

Отже, покарання засудженій призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів, призначене їй покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

При розгляді апеляції захисника суд апеляційної інстанції її доводи щодо призначеного покарання перевірив і своє рішення належним чином мотивував. Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції у вступній частині ухвали помилково зазначено, що ОСОБА_1 раніше судима 12.09.2001 року, 12.01.2004 року, 17.12.2004 року вироками Феодосійського міського суду АР Крим, чим порушено вимоги ст. 89 КК України, відповідно до якої ці три судимості погашені у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, ухвала апеляційного суду підлягає зміні і з її вступної частини необхідно виключити вказівку щодо зазначених судимостей, а касаційна скарга в цій частині є обґрунтована і підлягає задоволенню частково.

Інших істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, не виявлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 22 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Виключити з вступної частини цієї ухвали вказівку про судимість ОСОБА_1 вироком Феодосійського міського суду АР Крим від 12.09.2001 року, вироком Феодосійського міського суду АР Крим від 12.01.2004 року та вироком Феодосійського міського суду АР Крим від 17.12.2004 року

В решті цю ухвалу та вирок Феодосійського міського суду АР Крим від 27 липня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.