Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Веденяпіна О. А., Степашка О. І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у справі № 820/19797/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СПО" до Державної податкової інспекції Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій протиправними, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "СПО" (далі - ТОВ "Компанія "СПО") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ Московському районі) в якому просить визнати дії протиправними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року позов ТОВ "Компанія "СПО" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року апеляційну скаргу ДПІ Московському районі залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ Московському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Компанія "СПО" у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі наказу від 06.08.2014 року № 1216 ДПІ у Московському районі проведена виїзна документальна позапланова перевірка ТОВ "Компанія "СПО", з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року. За результатами перевірки складено акт № 2695/20-34-22-01-05/36372211 від 27.08.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, на загальну суму 4915474,00 грн.; п.176.2 (б) ст. 176, абз.1 п.119.2 ст. 119 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого податку, затвердженого наказом ДПАУ від 24.12.2010 року № 1020 (z0046-11) , а саме: надання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку за ф. 1ДФ за 1 квартал 2013 року з недостовірними відомостями.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003472201 від 03.10.2014 року, яким ТОВ "Компанія "СПО" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1520400,00 грн., з яких 1013600 грн. - основний платіж, 506800 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

На підставі наказу від 20.08.2014 року № 1540 ДПІ у Московському районі проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Компанія "СПО", з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Євроінтерторг" за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарських операціях підприємства. За результатами перевірки складено акт № 3503/20-34-22-01-05/36372211 від 31.10.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за липень 2014 року на загальну суму 1013600, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003472201 від 03.10.2014 року, яким ТОВ "Компанія "СПО" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 7373211, 00 грн., з яких 4915474, 00 грн. - основний платіж, 2457737, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

На підставі наказу від 31.10.2014 року № 1622 ДПІ у Московському районі проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Компанія "СПО" з питань дотримання податкового законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ "Українська компанія "Модус" за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року та ПП "КФ "Укрмельмаш" за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року. За результатами перевірки складено акт № 3853/20-34-22-01-05/36372211 від 17.11.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 4116380, 00 грн.; п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5842784, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004292201 від 04.12.2014 року, яким ТОВ "Компанія "СПО" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 8764176,00 грн., з яких 5842784, 00 грн. - основний платіж, 2921392, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та № 0004302201 від 04.12.2014 року, яким ТОВ "Компанія "СПО" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5145475,00 грн., з яких 4116380, 00 грн. - основний платіж, 1029095, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Українська компанія "Модус", ПП КФ "УКРМЕЛЬМАШ", ТОВ "АКСОН-ГРУПП", ТОВ "МЕГАОПТ ХХІ", ТОВ "ФІНАНСІНВЕСТГРУП", ТОВ "СХІДЕНЕРГОАЛЬЯНС", ТОВ "ЄВРОІНТЕРТОРГ".

Реальність, товарність та виконання зазначених договорів підтверджується матеріалами справи.

Придбані товарно-матеріальні цінності від контрагентів за період 2013 рік - 2014 рік були оприбутковані та розміщені на орендованих складах (договір оренди від 01.01.2014 року № 20 ТОВ фірма "Арбат ЛТД" та договір відповідального зберігання від 24.01.2011 року з ТОВ "ВАГО-РЕВ").

Подальшу реалізацію продукції, придбаної у вказаних вище контрагентів свідчать надані суду копії товарно-транспортних накладних, актів списання товарно-матеріальних цінностей, накладних на переміщення МШП в експлуатацію, інвентаризаційним описом №1 товарно-матеріальних цінностей (сировина й матеріали), оборотною відомістю по бухгалтерському рахунку 281 (Товари на складі) за період березень 2013 року - серпень 2013 року та березень 2014 року - липень 2014 року; оборотною відомістю по бухгалтерському рахунку 201 (Сировина й матеріали) за період березень 2013 року - серпень 2013 року та березень 2014 року - липень 2014 року; оборотною відомістю по бухгалтерському рахунку 631 (Розрахунки з вітчизняними постачальниками з ПДВ) за період березень 2013 року - вересень 2013 року та березень 2014 року - липень 2014 року.

Первинні документи по зазначеним договорам відповідають вимогам визначеними ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (z0168-95) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (z0168-95) .

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.5. 1 п. 138.5 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п. 138.2, 138.11 ст. 138, п. 140.2 - 140.5 ст. 140, ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно з п. 139 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у своїх контрагентів відповідач не подав.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. При цьому Податковий Кодекс України (2755-17) не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Компанія "СПО".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.