Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач), суддів: Олексієнка М.М., Стародуба О.П., - розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в місті Бердичеві Житомирської області про визнання дій протиправними та перерахунок і призначення пенсії, за касаційною скаргою УПФ України в місті Бердичеві Житомирської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2010 року, -

У квітні 2004 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, у якому просив зобов'язати УПФ України в місті Бердичеві Житомирської області перерахувати отриману ним пенсію і призначити її в розмірі не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом, як це передбачено статтею 46 Конституції України, а також стягнути з відповідача завдану йому моральну шкоду.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2010 року скасовано постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 вересня 2008 року про відмову ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії УПФ України в місті Бердичеві Житомирської області щодо виплати ОСОБА_4 пенсії без врахування розміру прожиткового мінімуму і зобов'язано відповідача здійснити позивачеві перерахунок та виплату пенсії відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, за період з 1 січня 1997 року по 11 січня 2005 року з урахуванням виплачених коштів. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, УПФ України в місті Бердичеві Житомирської області звернулося з касаційною скаргою, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2010 року і залишити в силі постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 вересня 2008 року.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, то суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в УПФ України в місті Бердичеві Житомирської області, отримує пенсію за віком. Пенсію позивачеві було обчислено з урахуванням страхового стажу - 40 років 2 місяці 11 днів.

Згідно вимог частин 1, 2, 3 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина 3 статті 46 Конституції України).

Згідно частини 1 статті 1, абзацу третього частини 1 статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Відповідно до частини 3 статті 8 Конституції України норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується.

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) (частина 1 статті 64 Конституції України). Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (475/97-ВР) ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Задовольняючи частково позовні вимоги апеляційний суд вірно встановив, що до 12 січня 2005 року відповідачем нараховувалася та виплачувалася позивачеві пенсія, розмір якої, всупереч вимогам частини 3 статті 46 Конституції України, був меншим, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Залишаючи без змін оскаржуване судове рішення колегія суддів враховує також рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України". Матеріали справи не містять клопотання відповідача про застосування строку для звернення до суду за захистом порушених прав позивачем і наслідки пропуску такого строку по даній справі не застосовуються.

Згідно частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм права, а доводи касаційної скарги висновки апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Бердичеві Житомирської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Бердичеві Житомирської області про визнання дій протиправними та перерахунок і призначення пенсії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та в порядку, визначених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .