Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Кравцова А. В., Маслія В. І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, треті особи: Одеська міська рада, ОСОБА_4, Закрите акціонерне товариство "XXI Століття", Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" про визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування запису про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна,

Приватне акціонерне товариство "Футбольний клуб "Чорноморець" звернулось до суду з позовом до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, в якому просило визнати протиправним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14 лютого 2014 року, індексний номер 17808349, видане Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, про право власності ТОВ "Одеський торговий дім" на підземний перехід з комплексом нежитлових приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 2-А, площею 1868, 6 кв. м; скасувати запис про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна номер 4678225 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 293300051101), здійснений 07 лютого 2014 року Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, за яким внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності ТОВ "Одеський торговий дім" на підземний перехід з комплексом нежитлових приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 2-А, площею 1868, 6 кв. м.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року змінено постанову суду першої інстанції в мотивувальній частині, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати, справу направити на новий розгляд.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що 11 липня 1994 року між комітетом Одеської обласної ради народних депутатів з приватизації та Спілкою покупців громадян України - мешканців Одеської області "Народна приватизація" укладений договір купівлі-продажу. Згідно умов вказаного договору продавець продав, а покупець купив не проданий за конкурсом споруджуваний універмаг, що знаходиться в м. Одесі по вул. Новощепний ряд, 2, зокрема: всі будови та споруди, що розташовані на двох земельних ділянках, загальною площею 14648,0 кв. м, визначених планом відводу земельної ділянки Головного управління архітектури та містобудування виконкому Одеської міської ради у відповідності до рішення виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 02 грудня 1993 року за № 1283 та актом відводу земельної ділянки в натурі від 22 березня 1994 року, виданим Головним управлінням архітектури та містобудування виконкому Одеської міської ради; незавершене будівництво центрального розподільчого пункту, що розташоване на території колишнього трамвайно-тролейбусного управління; незавершене будівництво підземного пішохідного переходу, розташованого між відведеними під об'єкт земельними ділянками від вул. Леніна до вул. Катерининської.

Згідно акту від 01 грудня 1994 року № 12 прийому-передачі споруджуваного універмагу продавець передав, а покупець прийняв майно за договором купівлі-продажу від 11 липня 1994 року, зокрема всі будови та споруди, що розташовані на двох земельних ділянках, загальною площею 14648,0 кв. м, визначених планом відводу земельної ділянки Головного управління архітектури та містобудування виконкому Одеської міської ради у відповідності до рішення виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 02 грудня 1993 року за № 1283 та актом відводу земельної ділянки в натурі від 22 березня 1994 року, виданим Головним управлінням архітектури та містобудування виконкому Одеської міської ради; незавершене будівництво підземного пішохідного переходу, розташованого між відведеним під об'єкт земельною ділянкою від вулиці Леніна до вул. Катерининської.

01 грудня 1994 року Фондом державного майна України в особі регіонального відділення по Одеській області за реєстраційним номером № 11 видане свідоцтво на право власності на майно: об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 2, - універмаг, що будується. Свідоцтво видане Спілці покупців громадян України на підставі договору купівлі-продажу № 2-2776 від 11 липня 1994 року та акту приймання-передачі від 01 грудня 1994 року.

Таким чином судами встановлено, що власником майна, яке будується (універмаг, у тому числі незавершене будівництво підземного переходу), вважалась Спілка покупців громадян України "Народна приватизація".

Відповідно до протоколу № 1 від 28 листопада 1995 року Спілка покупців громадян України - мешканців Одеської області "Народна приватизація" виступила засновником Міжнародного закритого акціонерного товариства "Одеський торговий дім", зареєстрованого 28 листопада 1995 року виконавчим комітетом Приморської районної ради народних депутатів, свідоцтво № 23862916.

21 жовтня 1996 року проведено державну реєстрацію ЗАТ "Одеський торговий дім".

Протоколом № 4 від 19 березня 1998 року акціонери ЗАТ "Одеський торговий дім" оформили рішення про ліквідацію Спілки покупців громадян "Народна приватизація" у зв'язку із досягненням цілей діяльності Спілки та реорганізацію ЗАТ "Одеський торговий дім" у ВАТ "Одеський торговий дім".

06 листопада 1998 року проведено державну реєстрацію юридичної особи ВАТ "Одеський торговий дім", яке стало правонаступником ЗАТ "Одеський торговий дім" (п.1 статуту ВАТ "Одеський торговий дім").

В подальшому, ВАТ "Одеський торговий дім" перетворено у ТОВ "Одеський торговий дім", державну реєстрацію якого проведено 02 серпня 2011 року на підставі рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Одеський торговий дім".

