Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Олексієнко М.М., Черпак Ю.К., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Жидачівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області про зобов'язання вчинити певні дії,

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Жидачівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (далі - Жидачівського РС ГУ ДМС України у Львівській області), Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (ГУ ДМС України у Львівській області), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив зобов'язати відповідачів видати йому внутрішній паспорт громадянина України.

В обґрунтування позову посилається на те, що ним подано до ГУ ДМС України у Львівській області всі необхідні документи для отримання внутрішнього паспорта громадянина України, однак відповідачі зволікають з видачею йому паспорта громадянина України, безпідставно вимагаючи додаткових документів. При цьому, ОСОБА_2 зазначає, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 р. у справі за його позовом (№ 813/8406/14) встановлено факт набуття ним статусу громадянина України, тому відповідачі протиправно вимагають від нього заяву про встановлення належності до громадянства України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 р., в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Законодавство України про громадянство ґрунтується на принципах: 1) єдиного громадянства; 2) запобігання виникненню випадків без громадянства; 3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; 4) визнання права громадянина України на зміну громадянства; 5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою безгромадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя, внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя; 6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України; 7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

Як вбачається зі змісту позову, ОСОБА_2 для отримання паспорту громадянина України звернувся 29.07.2014 р. до Жидачівського РС ГУ ДМС України у Львівській області.

При цьому, як зазначав позивач, через два місяці інспектор повідомила його про необхідність подання додаткових документів.

На вказані дії інспектора позивач подав скаргу до ГУ ДМС України у Львівській області, в якій зазначив, що йому не видають внутрішній паспорт громадянина України обґрунтовуючи це тим, що ОСОБА_2 необхідно оформити набуття громадянства України. В подальшому позивач вказану скаргу відкликав.

Водночас, 22.08.2014 р. позивачем подано до ГУ ДМС України у Львівській області заяву про встановлення належності до громадянства України, до якої додав копію постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 р. (справа № 813/8406/14), нотаріально завірену копію закордонного паспорта громадянина Російської Федерації, копію свідоцтва про народження, копії заповнених листків закордонного паспорта громадянина Російської Федерації, чотири фотографії, квитанцію про сплату збору за видачу довідки про реєстрацію особи громадянином України, заяву про видачу паспорта.

В подальшому позивач відкликав вказану заяву, посилаючись на те, що проведення щодо нього процедури встановлення належності до громадянства України є протиправним, оскільки належність до громадянства України було встановлено відповідачем при винесенні рішення № 4 від 29.10.2013 року про скасування позивачу посвідки на постійне проживання, а також підтверджено постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 року по справі № 813/8406/13-а, якою досліджувалось питання правомірності рішення відповідача про скасування дозволу на безстрокову імміграцію в Україну.

Як вбачається із матеріалів справи та доводів касаційної скарги, позивач вважає, що відповідачі порушують його права на отримання паспорту громадянина України, вимагаючи від нього подання заяви та проходження процедури по встановленню належності до громадянства України.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що 29.10.2013р. ГУ ДМС України у Львівській області своїм рішенням № 4 скасувало йому як громадянинові Російської Федерації дозвіл на безстрокову імміграцію в Україну. Вказане рішення відповідач мотивував тим, що відповідно до п.1 ст. 3 Закону України "Про громадянства України" позивач є громадянином України, оскільки з 23.11.1990 р. по 18.09.1992 р. зареєстрований був в України.

Крім того, Львівський окружний адміністративний суд в постанові від 15.01.2014 р. (у справі № 813/8406/13-а за позовом ОСОБА_2 про скасування рішення ГУ ДМС України у Львівській області від 29.10.2013 р. № 4) встановив факт набуття ОСОБА_2 статусу громадянина України. В цьому рішенні суд зазначив, що ОСОБА_2 після розпаду СРСР, як колишній його громадянин, який на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 р.) постійно проживав на території України є громадянином України, тому являючись громадянином України, безпідставно звернувся до уповноваженого органу України про надання йому дозволу на імміграцію в Україну.

Вирішуючи даний спір суди виходили з того, що встановлені постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 р. обставини підтверджують факт набуття ОСОБА_2 громадянства України, однак не звільнюють його від обов'язку дотримуватись процедури оформлення належності до громадянства України.

За вказаних обставин суди дійшли висновку про відсутність законних підстав для видачі позивачу паспорта громадянина України, оскільки вимоги позову щодо зобов'язання відповідачів видати позивачу паспорт громадянина України без заяви про встановлення належності до громадянства України не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1-3 ч.1 ст. 3 Закону України "Про громадянство України" громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (2235-14) (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Отже, позивач у відповідності з п. 1 ч.1 ст. 1 вказаного Закону є громадянином України з 24 серпня 1991 року.

Разом з цим, в Законі України "Про громадянство України" (2235-14) передбачено реєстрацію громадянства України.

При цьому документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну (ст. 5 Закону України "Про громадянство України").

Відповідно до п. 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (2503-12) (далі - Положення), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Пунктом 2 Положення зазначено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Пунктом 1.3 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13.04.2012 р. № 320 (z1089-12) , визначено перелік документів, які подає особа для оформлення паспорта громадянина України. Зокрема, для оформлення паспорта особа подає довідку про реєстрацію особи громадянином України.

Процедуру подання та перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України встановлює Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27.03.2001р. № 215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України" (215/2001) (далі - Порядок).

Зокрема, Порядком визначено коло осіб, яких стосується встановлення належності до громадянства України.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Позивачем до суду не надано паспорт громадянина колишнього СРСР з відміткою про прописку.

Пунктом 117 Порядку визначено, що у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України головне управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України.

Такій особі видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається нею для одержання документів, що підтверджують громадянство України.

Враховуючи вищевказані вимоги нормативно-правових актів, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що для отримання паспорта громадянина України особа повинна надати довідку про реєстрацію особи громадянином України, яка в свою чергу, видається після прийняття рішення про встановлення належності до громадянства України, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237- 244 Кодексу адміністративного судочинства України.