5-808км12 Про одержання хабара та заволодіння чужими коштами шляхом зловживання службовим становищем - 14.02.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 14 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Ковпаківського районного суду м. Сум від 21 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 28 квітня 2011 року щодо нього.

Вироком Ковпаківського районного суду м. Сум від 21 лютого 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за:

- ч. 1 ст. 368 КК України до штрафу в сумі 12 750 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно - розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 2 роки;

- ч. 3 ст. 191 КК України до обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими функціями строком на 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_5 остаточно визначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно - розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 3 роки. Покарання у виді штрафу в сумі 12750 грн. постановлено виконувати самостійно.

На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 28 квітня 2011 року вирок місцевого суду змінено. Постановлено вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України зі звільненням від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України; за ч. 1 ст. 368 КК України до штрафу в розмірі 12 750 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими функціями у сфері реалізації і технічного обслуговування автомобілів строком на 2 роки; за ч. 3 ст. 191 КК України до обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими функціями у сфері реалізації і технічного обслуговування автомобілів строком на 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими функціями у сфері реалізації і технічного обслуговування автомобілів строком на 3 роки.

У решті вирок залишено без зміни.

Як установив суд, ОСОБА_5, працюючи у період часу з 8 червня 2004 року по 26 березня 2007 року на посаді начальника відділу гарантійної політики СТО-1 ВАТ "Суми – Авто", тобто будучи службовою особою, вчинив злочини за таких обставин.

10 серпня 2004 року ОСОБА_5 з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6, який звернувся до нього з приводу гарантійного ремонту коробки перемикання передач в автомобілі "Славута", запропонував ОСОБА_6 передати йому кошти у сумі 400 грн. нібито для дачі згоди заводом – виробником на проведення складного ремонту. Не усвідомлюючи протиправність дій ОСОБА_5, ОСОБА_6 передав йому зазначену суму, якою засуджений заволодів, після чого був проведений безкоштовний гарантійний ремонт коробки перемикання передач автомобіля ОСОБА_6

Крім того, 12 травня 2006 року ОСОБА_5, шляхом зловживання службовим становищем та введення підпорядкованого йому по службі інженера ОСОБА_7 в оману, повідомивши що автомобіль ОСОБА_8 знаходиться на станції та потребує ремонту, дав останньому вказівку скласти завідомо неправдивий для засудженого документ – замовлення - наряд, на підставі якого працівниками ВАТ "Суми – Авто" був проведений безоплатний гарантійний ремонт невстановленого автомобіля. У результаті цього ОСОБА_5 повторно заволодів запасними частинами, що належали підприємству, на загальну суму 920, 82 грн.

Аналогічним чином, зловживаючи своїм службовим становищем, на підставі складеного за його наказом завідомо неправдивого офіційного документа, ОСОБА_5 15 вересня 2006 року заволодів майном підприємства на загальну суму 733,92 грн., 22 вересня 2006 року – на загальну суму 805,98 грн., 23 листопада 2006 року – на загальну суму 1 384,20 грн., 27 листопада 2006 року – на загальну суму 4 761,54 грн.

Також ОСОБА_5, з використанням свого службового становища, у своєму робочому кабінеті отримав від ОСОБА_9 хабар у сумі 900 грн. за проведення безкоштовного гарантійного ремонту автомобіля CHEVROLET Lacetti 1.6, який не підлягав безкоштовному гарантійному обслуговуванню. Після цього ОСОБА_5, ввів в оману інженера ОСОБА_7 про пробіг автомобіля та дав йому вказівку скласти завідомо неправдивий офіційний документ – замовлення - наряд № 2930 від 6 грудня 2006 року, на підставі якого працівниками ВАТ "Суми – Авто" був проведений безоплатний ремонт автомобіля. В результаті зазначених дій ОСОБА_5 заволодів запасними частинами та маслом трансмісійним, що належали підприємству, на загальну суму 1 487,88 грн.