Відповідно до п. 1.1 статуту ТОВ "Одеський торговий дім" товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ "Одеський торговий дім", у тому числі прав і обов'язків за договором на право тимчасового користування землею від 31 травня 1997 року (земельна ділянка площею 1,5 га у м. Одесі, вул. Новощепний ряд, 2).

Згідно договору на право тимчасового користування землею від 31 травня 1997 року, укладеного між виконавчим комітетом Одеської міської ради та ЗАТ "Одеський торговий дім", вказані об'єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці, що передана ЗАТ "Одеський торговий дім" в оренду на 50 років для завершення будівництва, експлуатації та обслуговування будинку.

Розпорядженням Приморської районної адміністрації № 55 "Про присвоєння підземному переходу з комплексом нежитлових приміщень, поштової адреси: м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 2-А" присвоєно підземному переходу з комплексом нежитлових приміщень, загальною площею 1868, 6 кв. м, поштову адресу: м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 2-А.

07 лютого 2014 року ТОВ "Одеський торговий дім" звернулось до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, форма власності приватна, на підземний перехід з комплексом нежитлових приміщень, розташований за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Новощепний ряд, буд. 2-А.

14 лютого 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Приваловою Є. Є. за заявою ТОВ "Одеський торговий дім" прийнято рішення № 10927867 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано право власності ТОВ "Одеський торговий дім" на підземний перехід з комплексом нежитлових приміщень, розташований за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Новощепний ряд, буд. 2-А, загальною площею 1868,6 кв. м, - на підставі свідоцтва про право власності № 17808349 від 14 лютого 2014 року.

Водночас, ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" приймало участь у будівництві підземного переходу з комплексом нежитлових приміщень від залізничного вокзалу до ринку "Привоз". Будівельні роботи фінансувались товариством за рахунок власних коштів.

27 грудня 2000 року актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію прийнято в експлуатацію "комплекс підземних переходів від залізничного вокзалу через вулиці Водопровідну і Катерининську до ринку "Привоз". Пунктом 2 даного акту зазначено, що акт є підставою для оформлення права власності на побудований об'єкт та включення його в державну статистичну звітність.

Приморською районною адміністрацією виконкому Одеської міської ради видано розпорядження № 1403 від 28 грудня 2000 року "Про затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом підземного переходу від залізничного вокзалу /через вул. Водопровідну/ до ринку "Привоз" /через вул. Катерининську/. Замовник: міський шляховий ремонтно-будівельний трест". Зазначеним розпорядженням затверджено акт державної приймальної комісії від 27 грудня 2000 року про прийняття в експлуатацію комплексу підземних переходів.

Рішенням Виконкому Одеської міської ради № 644 від 27 вересня 2001 року "Про затвердження розподілу ідеальних часток по підземному переходу від залізничного вокзалу до ринку "Привоз" та передачу в оренду його частки, яка належить Одеській міській раді" затверджено наступний розподіл часток по підземному переходу між юридичними особами: Одеській міській раді належить 86/100 часток; ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" - 8/100 часток; ЗАТ "XXI Століття" - 6/100 часток. Пунктом 2 рішення виконкому Одеської міської ради № 644 від 24 вересня 2001 року Одеському МБТІ та РОН доручено видати свідоцтва про право власності на підземний перехід у відповідності до встановлених часток.

23 жовтня 2001 року виконавчим комітетом Одеської міської ради видано свідоцтво № 016090 про право власності ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" на об'єкт нерухомості, а саме: 8/100 частин приміщень підземного переходу від залізничного вокзалу до ринку "Привоз". Право власності ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" зареєстровано Одеським МБТІ та РОН 11 березня 2002 року під № 17 неж - стр. 11 - р№1287.

В свідоцтві вказується, що об'єкт в цілому складається з підземних приміщень загальною площею 1869,6 кв. м, а 8/100 частин складається з приміщення ІІ-2 (торговельний зал), площею 141,6 кв. м. Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Одеської міської ради від 27 вересня 2001року № 644.

Не погоджуючись з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 14 лютого 2014 року, індексний номер 17808349, виданим Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, про право власності ТОВ "Одеський торговий дім" на підземний перехід з комплексом нежитлових приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 2-А, площею 1868, 6 кв. м і записом про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна номер 4678225 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 293300051101), здійснений 07 лютого 2014 року Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, за яким внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності ТОВ "Одеський торговий дім" на підземний перехід з комплексом нежитлових приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 2-А, площею 1868, 6 кв. м., позивач заявив цей позов.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує спір про право, а тому задоволення позовних вимог призведе до позбавлення третьої особи права власності на об'єкт нерухомого майна в цілому, що в даному випадку було б втручанням суду у здійснення права власності третьої особи.

