Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є., при секретарі судового засідання Гончар Н.О., представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком Харків" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012 у справі № 2а-6640/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком Харків"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова,

до Головного управління Державного казначейства України у Харківській області

про стягнення заборгованості, -

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 позовні вимоги Товариства про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 157 520,00 грн. та пені за несвоєчасне відшкодування цього податку у розмірі 3 111,02 грн., - задоволені.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 20.03.2012, скасувавши судове рішення першої інстанції, у задоволенні позову відмовив.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де порушує питання скасувати судове рішення апеляційної інстанції, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі судове рішення першої інстанції.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з вимогами чинного законодавства за результатами фінансово - господарської діяльності позивач подав до органу державної податкової служби податкову звітність за встановленою формою. Відповідно до податкових декларацій з ПДВ у Товариства виникло перевищення податкового кредиту над сумами податкових зобов'язань за жовтень, листопад, грудень 2009 року, суму якого було заявлено платником до відшкодування.

Державна податкова інспекція провела документальну невиїзну перевірку Товарситва з питання достовірності нарахування суми ПДВ за жовтень - грудень 2009 року, за результатами якої був складений акт від 31.05.2010 № 1575/07-004/336075174.

На підставі вказаного акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення - рішення від 13.07.2010 № 0000120700/0, яким Товариству було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 157 520,00 грн.

Також судами встановлено, що зазначене податкове повідомлення - рішення за наслідками судового оскарження визнано протиправним та скасовано.

Скасовуючи судове рішення першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до змісту ст. 200 Податкового кодексу України право на бюджетне відшкодування мають лише платники ПДВ, а п. 184.9 ст. 184 Податкового кодексу України (2755-17) передбачено, що у разі, якщо за результатами останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим розділом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні. Тому, з огляду на те, що процедура судового оскарження податкового повідомлення - рішення від 13.07.2010 № 0000120700/0 завершена 28.02.2011 (дата судового рішення апеляційної інстанції у справі № 2а-9406/10/2070), а до суду позивач звернувся у червні 2011 року, коли він вже не був платником ПДВ, оскільки Рішенням від 05.04.2011 № 36/15-215 було анульовано реєстрацію платника ПДВ Товарситва, позивач втратив право на бюджетне відшкодування за жовтень - грудень 2009 року.

Проте із таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно зі ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

На час розгляду цієї справи судове рішення у справі № 2а-9406/10/2070, за наслідками перегляду в апеляційному порядку набрало законної сили, а тому судом першої інстанції згідно з правилами, встановленими ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно не перевірялись обставини, які були встановлені судовим рішенням у іншій адміністративній справі щодо правомірності формування позивачем спірної суми бюджетного відшкодування.

Посилання податкового органу на те, що судові рішення, якими було скасовано податкове повідомлення - рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування, оскаржені до Вищого адміністративного суду України є безпідставними, оскільки оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку є реалізацією особи наданого Законом права на оскарження судових рішень та не впливає на момент набирання законної сили рішення суду. У разі скасування чи зміни судового рішення, яке вже було виконано, суд касаційної інстанції згідно ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України одночасно може вирішити питання про поворот виконання судових рішень, якщо це необхідно для відновлення правового становища.

На момент звернення позивачем до суду порядок та строки проведення розрахунків з бюджетного відшкодування врегульовано ст. 200 Податкового Кодексу України (далі - ПК).

Згідно з п. 200.23 ст. 200 ПК суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Відповідно до пп. 184.8 ст. 184 V Податкового кодексу (2755-17) у разі, якщо на дату подання заяви про анулювання реєстрації платник податку має податкові зобов'язання за результатами останнього податкового періоду, така сума податку враховується в суму зменшення бюджетного відшкодування, а в разі його відсутності сплачується до державного бюджету. Анулювання реєстрації особи як платника податку відбувається у день, що настає за днем проведення розрахунків із бюджетом за податковими зобов'язаннями останнього податкового періоду.

В совою чергу п. 184.9 ст. 184 V Податкового кодексу (2755-17) передбачено, що у разі, якщо за результатами останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим розділом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні.

Тобто, відсутність декларування суми ПДВ як бюджетне відшкодування за останній звітний період, у якому платником податку ще є платником ПДВ, та факт анулювання свідоцтва платника ПДВ у подальшому, у разі заявлення таким платником податків бюджетного відшкодування суми ПДВ по деклараціям попередніх податкових періодів, не позбавляє платника податків права на отримання бюджетного відшкодування та не дає податковому органу правові підстави для відмови такому платнику у відшкодуванні суми ПДВ по деклараціям попередніх податкових періодів.

Таким чином, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача, а суд апеляційної інстанції, скасовуючи це рішення, помилково застосував норми матеріального права.

За викладених обставин судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком Харків" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012 у справі № 2а-6640/11/2070 скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2011.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.