Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Жукової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

17.11.2011р. Державне підприємство "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (надалі –ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" ) звернулося до суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби (надалі –СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001143600 від 31.10.2011р.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 26.09.2011р. по 05.10.2011р. відповідачем на підставі пп..78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2011р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт від 14.10.2011р. №948/36/09794409. /а.с.25-35/

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.п.200.1, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, завищення суми податкового кредиту за липень 2011р. у розмірі 2410грн.

На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0001143600 від 31.10.2011р. про зменшення грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2410грн. - за основним платежем, 1205грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. /а.с.36/

Відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (2755-17) .

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 07.02.2011р. між ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" та ТОВ "АТД-сервіс"було укладено договір за №25-11 по організації робіт з поточного ремонту авіаційних виробів, зокрема поточного ремонту блоку БС 6С2.393.021-2 сер.3 та блоку автоматики БА-20 /а.с.38--40/, що підтверджується наявними в матеріалах справи, платіжним дорученням від 10.05.2011 на оплату робіт /а.с.42/; актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000024 від 24.05.2011р. з поточного ремонту блоку БС 6С2.393.021-2 сер.3 та блоку автоматики БА-20 /а.с.44/, податковою накладною № 38 від 20.05.2011р./а.с.41/

Отже, суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від ТОВ "АТД-сервіс", включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість.

ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" та ТОВ "АТД-сервіс" на час здійснення господарських операцій, були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та знаходились за зареєстрованим місцезнаходження, перебували на податковому обліку, мали свідоцтво платника податку на додану вартість.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби –залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року –залишити без змін.

ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.