Суд апеляційної інстанції не погодився з мотивами суду першої інстанції, тому в позові відмови у зв'язку з відсутності в діях державного реєстратора при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано право власності ТОВ "Одеський торговий дім" на підземний перехід з комплексом нежитлових приміщень, розташований за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Новощепний ряд, буд. 2-А, загальною площею 1868,6 кв. м, порушень норм законодавства.

Колегія суддів не заперечує правильності резолютивної частини оскаржуваних судових рішень щодо відсутності підстав для задоволення позову але частково не погоджується з їх мотивуванням, виходячи з такого.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень, встановлені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає витяги з Державного реєстру прав або відмовляє у їх наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 4 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно із ч.1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 6) заявлене право вже зареєстровано.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 року (703-2011-п) , передбачено, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав (п.12).

Наведене свідчить про обов'язок державного реєстратора, зокрема перевіряти наявність чи відсутність обтяжень під час вчинення дій щодо реєстрації майна та відповідність заявлених прав законодавству та поданим документам.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 10927867 від 14 лютого 2014 року, реєстратор врахував, що відомості стосовно того, що заяву про державну реєстрацію прав подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, або те, що заявлене право вже зареєстровано, відсутні. Дана обставина підтверджується сформованими державним реєстратором запитами про інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що свідчить про вчинення ним дій щодо пошуку заяв у базі даних про реєстрацію заяв та запитів.

Крім того, до заяви про державну реєстрацію нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Новощепний ряд, 2-а, м. Одеса, - ТОВ "Одеський торговий дім" подано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 143140310040 від 31 січня 2014 року, свідоцтво про право власності на об'єкт незавершеного будівництва № 11 від 01 грудня 1994 року та інші документи, які стали підставою та дали змогу державному реєстратору відповідно до вище наведених норм законодавства встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, встановити відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та, відповідно, прийняти рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що, здійснюючи державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, номер 4678225 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 293300051101), за яким внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності ТОВ "Одеський торговий дім" на підземний перехід з комплексом нежитлових приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 2-А, площею 1868, 6 кв. м, - державний реєстратор діяв у спосіб, який відповідає вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , а саме: перевірив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства,- відтак підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у реєстратора не було.

Згідно із п. 6 ч. 2 ст. 9 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор серед іншого, зокрема, приймає рішення, також вчиняє дії: вносить записи до Державного реєстру прав, видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, внесення записів до Державного реєстру прав та видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно є діями державного реєстратора у розумінні наведених норм права.

Згідно із ст. 26 Закону від 01 липня 2004 року № 1952-IV записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Водночас, позивач не оскаржує дії чи рішення відповідача, а намагається скасувати наслідки цих дій, які оформлені документами.

Утім слід враховувати, що згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.

Таким чином, підставами для визнання протиправними дій чи скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який вчинив ці дії чи прийняв рішення. При цьому, обов'язковою умовою оскарження дій, рішень є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Колегія суддів зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Указаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 (v003p710-03) ).

Саме по собі оскарження рішення, дії відповідача не є ефективним захистом прав позивача, оскільки правовідносини, що фактично пов'язані з поверненням майна, перейшли в іншу правову якість, а відтак не призведуть до повернення спірного майна.

На думку колегії суддів, правова оцінка таким актам та порушенням, допущеним при їх прийнятті, може бути дана при розгляді спору про право.

Так, главою 29 ЦК України (435-15) та ст. 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів з приводу власності.

Саме у спорах про право суди мають дати оцінку правового титулу всіх власників, які оспорюють чи не визнають чуже право, у тому числі і оспорюваний титул, у іншому ж спорі оцінка надається тільки діям, рішенню, що стосується одного титульного власника, а відтак є ймовірність до не вирішення спору у інший спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції (995_004) , було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, аналізуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що позивачі під час звернення до суду обрали неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки після оформлення права між сторонами виник спір про право.

Так, з матеріалів справи вбачається наявність цивільно-правового спору між позивачем та третьою особою, направленого на захист права власності, яке у обох оформлене свідоцтвами,.

Оспорюючи реєстрацію права власності на нерухоме майно за третіми особами, позивач намагається штучно перевести цивільно-правовий спір про право у площину публічно-правових відносин.

Помилкове застосування судами норм матеріального права не призвело до прийняття неправильного по суті рішення, а тому суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів за наявності інших підстав для відмови в позові.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року, в частині, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.