Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Краввцова О. В., Маслія В. І., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу, припису, постанови,

Товариство з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн" звернулося з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 106-од від 06 листопада 2013 року про проведення позапланової перевірки позивача на підставі доручення Держспоживінспекції України від 05 листопада 2013 року № 5090-2-7/6; визнати протиправними дії відповідача по проведенню позапланової перевірки позивача на підставі доручення Держспоживінспекції України від 05 листопада 2013 року № 5090-2-7/6; визнати протиправним і скасувати припис відповідача до акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 002753 від 11 листопада 2013 року; скасувати постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" № 1823 від 14 листопада 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі дії відповідача з проведення позапланової перевірки, а також рішення, прийняті в ході та за наслідками такої перевірки, за відсутності законодавчо визначених підстав для проведення такої перевірки, являються протиправними, оскільки проведені з питань, не визначених ні направленням, ні предметом перевірки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що за період з 11 листопада 2013 року по 15 листопада 2013 року посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області на підставі ст. 27 Закону України "Про захист прав споживачів" та наказу № 106-од від 06 листопада 2013 року і направлення від 06 листопада 2013 року № 1930/19 проведено позапланову перевірку торгового об'єкту ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" - магазину "Фокстрот. Техніка для дому".

Позапланову перевірку проведено на підставі доручення Держспоживінспекції України від 05 листопада 2013 року № 5090-2-7/6.

Під час перевірки відповідачем складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 002939, на підставі якого встановлено реалізацію деяких найменувань товару з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: реалізація товару без інформації про дату виготовлення, про гарантійні обов'язки виробника, найменування та місцезнаходження виробника, підприємства прийому претензій від споживача.

За наслідками порушення законодавства про захист прав споживачів актом перевірки припинено відвантаження і реалізація товарів, які не відповідають вимогам нормативних документів, та зобов'язано усунути недоліки, що зазначені в акті перевірки, у тому числі не допускати реалізацію товару, що не відповідає вимогам НТД по маркуванню, а також без доступної та достовірної інформації.

На підставі акту винесено постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 14 листопада 2013 року № 1823, якою застосовано до ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" штраф у сумі 38 981 грн 70 коп.

Не погоджуючись із наказом про проведення позапланової перевірки, діями, приписом та постановою про накладення стягнень, позивач звернувся з цим позовом.

Таким чином, правомірність дій Інспекції, які полягають у призначенні та проведенні перевірки та обґрунтованість рішень, які прийняті за результатами такої перевірки, є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача з проведення позапланової перевірки, а також рішення, прийняті в ході та за наслідками такої перевірки, за відсутності законодавчо визначених підстав для проведення такої перевірки є протиправними, оскільки проведені з питань, не визначених ні направленням, ні предметом перевірки, тобто являються вчиненими з порушенням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, Порядку проведення перевірок № 310, ст. 6, 7 Закону України "Про захист прав споживачів".

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, тому в позові відмовив.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

Основним нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) є Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V від 05 квітня 2007 року (877-16) (далі - Закон № 877).

Відповідно до ст. 1 Закону № 877 державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 465 (465/2011) , центральним органом виконавчої влади, що входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за державним законодавством про захист прав споживачів та є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, є Держспоживінспекція України. Наказом міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 310 від 07 березня 2012 року (z0743-12) затверджений Порядок проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі та послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг.

За нормою частини 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставами для здійснення позапланових заходів є:

подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;

перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);

звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;

неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів;

настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Вищенаведені норми кореспондуються із пп. "а" п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", відповідно до якого органи ринкового нагляду проводять позапланові перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів), у яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати такої шкоди, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано (виявлено) таку продукцію.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення позапланової перевірки було депутатське звернення від 11 жовтня 2013 року № 216-к, а позапланова перевірка здійснювалась за наявності згоди Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів на його проведення від 06 листопада 2013 року № 03/7-10195-2013.

Таким чином, з урахуванням депутатського звернення, проведення відповідачем позапланової перевірки та прийняття відповідного наказу про проведення перевірки відповідає вимогам чинного законодавства.

Так, народний депутат України ОСОБА_4 в своєму депутатському зверненні просив провести перевірку мережі магазинів побутової техніки "Фокстрот" на факт продажу контрафактної продукції та товарів, які не сертифіковані (заборонені для продажу) в Україні.

Поняття контрафактного товару визначено у ст. 1 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права", - контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

Однією з ознак контрафактного товару є фальсифікований товар.

Згідно із ст. 1 Закону від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" фальсифікована продукція - продукція, виготовлена з порушенням технології або неправомірним використанням знака для товарів та послуг, чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само неправомірним відтворенням товару іншої особи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що фальсифікації піддаються не тільки товари, але й товаросупровідні документи, сертифікати якості, безпеки, країни походження, товарні знаки і так далі, а відтак при фальсифікації товарів, зазвичай, піддається підробці автентичність однієї або декілька характеристик товару.

У зв'язку з цим можна зробити висновок, що інформаційна фальсифікація - обман споживача за допомогою неточної або перекрученої (помилкової) інформації про склад та/або властивості товару, яка здійснюється, зокрема, шляхом спотворення інформації в товарно-супровідних документах, сертифікаті, маркуванні та рекламі.

Серед інформаційної фальсифікації виділяється також: асортиментна (видова); якісна; кількісна та вартісна.

Таким чином, наведені обставини дають підстави стверджувати, що виявити підробку цих реквізитів у товарно-супровідних документах, сертифікаті можна тільки ідентифікацією товару: на найменування товару і його логотип; країну походження товару; фірми-виробника і його адреси; кількість товару; склад товару умови і терміни зберігання тощо.

Відсутність таких документів є порушенням права споживачів на свідомий вибір товару. В такому разі для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні товари.

Такий висновок пояснюється імперативної нормою ст. 15 Закону № 1023-XII, яким визначено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку. Продавець не звільняється від відповідальності у разі неодержання ним від виробника (імпортера) відповідної інформації про товар.

Відповідно до положень цього Закону споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектування, міри, ваги і ціни продукції, яка придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. За вимогою споживача продавець (виконавець) зобов'язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи, які підтверджують якість, безпеку і ціну продукції. А ст. 14 вказаного Закону встановлює право споживача на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для життя, навколишнього природного середовища, а також не завдала шкоди його майну.

Логічним буду судження, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цих відносинах, шляхом визначення особливостей правовідносин у сфері споживання продукції та обмеження дії принципу свободи вибору. Тим самим держава убезпечує добросовісних споживачів товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку продавця.

Суд касаційної інстанції бере до уваги також положення актів міжнародного права, зокрема Хартію захисту споживачів, схвалену Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, якою передбачається, що надання товарів чи послуг не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.

Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору, про що вказано у директиві 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

Крім цього відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів" права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію у зв'язку з порушенням Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Враховуючи, що позивач заперечує лише законність проведення позапланової перевірки, в той час як факт порушення вимог законодавства, які виявлені під час перевірки та викладені в акті № 002753, визнається ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН", доказів, які спростовують висновки акту-перевірки позивачем до матеріалів справи не надано, колегія суддів касаційної інстанції погоджується щодо правомірності прийняття припису про припинення відвантаження і реалізацію товарів, які не відповідають вимогам нормативних документів, та зобов'язання усунути недоліки, що зазначені в акті перевірки, а також прийняття Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області оскаржуваної постанови № 1857 від 14 листопада 2013 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Оскільки під час вирішення справи судом апеляційної інстанції не порушені норми матеріального права, то скаргу позивача слід відхилити.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд

Касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн" відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.