Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Олексієнко М.М., Черпак Ю.К., провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області на постанову Біловодського районного суду Луганської області від 26.12.2014 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області про визнання дій відповідача протиправними,

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області з вимогами про визнання дій відповідача протиправними.

Постановою Біловодського районного суду Луганської області від 26.12.2014 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015 р., позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області з 15.11.2014 р. провести перерахунок пенсії позивачу в розмірі 70 % заробітної плати, виходячи з усіх складових заробітної плати (отриманих виплат), у тому числі матеріальної допомоги на оздоровлення і для вирішення соціально - побутових питань, на які були нараховані та фактично сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, та виплатити їх (з врахуванням вже здійснених виплат). В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник Управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з вересня 2014 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області та отримує пенсію на підставі Закону України "Про державну службу" (3723-12) (далі - Закон № 3723-XII (3723-12) ).

06.11.2014 р. позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії з урахуванням інших виплат, визначених у довідках про заробітну плату за відповідний період, зокрема, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, однак відповідач відмовив позивачу в такому перерахунку пенсії.

За змістом ст. 37 Закону № 3723-XII (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 70 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною 2 ст. 33 Закону № 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входили до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII (1788-12) ) врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (далі Закон - № 1058-IV) нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу)).

Згідно зі статтею 41 Закону № 1058-IV до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналізуючи положення ст. 37 Закону № 3723-XII, ст. 41 Закону № 1058-IV та ст. 66 Закону № 1788-XII, колегія суддів дійшла висновку, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань, сума індексації заробітної плати, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що при перерахунку пенсії позивача має враховуватись матеріальної допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 14 та 28 травня 2013 року (справи №№ 21-125а13, 21-97а13 відповідно).

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області відхилити, а постанову Біловодського районного суду Луганської області від 26.12.2014р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015 р. залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.