У касаційній скарзі засуджений порушив питання про скасування судових рішень та закриття провадження по справі у зв’язку з недоведеністю його винуватості у даних злочинах. Зазначив, що вирок суду ґрунтується на доказах, які не були належним чином досліджені та оцінені в судовому засіданні. Твердив, що ухвала суду апеляційної інстанції невмотивована, оскільки не містить відповіді на доводи його апеляції, а участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції його захисника та його пояснення в судовому засіданні не відображені у рішенні суду.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України, в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено, зокрема, назва і склад суду, особи, які брали участь у розгляді справи в засіданні апеляційної інстанції, суть апеляції, коротких виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні, та докладні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Однак, судом апеляційної інстанції наведених вимог закону дотримано не було.

Як убачається з матеріалів справи, захист засудженого ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції здійснював адвокат ОСОБА_10, який надав суду ордер на ведення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції (т. 8 а.с. 60). Однак, у вступній частині ухвали суду апеляційної інстанції не міститься посилання на те, що в судовому засіданні бере участь захисник ОСОБА_10 Так само не містить ухвала і короткого викладу пояснень цього захисника в судовому засіданні, що є істотним порушенням вимог кримінально – процесуального закону.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 362 КПК України, якщо суд апеляційної інстанції не проводив судового слідства, після виконання дій, зазначених у частині 2 цієї статті, головуючий ознайомлює учасників судового розгляду з додатковими матеріалами, якщо вони були подані, вислуховує їх пояснення з приводу поданих апеляцій і переходить до судових дебатів. Перед видаленням суду до нарадчої кімнати засудженому, якщо він брав участь в апеляційному розгляді справи, надається останнє слово.

З тексту ухвали суду апеляційної інстанції встановлено, що судом наведені вимоги закону було проігноровано. Так суд, заслухавши пояснення у судовому засіданні засудженого і прокурора з приводу поданих апеляцій та перевіривши матеріали справи, постановив своє рішення без проведення судових дебатів та надання ОСОБА_5 останнього слова. Наведене є порушенням права на захист засудженого та підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції.

Також, судом апеляційної інстанції було порушено вимоги ст. 366, 373 КПК України, які визначають ті рішення, які вправі прийняти суд за результатами розгляду справи в апеляційному суді.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 в частині призначеного йому додаткового покарання, зазначив, що це покарання слід уточнити. Разом із тим, питання уточнення покарання наведеними нормами процесуального закону не передбачено. Водночас, як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд фактично призначив ОСОБА_5 інше додаткове покарання, ніж суд першої інстанції, не провівши при цьому судового слідства з даного питання. Більш того, суд не обґрунтував такої своєї позиції з огляду на те, що прокурором в апеляції ставилося питання про скасування вироку суду і направлення справи на новий судовий розгляд внаслідок неправильного застосування кримінального закону в частині призначення засудженому додаткового покарання.

Аналогічним чином суд недотримався вимог закону і при визначенні принципу призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів. Згідно вироку суду першої інстанції при призначенні ОСОБА_5 остаточного покарання застосовано принцип складання покарань, тобто основні покарання у виді обмеження волі та штрафу постановлено виконувати самостійно. Апеляційний суд при призначенні засудженому остаточного покарання застосував принцип поглинення більш судового покарання менш суворим, при цьому зазначив про часткове задоволення апеляції засудженого. Разом із тим, апеляція ОСОБА_5 містила посилання на недоведеність його винуватості та прохання про закриття у зв’язку із цим провадження по справі, а не клопотання про пом’якшення чи зміну принципу призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів.

Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування ухвали суду апеляційної інстанції внаслідок істотних порушень цим судом вимог кримінально – процесуального закону та направлення справи на новий апеляційний розгляд, у процесі якого необхідно провести розгляд справи відповідно до вимог закону та постановити обґрунтоване рішення.