Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року

у справі № 815/6960/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люмар"

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ТОВ "Люмар" звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, в якому просило:

- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 18 серпня 2014 року № 0000791505;

- скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 06 листопада 2014 року № 0000941505 та № 0000951505.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 06 листопада 2014 року № 0000941505 та № 0000951505. В решті позовних вимог відмовлено.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзду перевірку ТОВ "Люмар" щодо правомірності декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в податковій декларації з ПДВ за лютий 2014 року, за результатами якої складено акт від 05 серпня 2014 року, яким встановлені порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі висновків акту перевірки та за результатами їх адміністративного оскарження, ДПІ прийняла податкові повідомлення - рішення:

- № 0000941505 від 06 листопада 2014 року про зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ за лютий 2014 року на 56 119 грн.,

- № 0000951505 від 06 листопада 2014 року про визначення грошового зобов'язання з ПДВ за лютий 2014 року на суму 99 806 грн., в т.ч. за основним платежем на 79 845, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 19 961, 00 грн.

Висновки податкового органу, обґрунтовані аналогічними доводами, а саме тим, що позивачем у складі податкового кредиту за квітень 2008 року неправомірно враховані суми ПДВ по податковій накладній від 01 квітня 2008 року, № ОС-1.4 виданої від ДНДК "АІСТОН", щодо придбання нерухомого майна на загальну суму 1 305 658, 80 грн., у т.ч. ПДВ 217 609, 80 грн.

Відповідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній в квітні 2008 року) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до договору купівлі - продажу нерухомого майна від 31 березня 2008 року, ТОВ "Люмар" придбало у ДНДК "Аістон" об'єкти нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Довга, 39, загальною вартістю 1 305 658, 80 грн., в тому числі ПДВ - 217 609, 80 грн.

Відповідно до акту від 03 квітня 2008 року зазначене нерухоме майно передано у власність ТОВ "Лимар", а 01 квітня 2008 року продавець - Державний науково-дослідний комплекс "Аістон" видав ТОВ "Лимар" податкову накладну № ОС-1.4 на загальну суму 1 305 658 грн., в т.ч. ПДВ - 217 609,80 грн., проведення розрахунку підтверджується платіжним дорученням від 01 квітня 2008 року № 18.

Згідно акту перевірки від 05 серпня 2014 року позивач здійснив реєстрацію права власності в КП ОМБТІ та РОН на зазначене майно 30 липня 2010 року. Станом на 28 лютого 2014 року придбане нерухоме майно обліковується на бухгалтерському рахунку 103 "Будівлі і споруди", сальдо по Д-ту. 1088049,00 грн. У перевіряємому періоді позивач здійснював діяльність по передачі нерухомого майна по вул.Довгій,39 в м. Одесі в оренду.

Позивачем сформований податковий кредит квітня 2008 року за рахунок сум ПДВ по податковій накладній від ДНДК "Аістон" в розмірі 217 610 грн. шляхом подачі 10 липня 2008 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок № 110759.

Зменшуючи від'ємне значення сум ПДВ та донараховуючи суми ПДВ за лютий 2014 року в розмірі залишків сум ПДВ квітня 2008 року, податковий орган вказує на порушення ТОВ "Люмар" порядку формування податкового кредиту за квітень 2008 року. Вказані факти виявлені податковим органом в ході проведення позапланових перевірок протягом серпня-жовтня 2014 року, що підтверджується відповідними актами перевірок.

Разом з тим, відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено, що позивач подав уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за квітень 2008 року - 10 липня 2008 року, у зв'язку з чим, податковий орган мав право визначати грошові зобов'язання з ПДВ внаслідок неправомірного формування позивачем податкового кредиту у квітні 2008 року лише до липня 2011 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що виявляючи порушення порядку формування ТОВ "Люмар" податкового кредиту за квітень 2008 року у серпні та жовтні 2014 року, податковий орган діяв з перевищенням строків, встановлених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Крім того, постановами Одеського окружного адміністративного суду по справам №№ 815/7415/13а, 815/122/14, що набрали законної сили, встановлена правомірність декларування ТОВ "Люмар" залишку від'ємного значення з ПДВ за серпень, вересень 2013 року за рахунок сум ПДВ квітня 2008 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 декларації з ПДВ).

Таким чином, формування від'ємного значення з ПДВ в лютому 2014 року та врахування у складі податкового кредиту лютого 2014 року залишку податкового кредиту минулих попередніх податкових періодів, в т.ч. за серпень, вересень 2013 року, які в свою чергу сформовані за рахунок сум ПДВ квітня 2008 року, є правомірним.

На підтвердження викладеного свідчить висновок акту перевірки ТОВ "Люмар" від 05 серпня 2014 року № 4385/15-53-15-514/34252762 про правомірність визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту у декларації з ПДВ за лютий 2014 року .

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо недоведеності з боку відповідача порушення ТОВ "Люмар" норм пунктів Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , і відповідно, висновок відповідача про неправомірність формування позивачем податкового кредиту, є безпідставним.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.